LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотека та інформаційні ресурси в сучасному світі науки, культури, освіти та бізнесу: підсумки 11-ї міжнародної конференції "Крим-2004"

назву "Агресивні інформатичні алогізми". В ситуації, що склалася, доцільно згадати вислів Рене Декарта "Визначте значення слів і ви звільните людство від половини його непорозумінь". У ключовій доповіді Т.Ф.Берестової (Челябінська державна академія культури і мистецтв) "Стандартизація професійної термінології суб'єктів інформаційного простору: стан, перспективи розвитку" проведено аналіз термінологічних стандартів і довідників у сфері бібліотечної, архівної, музейної справи та науково-інформаційної діяльності з 1970 р. і виявлено зростаючу неузгодженість між ними. Доповідачка пояснює це відносною молодістю інформаційних наук і їх автономним розвитком. Магістральним напрямом вирішення поставленої проблеми вона вбачає розробку нового покоління термінологічних словників і стандартів, які первісно враховували б єдність інформаційного простору бібліотек, архівів і музеїв. При цьому процес формування оновленої терміносистеми має йти в тісній співпраці з аналогічною діяльністю світового співтовариства.

Не менш актуальною була й доповідь Ю.П.Мелентьєвої (Науковий центр досліджень книжкової культури при Академвидавцентрі "Наука" РАН) "Бібліотекознавство: можливі та реальні небезпеки на шляху подальшого розвитку". В ній вона констатувала, що визначення об'єкта бібліотекознавства — головне для цієї науки. У 80-х рр. XX ст. утвердилося уявлення про те, що об'єктом бібліотекознавства є "бібліотека як сукупність 4-х структурних елементів: книги, читача, бібліотекаря, матеріально-технічної бази". Однак, сьогодні ця концепція, на її думку, не відповідає потребам подальшого розвитку бібліотечної науки та осмислення процесів входження бібліотек у електронне середовище. Загрози розвитку бібліотекознавству доповідачка вбачає в згортанні бібліотекознавчих досліджень у цілому та теоретичних аспектів бібліотекознавства зокрема, несприйнятті рядом фахівців зовнішніх реалій, пов'язаних з поглибленням інтеграції бібліотек з іншими суспільними інститутами, а також у скороченні прийому на бібліотечні факультети та зменшенні місць у аспірантурі зі спеціальності "Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство".

А. Чекмарьов
Чекмарьов
Про обгрунтованість висновків Ю.П.Мелентьєвої може свідчити наступне. На конференції з доповіддю "Державна програма розвитку Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського на 2005-2010 рр." виступив заступник генерального директора бібліотеки А.О.Чекмарьов. У ній він назвав ряд інноваційних проектів, які передбачається реалізувати упродовж згаданого періоду для трансформації бібліотеки в головний науково-інформаційний комплекс держави (зокрема, створення Веб-порталу для каталогізації й архівування значущих для України ресурсів глобальних інформаційних мереж, розробку методів і засобів інтелектуальної обробки інформації та творення нових знань тощо). Певна частка учасників конференції висловили сумнів — чи є ці завдання бібліотечними? Виникнення подібних питань обумовлено саме відсутністю наукового обгрунтування бібліотекознавцями стратегічних напрямів розвитку бібліотек у електронному середовищі та створення теоретичних засад їх трансформації в базові документально-комунікаційні комплекси глобального інформаційного простору.

В рамках секції "Бібліотечні кадри, професія та освіта" було проведено презентацію ряду навчальних посібників і сумісного проекту ДПНТБ Росії, Московського державного університету культури і мистецтв та компанії "FLY-Inform" з дистанційного навчання магістрів у сфері бібліотечно-інформаційної освіти. В.К.Скнарь і І.А.Шевченко (Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ) розповіли відповідно про досвід використання Інтернет-технологій у безперервній освіті бібліотекарів і формування змісту навчальної дисципліни "Інформаційна культура", В.В.Загуменна (Київський національний університет культури і мистецтв) — про сучасні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційної освіти в Україні, А.І.Земсков (ДПНТБ Росії) — про організацію дистанційного навчання на базі методичних напрацювань ДПНТБ Росії, В.Л.Леонтьєв (Міжнародний університету бізнесу та нових технологій, Ярославль) — про досвід створення електронних навчальних посібників.

Порушувалися на конференції і питання приєднання до Болонського процесу. Останній було ініційовано 1999 року міністрами освіти 29 європейських країн, які підписали Болонську декларацію, в якій головною метою проголошувалась побудова до 2010 року загальноєвропейського простору вищої освіти (The European Higher Education Area), в якому викладачі та студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації будуть визнаватися. Болонський процес носить відкритий характер і географічно він не обмежений рамками Європейського Союзу. Його учасниками можуть стати й інші країни, які доведуть свою готовність дотримуватися мети та принципів Болонського процесу в системі вищої освіти. На сьогодні 40 європейських країн (у тому числі Росія) вже підписали Болонську декларацію. Очевидно, що в цьому питанні альтернативи для України немає. Для нашої держави участь у Болонському процесі є ще одним шансом активізувати та оптимізувати політику, спрямовану на реалізацію стратегії євроінтеграції, сприяти підвищенню якості освіти, вирішити проблему визнання українських дипломів за кордоном. На наступній конференції європейських міністрів освіти в Бергіні (Норвегія) у 2005 р. українська делегація буде ставити питання про приєднання нашої держави до Болонського простору.

Однак, незважаючи на повну очевидність необхідності приєднання до Болонського процесу, він не сприймається значною частиною професорсько-викладацького складу університетів на терені СНД. Справа в тому, що "болонці" визнають близько 100 спеціальностей, за якими має здійснюватися підготовка бакалаврів і магістрів. Приблизно така ж кількість професій була і в системі вищої та середньої спеціальної освіти колишнього СРСР. Після його розпаду, перейменування інститутів в університети й отримання останніми значної самостійності розпочався лавиноподібний процес творення нових спеціальностей. Сьогодні їх кількість в університетах СНД досягла 500 (як приклад нових професій можна назвати "перукарську майстерність" та "документознавство", що рекламуються в Україні як елітні). 80% наявних спеціальностей буде неминуче ліквідовано Болонським процесом і головну роль при цьому відіграватимуть студенти — вони не бажатимуть навчатися професіям, які не даватимуть їм навіть теоретичних можливостей працювати за фахом за кордоном.

Спеціальні заходи конференції

В. Голубєв
Голубєв
Традиційно під час проведення форуму проходили щорічні конференції Міжнародного бібліотечного,