LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотекар як організатор і технолог інформаційної індустрії

Бібліотекар як організатор і технолог інформаційної індустрії


У роботі секції "Бібліотекар як організатор і технолог інформаційної індустрії" (наук. кер. – В. М. Горовий, канд. філос. наук, керівник СІАЗ, заступник генерального директора НБУВ; Р. Н. Жангожа, д-р філос. наук, проф., пров. н. с. Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України; вчений секретар – Т. Ю. Гранчак, канд. іст. наук, в. о. с. н. с. НБУВ) взяли участь 42 особи, серед яких – провідні фахівці Національної парламентської бібліотеки України, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія", Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, Національної бібліотеки України іме- ні В. І. Вернадського.

У рамках роботи секції було заслухано 22 доповіді, розглянуто комплекс питань, пов'язаних із змінами ролі і місця в суспільстві бібліотечних працівників в умовах прискорення процесу інформатизації, а також порушувалися і обговорювалися питання стосовно нових вимог щодо бібліотечних працівників як організаторів і технологів інформаційної інфраструктури, аналізувалися першочергові завдання, які висуваються сьогоденням і на розв'язання яких мають бути спрямовані зусилля бібліотек.

Розгляду питань структурної реорганізації бібліотек, дослідженню змін, що спостерігаються в діяльності окремих підрозділів бібліотечних закладів в умовах прискорення процесів інформатизації, ролі бібліотек в організації доступу до ресурсів Інтернет було присвячено виступи Т. О. Ярошенко, директора Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія", В. М. Чупріної, зав. відділу НБУВ, та Г. Г. Нежурбіди, н. с. НБУВ.

У доповідях було розглянуто зміни в системі відносин між виробником, розповсюджувачем, зберігачем і споживачем інформації, тобто між учасниками сучасної системи інформаційної комунікації. У традиційній системі інформаційних комунікацій головним гарантом збереження фондів документів, а отже й інтелектуального потенціалу поколінь, є бібліотеки. Саме потреба в інформації змушує читача звертатися до бібліотеки, яка в цьому випадку виступає посередником у зв'язці "виробник інформації – споживач".

У цьому контексті було підкреслено актуальність прискореного розвитку нової технології інформаційного забезпечення – електронної доставки документів (ЕДД), технологічний процес якої є досить простим.

Як і в традиційному режимі, першим кроком тут є відшукування читачем бібліографічних даних видань у бібліотечних електронних каталогах (ЕК). Визначивши необхідні джерела, читач направляє замовлення на копіювання в спеціалізований центр ЕДД. Електронною поштою замовлення передається в службу ЕДД бібліотеки, яка цим же шляхом або через Інтернет відправляє замовнику відскановану копію документа, на який був зроблений запит. Строк виконання замовлення не перевищує 24 години, якщо замовлений документ зберігається у фонді бібліотеки-виконавця. Отримавши повідомлення про виконання запиту, читач працює з електронною копією. Після відпрацювання матеріал видаляється з директорії користувача.

На цій простій схемі взаємовикористання фондів бібліотек і фірм, що надають інформаційні послуги, ґрунтується робота служб ЕДД, які активно розвиваються в усьому світі.

Розвитку ЕДД сприяє вдосконалення засобів зберігання повнотекстової інформації, технічні і програмні засоби (методи) сканування та розпізнавання тексту, а також – поява численних видань в електронному вигляді, в тому числі – електронних журналів наукового спрямування. Детальний аналіз процесу створення електронних журналів, їх місця в загальній інформаційній системі, а також значення для якісної перебудови практичної діяльності бібліотек відповідно до технологічних реалій нового інформаційного простору було зроблено у доповіді Т. О.Ярошенко.

Об'єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві, сприяють розширенню функцій бібліотечних закладів, які не лише виконують роль посередника між виробником інформації та її споживачем, а й перетворюються на провідні установи у формуванні як традиційних, так і електронних інформаційних ресурсів. Прийнятий у 1998 р. Закон України "Про національну програму інформатизації" спрямований саме на формування системи національних інформаційних ресурсів, з першочерговим вирішенням питань створення й підтримки ринку інформаційних продуктів і послуг.

У цьому контексті у виступі інженерів Інституту проблем реєстрації інформації НАН України С. С.Ковалята С. Ю.Субботіна була висвітлена коротка історія створення електронної версії Українського реферативного журналу "Джерело". Були проаналізовані проблеми, що поставали, розглянуті основні етапи еволюції електронної версії журналу, досліджені можливі методи вирішення проблеми індексації (організації пошуку). В доповіді, крім того, було розглянуто перспективи розвитку і вдосконалення електронної версії, а також програмного забезпечення, що використовується для її створення.

На необхідності розвитку діяльності бібліотек у напрямі творення нового знання, зростанні значення в сучасних умовах створення бібліотечними закладами власного інформаційно-аналітичного продукту і, таким чином, актуальності перетворення бібліотечних закладів на наукові установи було акцентовано увагу в доповіді канд. іст. наук., зав. відділу НБУВ О. В.Ворошилова"Основні напрями трансформації функції бібліотечно-інформаційного працівника в сучасних умовах".

Доцільність перетворення бібліотечних закладів із установ, які виконують виключно функцію "скарбниці знань", на наукові установи, котрі шляхом створення відповідних інформаційно-аналітичних підрозділів здатні надавати необхідну інформацію владним структурам, іншим замовникам не лише інформаційну, а й аналітичну, прогностичну тощо продукцію, пояснюється дедалі більшим значенням, що його у сучасних умовах набуває діяльність бібліотек у сфері творення нового знання, власного інформаційно-аналітичного продукту.

Таким чином, поступово бібліотеки, використовуючи власний значний науковий та інформаційний потенціал, мають перетворюватися на своєрідні "фабрики думки", не тільки обслуговуючи читачів, а й надаючи відповідні інформаційно-аналітичні послуги владним структурам, юридичним особам, зацікавленим в отриманні відповідної інформації.