LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотеки ліцеїв України: становлення та розвиток (XIX - XX ст.)

культурно-освітніми процесами, що відбувалися в українському суспільстві впродовж цього періоду.

Виникнення бібліотек ліцеїв розглядається в контексті становлення та розвитку ліцеїв як освітніх осередків для підготовки професійної еліти в умовах функціонування російської, австрійської та польської систем освіти на українських землях. Доведено, що основні напрями роботи бібліотек ліцеїв визначалися головними завданнями освітньо-виховної діяльністі цих навчальних інституцій і соціально-економічними, культурно-освітніми потребами тих регіонів, які вони представляли: Галичини (бібліотека Львівського ліцею), Лівобережної України (бібліотека Ніжинського ліцею), Південної України (бібліотека Рішельєвського ліцею), Волині та Правобережної України (бібліотека Кременецького ліцею).

Як засвідчило дослідження ліцейних книгозбірень, що функціонували в рамках австрійської системи шкільництва бібліотека Львівського ліцею отримувала обов'язковий примірник видань королівства Галичини та Лодомерії, яке входило до складу Австро-Угорщини. Виявлено, що репертуар фондів книгозбірні за рахунок обов'язкового примірника розширився з 1805 по 1817 р. на 41 од. ( в т. ч. 15 назв становила релігійна література, 5 - навчальна, 6 - художня, 6 - історія, археологія, 5 - статути і звіти, 4 - ін. література). Збільшення у фондах книгозбірні Львівського ліцею богословської літератури було свідченням того, австрійський уряд у цей період на західноукраїнських землях здійснював політику поширення католицизму серед української молоді.

Аналізуючи основні напряміи діяльності бібліотеки Рішельєвського ліцею виявлено, що протягом першого періоду існування (1817-1837) в цьому навчальному закладі здійснювалася середня гуманітарна підготовка, в другий період діяльності (1838-1864) ліцей перетворився на вищий навчальний заклад багатопрофільної освітньої спеціалізації. Ці зміни позначилися на трансформації основних типологічних ознак його бібліотеки. У структурі книгозбірні Рішельєвського ліцею функціонували бібліотеки двох інститутів (педагогічного та східних мов), двох училищ (політичної економії та комерційних наук, юридичного), тобто тих навчальних закладів, які входили до складу ліцею. Відзначається, що це позначилося на інформаційних потребах користувачів бібліотеки, профілі її комплектування, складі книжкових масивів. Виявлено, що в структурі фондів переважали видання краєзнавчого характеру: з історії, економіки, культури, освіти Одеси та Новоросії, а також праці викладачів Рішельєвського ліцею К. Зеленецького, П. Беккера, Ф. Бруна. Аналіз репертуару художньої літератури засвідчив, що книги було видано в друкарнях міст Будима, Києва, Львова, Москви, Одеси, Санкт-Петербурга. У фондах бібліотеки Рішельєвського ліцею поряд з російською літературою були також твори українських письменників: Я. Головацького, І. Котляревського, П. Куліша, М. Максимовича, І. Марковича, А. Могильницького, Г. Квітки-Основ'яненка. Вивчення читацьких інтересів ліцеїстів, аналіз їх участь у виданні "Новоросійського календаря" засвідчили, що фонди книгозбірні слугували основою не тільки навчальної, а й творчої, літературної діяльності ліцеїстів.

Дослідження багатогранної діяльності бібліотеки Кременецького ліцею, виявило, що в зв'язку з тим, що Кременецький ліцей був зразком загальноосвітнього навчального закладу гуманітарного типу (90 % навчального часу відводилося на дисципліни гуманітарного циклу, з них 85 % - на мовну підготовку), то у складі книжкових масивів домінувала навчальна книга для гуманітарної, зокрема мовної підготовки ліцеїстів. Доведено, що фонди бібліотеки Кременецького ліцею, незважаючи на те, що вона існувала в системі російського культурно-освітнього простору, фактично були ідеологічним підгрунтям полонізації української молоді Волині та Правобережної України. На основі детального аналізу архівних документів визначено, що бібліотека Кременецького ліцею виокремлювалася серед інших книгозбірень високим рівнем організації роботи з фондами і каталогами, системою бібліотечно-бібліографічної підготовки ліцеїстів, яка складалася з практичної діяльності бібліотеки та обов'язкового викладання курсів бібліотекознавства та бібліографії.

Дослідження основних етапів розвитку бібліотеки Ніжинського ліцею виявило, що до структури ліцейної книгозбірні протягом досліджуваного періоду входило чотири бібліотеки (основна або фундаментальна для викладачів, студентська, гімназійна, учнівська). Характерною особливістю освітньої діяльності Ніжинського ліцею було те, що він спочатку був вищим навчальним закладом природничо-математичного спрямування, а пізніше став середнім спеціальним закладом юридичного профілю. Зміна статусу ліцею призвела до змін профілю комплектування бібліотеки та трансформації її типологічних ознак.

У складі книжкових фондів книгозбірні після її реорганізації в ліцейну бібліотеку переважала навчальна, наукова, довідкова література за профілем навчального закладу. У книгозбірні Ніжинського ліцею існував також рукописний відділ, основу якого склали твори та епістолярна спадщина М. Гоголя, випускника Гімназії вищих наук князя Безбородька. Уточнено репертуар періодичних видань, охарактеризовано систему бібліотечного обслуговування ліцеїстів, проаналізовано роботу працівників книгозбірні з організації довідково-пошукового апарату бібліотеки.

Дослідженням виявлено, що характерною особливістю бібліотек ліцеїв елітарного типу було їх утворення на базі книжкових зібрань гімназійних книгозбірень (крім бібліотеки Львівського ліцею), успадкування багатих приватних книжкових колекцій: О. Гареллі (Львівський ліцей), польського короля Августа Понятовського, відомих польських магнатів, шляхтичів, учителів Яблоновських, Мікошевських, Мошинського, Яна Лернета (Кременецький ліцей), засновників навчальних закладів А. Рішельє (Рішельєвський ліцей), О. Кушельова-Безбородька (Ніжинський ліцей), а також викладача цього ліцею П. Кукольника.

Установлено, що бібліотеки елітарних ліцеїв України формували книжкові фонди, використовуючи майже однакові джерела комплектування: книжкові магазини, громадські та наукові товариства, доброчинність української, російської, австрійської інтелігенції. Цей процес суворо регламентувався нормативно-правовими актами держав, до складу яких Україна входила протягом ХІХ - першої половини ХХ ст., їх цензурними вимогами та відповідно укладеними так званими міністерськими каталогами для бібліотек і навчальних закладів. Ця тенденція була характерна і при комплектуванні бібліотек ліцеїв України навчальною літературою.

Аналіз фондів бібліотек ліцеїв України за знаковою природою інформації засвідчив, що вони були укомплектовані переважно книгами, періодичними та картографічними виданнями, крім цього, мали у своєму складі інкунабули, палеотипи, нумізматичні колекції, гравюри. Універсальність змісту фонду бібліотек ліцеїв дозволяла задовольняти загальноосвітні та культурні потреби користувачів. Щодо мовного складу, то фонди ліцейних книгозбірень ХІХ ст. були укомплектовані виданнями переважно російською, німецькою, польською, латинською, французькою мовами, що впливало на специфіку формування та забезпечення мовних інформаційних потреб користувачів.

Використання студентами фондів основних (фундаментальних) бібліотек ліцеїв було обмеженим, для ліцеїстів створювалися спеціальні студентські книгозбірні. Викладачі ліцеїв здійснювали нагляд за тематичною спрямованістю та кількістю виданої ліцеїстам літератури.

Важливим висновком є те, що книжкові фонди бібліотек