LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотеки ліцеїв України: становлення та розвиток (XIX - XX ст.)

узагальнюючих працях з історії освітніх закладів, а також в окремих бібліотекознавчих дослідженнях діяльність бібліотек ліцеїв України розглядалася лише фрагментарно ми вважали за необхідне провести комплексне вивчення історії становлення та розвитку ліцейних книгозбірень України.

Джерельну базу дослідження становлять архівні документи з історії бібліотеки Кременецького ліцею, що зберігаються в ЦДІАК у Ф. 710- Волинський (Кременецький) ліцей. З цього ж архіву використані Ф. 707 - Попечителя Київського навчального округу, Ф. 2162 - Попечителя Харківського навчального округу та Ф. 48-Родини Сапєг. З фонду ЦДАВО України - (Ф. 3561-фонд О. Оглоблина) опрацьована праця відомого українського історика О. Оглоблина про бібліотеку Волинського ліцею.

Основу дослідження складу зібрання Кременецького ліцею становлять фонди ІР НБУВ (Ф. 1 - Кременецька колекція, Ф. 8 - Колекція Київського університету), Інституту української книги (відділ історичних колекцій та бібліотечних зібрань і відділ стародруків і рідкісних видань), де нині зберігається зібрання Кременецької колекції. Документи про перебування Кременецької колекції у фонді бібліотеки Університету Св. Володимира досліджено з фонду 16 "Київський університет" ДАМК.

Важливими були архівні документи, що висвітлюють діяльність бібліотек Рішельєвського та Ніжинського ліцеїв і зберігаються у ДАОО (Ф. 44 - Рішельєвський ліцей) та Філіалі ДАЧО в м. Ніжині (Ф. 1359 - Ніжинський ліцей князя Безбородька. Бібліотека), у відділах рідкісних книг і рукописів наукових бібліотек ім. М. Максимовича КНУ ім. Т. Шевченка, Одеського державного університету ім. І. Мечникова, Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя. Залучені до дисертаційного дослідження також документи поточного справочинства Міністерства освіти і науки України про діяльність ліцеїв і книгозбірень 90-х років ХХ ст., зокрема Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка, школи-медичного ліцею №33, школи-ліцею №21 "Інтелект", школи-ліцею "Лідер" (м. Київ), сучасних Ніжинського, Кременецького, Одеського ліцеїв.

Для порівняння інформаційних потреб ліцеїстів, виявлених здобувачем використовувалися результати опитувань ліцеїстів отримані О. Гавелею в Українському гуманітарному ліцеї КНУ ім. Т. Шевченка та науково-природничому ліцеї (м. Київ), матеріали маркетингового дослідження, проведеного О. Хімчук у Рівненській області, а також факти з практики діяльності бібліотеки Херсонського ліцею журналістики, бізнесу та правознавства, викладені І. Соловцовою. З цією ж метою залучалися методичні рекомендації Державної науково-педагогічної бібліотеки Росії ім. К. Д. Ушинського та досвід роботи бібліотеки ліцею №51 Нижнього Тагілу (Росія).

Джерельною базою дослідження слугували також законодавчі та нормативні документи з питань освіти та організації діяльності бібліотек України: "Закон України про загальну середню освіту" (1999), "Закон України про позашкільну освіту" (2000), "Державна національна програма: "Освіта":L("Україна ХХІ століття") (1994), "Комплексна програма пошуку, навчання і виховання дітей та молоді "Творча обдарованість" (1992), "Закон України Про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (2000). Використано також статистичні збірники документів, звіти, плани роботи ліцеїв та їх бібліотек, матеріали щорічних конференцій, зборів, протоколи засідань педагогічних і бібліотечних рад, виховних заходів бібліотек, програми спецкурсів та факультативів "Основи бібліотечно-бібліографічних знань", щоденники читання ліцеїстів, матеріали опитувань користувачів бібліотек ліцеїв.

Важливими джерелами для вивчення книжкових зібрань бібліотек ліцеїв слугували перші друковані каталоги бібліотек Київського, Новоросійського університетів і Ніжинського історико-філологічного інституту, що сприяли дослідженню певних частин фондів ліцейних книгозбірень у типовому, видовому, мовному, хронологічному аспектах. Важливими для реконструкції фондів бібліотеки Кременецького ліцею стали каталоги інкунабул, палеотипів, арабських рукописів, укладені Б. Зданевичем, М. Шамраєм, О. Савченком. Репертуар навчальної літератури вивчався за каталогами Міністерства народної освіти Російської імперії ("Указателъ к повременнымъ изданиямъ Министерства народнаго просвещенія съ 1803 по 1 июля 1864 года 1 ч.-официальная.-Спб, 1864) та Імператорського Олександрівського ліцею (Спб, 1900).

Друковані бібліографічні покажчики стали цінним джерелом для визначення часткового репертуару книжкових масивів ліцейних книгозбірень. Державна реєстраційна бібліографія України дозволила уточнити репертуар навчальної літератури бібліотек сучасних українських ліцеїв.

Проведений аналіз інформаційних публікацій вітчизняної та зарубіжної бібліотечної, а також педагогічної періодики ХІХ-ХХ ст. дозволив зробити висновок, що опубліковані в них статистичні дані, повідомлення, звіти про діяльність ліцеїв і їх книгозбірень є цінною джерельною базою не лише бібліотекознавчих, а і цілого комплексу історико-освітніх, історико-культурних досліджень українського суспільства протягом ХІХ-ХХ ст. Важливим джерелом дослідження слугували також щорічні "Звідомлення", видані у західноукраїнських ліцеях, де містилися відомості і про діяльність галицьких і волинських ліцейних книгозбірень.

Вивчення історії бібліотек ліцеїв України дозволило установити, що у своєму розвитку вони мали чотири періоди. Відсутність власної національної держави негативно впливала на культурно-освітній стан українського суспільства, стала одним з основних чинників поширення "моделей" бібліотек іноземного зразка (австрійського, російського, польського). Дослідження основних типологічних ознак ліцейних книгозбірень (суспільного призначення, складу їх фондів, власників, маштабів діяльності) виявило, що соціальне замовлення на підготовку молоді до входження в соціум, зміна статусів ліцеїв впливали на трансформацію бібліотек ліцеїв як типу освітянських книгозбірень. Інформатизація українського суспільства призводить до змін основних функцій ліцейної книгозбірні, що проявляється у широкому наданні бібліотекою нетрадиційних бібліотечних послуг, у транформації традиційної книгозбірні в бібліотечно-інформаційний культурно-освітній осередок ліцею (БІКООЛ). У дослідженні доведено, що головним завданням БІКООЛ є забезпечення інформаційних потреб обдарованої учнівської молоді та організаторів її читання шляхом використання інформаційно-бібліотечних ресурсів ліцею, вищого навчального закладу, в структурі якого функціонує ліцей, діючих в Україні бібліотечних і інформаційних мереж. Зважаючи на відсутність в нормативно-правових актах терміну бібліотека ліцею (ліцейна книгозбірня), нами подано його визначення у такій редакції: "Бібліотека ліцею-підрозділ середньої загальноосвітньої школи ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою, який організує бібліотечне обслуговування ліцеїстів, учителів і батьків шляхом забезпечення різними видами друкованої продукції їх навчальної, наукової, творчої, дозвіллєво-розважальної діяльності".

У другому розділі " Бібліотеки ліцеїв України ХІХ - першої половини ХХ ст." досліджено історію бібліотек елітарних ліцеїв: Львівського (1805-1817 рр.), Рішельєвського (Одеського, 1817-1864 рр.), Кременецького (Волинського, 1819-1834 рр.), Ніжинського (Гімназія вищих наук кн. Безбородька, 1832-1875 рр.) та перших українських приватних жіночих ліцеїв. Створення та розвиток ліцейних книгозбірень були об'єктивно зумовлені соціальними,