LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотеки України у правовому полі

місцевості; звільнення від оподаткуваннядоходів; пільгового оподаткування видавництв, які запезпечують бібліотеки літературою.

Заплутаність, неуважність розробників до деяких законоположень вже спричинили на практиці ряд труднощів у вирішенні поточних питань діяльності бібліотек, в деяких випадках - призвели до курйозів. Наприклад, нечіткість формулювання ст.4 "Державна політика у галузі бібліотечної справи" не сприймається податковими службами ні на адресу установ, ні персонально працівників і не позбавляє обох від тягаря податків. Ст.8 "Види бібліотек" за своїм наповненням виключила з обігу фактичне існування установ у статусі "державні" (як, наприклад, існуючі на сьогодні Державні Iсторичну, для дітей, для юнацтва, науково-технічну, медичну та інші бібліотеки) і це стало для окремих з них перешкодою при реєстрації. Автономна Республіка Крим за цією ж статею повинна мати одну бібліотеку республіканського рівня, а не 4 як це вже є фактично. Замість цього введено нікому не зрозумілу категорію "всеукраїнські" бібліотеки.

Серйозним гальмом у просуванні бібліотек до ринку стала стаття 5 Закону, де визначення порядку надання бібліотекам платних послуг накладається на Кабінет Міністрів України. До цього часу ні перелік основних видів послуг (як безплатних, так і платних), ні розмір їх оплати на державному рівні не визначений (як, це, зокрема, зроблено в галузях освіти та медицини), бібліотеки на самодіяльних засадах їх впроваджують, що в ряді випадків підпадає під штрафні санкції з боку наглядових служб.

Неординарна ситуація склалася із визначенням національної бібліотеки. Хоча, в основному, законодавче забезпечення вирішення цього питання сформоване воно також суперечливе у різних документах, а на практиці ще й відбуваються відхилення від норм законів.

Так, у ст.9 Закону визначається, що національна бібліотека створюється Верховною Радою (у ст.22 "Основ законодавства України про культуру" це право надається вищим органам виконавчої влади та управління, тобто, Президенту чи Кабінету Міністрів, як і сталося на практиці - Указом Президента України Л.Д.Кучми від 11.10.94 р. N 587/94 статус національного закладу культури надано Націнальній парламентській бібліотеці, яка, таким чином, виконуєподвійні функції: як національна установа і заклад по бібліотечно-інформаційному обслуговуванню законодавчої влади). Щодо національних спеціалізованих бібліотек у ст.10 Закону визначено, що цей статус надається Кабінетом Міністрів за пропозицією засновника і Міністерства культури і мистецтв України, як центрального органу державної виконавчої влади у сфері бібліотек. Водночас цей статус наданий ЦНБ імені В.I.Вернадського НАН України без відому Міністерства, Указом Президента, і без уточнення, що це є спеціалізована біблотека. А претензійність у назвах обох бібліотек спричинила заплутаність ситуації у їх статусі. На це звернули увагу і дали відповідне роз'яснення юридичні служби при Президентові України та Верховній Раді (опубліковано у газеті "Культура і життя" 5 січня 1997р. та "Віснику Книжкової палати" № 1 1997 р.).

Вкрай болючим зараз для бібліотек є питання оподаткування. Практично повсюдне позбавлення їх бюджетного фінінсування змушує вишукувати позабюджетні джерела доходів. Ст.26 Основ законодавства України про культуру звільнює від сплати податків заклади культури, що повністю чи частково фінансуються за рахунок бюджету або коштів підприємств і профспілкових організацій. Ст.30 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу вже подає це питання у дещо іншій редакції: бібліотеки, що безкоштовно надають основні види бібліотечних, звільняються від оподаткування прибутків, отриманих від надання платних бібліотечних послуг. Це підтверджується і ст.5 Закону "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" (1992): звільняються від сплати податку заклади культури, діяльність яких частково фінансується з державного бюджету. Загалом же на практиці обидва цих законоположення не виконуються.

I на сьогодні бібліотекі сплачують податки:

- з бюджетних коштів при проведенні платежів - на додану вартість;

- з позабюджетних - також на додану вартість та податки з прибутку, розмір яких сягає і 60%, якщо це прибуток за відеопрокат.

Не розвязане до цьго часу в Україні питання пільгового оподаткування доходу підприємств і організацій, окремих осіб, що частково відраховують його на потреби культури (ст.26 Основ законодавства ..., ст. 25 їх же, ст. 18 Закону про бібліотеки). Вже протягом тривалого періоду у Верховній Раді знаходиться проект Закону про спонсорську діяльність, який би, безумовно, активізував цю діяльність на користь бібліотек, став характерним виявом для ринкової економіки процесів поєднання бюджетних асигнувань (тобто, соціально гарантованого мінімуму розвитку) з доповнюючими їх факторами, однак його прийняття занадто зволікається.

Звичайно, допущені прорахунки сталися через відсутність законотворчого досвіду, як у бібліотекарів, так і безпосередніх відповідальних виконавців цього процесу, у тому числі спеціалістів-правників. Останнім часом колеги з Російської Федерації здійснили ряд публікацій законодавчих документів прийнятих у колишніх республіках СРСР (Молдова, Росія, Якутія та інші). Iх порівняння з названими законами України дозволяє відмітити важливі і конкретні законоположення, відсутні в українських документах: щодо нормативів функціонування бібліотек у кожному населеному пункті; статусу головної бібліотеки регіону; документів, які становлять національне надбання; обов'язковості включення у державний і місцеві бюджети коштів на розвиток бібліотек; пільг для Національної бібліотеки; заборонених заходів щодо дій владних структур або засновників бібліотек, що призводять до погіршення матеріально-технічного забезпечення бібліотек і ряд інших.

Отже, на перспективу основними завданнями у напрямі удосконалення законодавчої бібліотечної бази мають стати законоположення щодо створення ефективних механізмів підтримки і функціонування бібліотек, чіткого закріплення їх підпорядження та провового статусу, співвідносених із новими політико-економічними реаліями життя держави, регламентація діяльності центральних органів державної виконавчої влади, прав і обов'язків органів регіонального і місцевого самоврядування, законодавство про спонсорство, меценатів, різних організацій, приватних осіб, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку. Логічним завершенням процесу бібліотечного законотворення стане і розробка нових документів - Законів про Національну бібліотеку, про публічні бібліотеки, про обов'язковий примірник документів.