LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотека Київського Пустинно-Миколаївського монастиря XVIII ст.: "життя" книг


БІБЛІОТЕКА КИЇВСЬКОГО
ПУСТИННО–МИКОЛАЇВСЬКОГО
МОНАСТИРЯ XVIII ст.:
«життя» книг.
онастирі здавна були центрами книжності, де створюва
лися, переписувалися, накопичувалися книги. Монастир
ські бібліотеки століттями збирали результати інтелек
туальної діяльності вчених монахів не лише власної, але
й інших монастирів чи світських закладів і осіб. Це дозво
ляє твердити про важливе значення монастирських бібліотек, які кон
центрували духовну (а почасти й світську) книгу століттями, відобра
жаючи репертуар, підбір книг на рівні загальних приписів, особистих
смаків і вподобань братії тощо.
Монастирські бібліотеки для доби середньовіччя фактично є “текс
том”, котрий фіксує інтелектуально–духовне життя на рівні всього
суспільства, конфесії, окремих регіонів і навіть особистостей. Це зумов
лює нагальну потребу вивчення монастирських бібліотек як “подвій
ного тексту” — тобто, як набору власне текстів/творів, і як тексту–
дзеркала доби та соціуму. Через природну консервативність монастир
ського життя та відчутні “сліди середньовіччя” означена традиція
підтримувалася в значних монастирях України і у XVІІІ ст.
Метою нашого дослідження є вивчення книгозбірні Київського
Пустинно–Миколаївського монастиря саме у ХVIII ст. Насамперед ми
маємо скласти загальну уяву про цю бібліотеку. Тому в першу чергу
подамо конкретну інформацію щодо книг. Однак, це може бути лише
120
Максим Яременко
базою для студій. Найважливішим є все ж питання функціонування
бібліотеки, конкретне життя книг — з одного боку, та образ їх читачів
— з іншого. Адже, «wanie [...] czytelnik jest — obok ksiki — kategori
centraln»1 . Все це разом складає картину внутрішнього інтелектуаль
но–духовного життя монастиря через “внутрішню духовність” (світ
братії) та “зовнішній інтелект” (привнесені книги). Отже, в цій розвід
ці переважно досліджується питання: як і які книги збиралися та чита
лися монахами, і як це читання характеризує духовний стан чернецтва
досліджуваного нами монастиря у зазначений час. Нас цікавить не
стільки історичний розвиток, формування бібліотеки, скільки питання
“життя” її книг серед монастирської братії.
Дослідження книгозбірні потрібно починати з часу її виникнення.
Щоб прослідкувати її формування, необхідно вивчити та проаналізу
вати великий об’єм інформації, що неможливо в межах невеликої
статті. Крім того, на нашу думку, склад бібліотеки у ХVIII століття,
його підбір свідчать лише про окремих людей, які його свідомо фор
мували, а не про інтелектуальну діяльність більшої частини монашества.
Ми спробуємо охарактеризувати саме цю більшу частину за допомо
гою бібліотеки, обмежившись лише загальними даними, виявленими
нами щодо останньої.
Твердження, що серед братії були іноки, які читали книги, не по
требує доведення й не вимагає спеціального вивчення ні складу кни
гозбірні, ні аналізу кожної книги на предмет користування нею. Про
це (зокрема про високоосвічених монахів Слупської обителі) можна
дізнатися з “прямих” джерел. Наприклад, у 1724 році архієпископ
Київський Варлаам просив у Святішого Синоду дозволу на постриг у
Пустинно–Миколаївському монастирі без трирічного іскусу Сильве
стра Шумського, Андрія Юскевича, Іоанна Неруновича — всі троє
“учения богословского”, “суть де люде честные, постоянные, ни в чем
неподозрительные, до проповеди слова Божия и до учения школ латин
ских способные”2 . Постриг був дозволений. Згадується також, що двох
братів (ієродиякона та ієромонаха із Слупської обителі) у 1728 році
1 Migo K. O badaniach nad dziejami czytelnictwa // Dawna ksika i kultura. Materiaіy
midzynarodowej sesji naukowej z okazji pisetlecia sztuki drukarskiej w Polsce.
Wrocaw. Warszawa. Krakw. Gdask., 1975. S.186.
2 Полное собрание постановлений и распоряженій по ведомству Православного
Исповедания Российской империи. СПб.,1881. Т.V (28 января 1725 — 5 мая 1727).
№1490. С.26.
Бібліотека Київ. Пустинно–Миколаївського монастиря
121
забирали на учительські посади у Слов’яно–Греко–Латинську акаде
мію в Москві3 . Високоосвіченими були настоятелі монастиря. Наприк
лад, архімандрит Єпіфаній Могилянський (1769—1787) навчався у
Москві “наукам: стихотворческой, риторической, философии и бо
гословия”, знав латинську, польську і трохи німецьку мови4 .
Взагалі, у XVIII столітті в обителі існувало певне “інтелектуальне
середовище”. Саме у ній на початку століття був створений фальсифі
кат “Соборное деяние Киевское на Арменина еретика Мартина”, який
широко використовувався церковною владою у спорах з розкольни
ками як доказ помилковості їх поглядів. У числі братії монастиря кілька
років жив ієромонах Іаков Блонецький, який працював над укладен
ням трьохмовного словника і слов’янської граматики. А у 1754 р. ми
трополит Київський Тимофій (Щербацький) навіть прислав у Пус
тинно–Миколаївську обитель антіохійського ієродиякона Інокентія
Збострицького, щоб у ній його навчили слов’янської і латинської мов,
а від нього хтось вивчив волоську5 . Вищенаведені приклади — вагомий
штрих до характеристики інтелектуального рівня окремих осіб з мона
стирської братії. Можна навести ще кілька подібних, але і з вже згада
них зрозуміло, що окремі монахи безперечно читали книги. Тим більше
цікаво дослідити ситуацію стосовно монашества в цілому.
Для початку слід з’ясувати, що треба розуміти під поняттям “бібліо
тека обителі”. М. І. Слуховський, досліджуючи російські монастирські
бібліотеки ХVI—ХVII ст., вказує, що під ними варто розуміти книжкові
зібрання, які призначені для персонального читання монахами, за
винятком сакральних текстів у “культовых учреждениях”6 . Якщо за
останні вважати ті книги, що зберігались у церквах і використовува
лись за богослужінням, то думка дослідника цілком слушна. Саме так
розуміла поняття “бібліотеки” братія (в усякому випадку “книжна”)
Пустинно–Миколаївського монастиря у ХVIII ст.: в її описі 1787 року
окремо виділяються богослужбові книги при церквах і трапезній, і
окремо йде опис власне бібліотеки7 .
3 Описание документов и дел, хранящихся в архиве Святейшего Правительствующего
Синода. СПб., 1885. Т.VII (1727 г.). № 193/193. Стб. 204 207.
4 НБУ. ІР. Ф.І, спр. 61606 61738 (спр.61706), арк. 327 зв. — 328.
5 Троцкий П., свящ. Киево–Печерский Пустынно–Николаевский монастырь // Труды
Киевской Духовной Академии (далі — Тр. КДА). 1878. Т.ІІІ. № 12. С.540.
6 Слуховский М. И. Русская библиотека ХVI—ХVII вв. Москва, 1973. С.6.
7 НБУ. ІР. Ф.I, спр. 5534.
122
Максим Яременко
Нам не вдалося з’ясувати топографічне місце розташування кни
гозбірні Слупської обителі. У наведеному описі 1787 р. при перера
хуванні монастирських будівель місцезнаходження бібліотеки не вка
зується8 . Ймовірно, так як окремого приміщення не було (інакше про
це зазначалося б у описі), книги, за аналогами інших київських мона
стирів, зберігались на хорах собору чи в ризниці.
Більше на підставі опису 1787 р. можна сказати про принцип си
стематизації книг в монастирській бібліотеці. Книги поділялися за
розміром (в аркуш, в четвірку, у восьму частку аркуша) і за мовою на
писання (”русские” 9 , латинські, грецькі, польські). Виділялися ще “рус
ские” друковані книги. Ця традиція тягнеться від ХVI ст., коли до
бібліотек монастирів почали потрапляти перші друки (“книги битые”).
Консерватизм традиційного поділу книг в монастирях зберігся не лише
у ХVII, але й у ХVIII ст. При цьому, чіткий поділ на рукописи і друки
не дотримувався. В досліджуваному описі це добре видно: серед книг,
не віднесених до “русских” друкованих, переважна більшість також
була друками.
У підрозділ “церковні” було виділено головним чином богослужбові
книги10 . Книги, які використовувалися під час церковного Правила та
на Літургії (Євангелії, Псалтир, Мінея, Апостол, Акафістник, Октоїх,
Служебник, Ірмологій тощо) і зберігались у церкв