LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна освіта в Україні (сторінки історії)

відділи всіх вузів країни. На виконання цієї директиви ВУЦВК і Рада народних комісарів УСРР приймає постанову “Про роботу масових бібліотек”, якою ставить завдання забезпечити підготовку керівного складу не менше, ніж наполовину з вищою освітою і встановлює набір до бібліотечного факультету ВУІКО на 1934-1935 рр. (в кількості 500 осіб, з них - 100 на вечірній факультет).

Практика підготовки бібліотечних працівників на бібліотечних факультетах вузів комуністичної освіти і педвузів себе не виправдовувала. Наказом НКО УСРР №727 від 1 липня 1935 р. ВУІКО реорганізується в Український бібліотечний інститут з трирічним курсом навчання і трьома факультетами підготовки бібліотечних працівників для масових бібліотек [11]. Створенням УБІ завершилась багаторічна трансформація ряду вузів системи політосвіти в самостійний вищий бібліотечний навчальний заклад. Вимоги до партійності залишаються: 64% - комуністи, 31% - комсомольці. Поступово бібліотечний вуз формує власний колектив викладачів спецдисциплін, котрі мають досвід бібліотечної роботи.

Багато зусиль організації першого бібліотечного вузу України віддали О.Троїцька, Р.Фалькович, С.Комський, Л.Костелі, І.Гудесман, О.Майборода та ін. До кафедри бібліотекознавства було направлено частину аспірантів Українського науково-дослідного інституту книгознавства, реорганізованого 1936 р. в науково-методичний кабі-нет бібліотекознавства і бібліографії при біб-ліотечному управлінні НКО. В УБІ як єдиній вищій бібліотечній школі в Україні, що готує бібліотекознавців, бібліографів, викладачів, працює аспірантура. Її завдання - підготовка науковців, викладачів вузів.

Інститут збільшував випуск фахівців. Якщо з 1927 по 1935 р. усі політосвітні вузи (ХІНО, ХШО, ВУІКО) підготували 176 бібліотечних працівників вищої кваліфікації, то в 1936 р. - 200; у 1937 - 291.

На початок 1937 р. становище з їх підготовкою дещо покращилося. При УБІ працюють двомісячні курси перепідготовки завідуючих районними бібліотеками (200 осіб), курси для підготовки бібліотекарів дитячих бібліотек на 120 осіб. Але зростаючі потреби в кадрах ці заходи не задовольняють. На місцях сотні бібліотекарів з великим стажем фахової роботи, виступаючи на різних нарадах, наполягають вирішити питання про організацію заочного навчання. Серйозною проблемою в бібліотечних технікумах стає нестача викладачів спецдисциплін. УБІ планує збільшити їх підготовку саме на факультеті без відриву від виробництва.

На 1 січня 1937 р. всього бібліотекарів в Україні в системі Наркомосу (без шкільних) було 4406 осіб, у т.ч. з вищою освітою - лише 113, із середньою - 920; освіту нижче середньої мали 3373 осіб.

Наркомосвіти УРСР видає два накази від 26 квітня 1937 р. про УБІ, зміст яких суперечить існуючій ситуації: наказ №597: згідно з ним інституту надається право готувати бібліотечні кадри з додатковою кваліфікацією викладачів української та російської мов в неповній середній школі та бібліотечних технікумах; наказом №598 скасовувався набір вступників до перших курсів без відриву від виробництва до УБІ та його Київського і Одеського філіалів.Натомість цим же наказом збільшується прийом до екстернатури при УБІ на 100 осіб.

Таке рішення Наркомосвіти аргументує тим, що УБІ своїми контингентами, в основному, забезпечує потреби щодо висококваліфікованих кадрів бібліотечних працівників. Ствердження більш ніж дивовижне.

Додаткова кваліфікація викладачів мови, яку згідно з наказом інститут міг надавати своїм випускникам, дозволяла їм не йти на бібліотечну роботу. Закриття факультету підготовки без від-риву від виробництва УБІ виключало можливість одержання спеціальної освіти практичними працівниками бібліотек України.

Журнал “Радянська бібліотека” в передовій статті “Увагу бібліотечній справі” суворо критикував діяльність НКО УСРР з керівництва підготовкою бібліотечних кадрів, безвідповідальність рішень вищезазначених наказів НКО [12].

Мабуть, екстернатура, на яку покладав надії Наркомос, не набула бажаного розвитку, бо публікацій або архівних матеріалів, пов’язаних з її діяльністю, віднайти не вдалося.

Безумовну недалекоглядність рішень Наркомосу і керівництва УБІ підтвердила історія. Саме широке розгортання підготовки спеціалістів без відриву від виробництва дозволило вже в повоєнні часи забезпечити бібліотеки України фахівцями вищої кваліфікації, піднести рівень бібліотечної роботи.

З серпня 1939 р., згідно зі Статутом, затвердженим Всесоюзним комітетом у справах вищої школи, УБІ було перейменовано в Харківський державний бібліотечний інститут. Відбулися суттєві структурні зміни: вперше відкрито факультет бібліографії, відновлено заочний факультет. Контингент ХДБІ в 1939-40 н.р. становив 968 осіб, у 1940 - 41 рр. - 1039 осіб.

Велика Вітчизняна війна перервала діяльність вузу. Не маючи змоги евакуюватися, Харківський бібліотечний інститут припинив свою діяльність. Сотні викладачів і студентів пішли на фронт, багато з них загинули, захищаючи Батьківщину.

26 травня 1945 р. постановою Ради Міністрів України вуз було відновлено. ХДБІ, створивши філіал у м.Києві, дав життя другому в республіці бібліотечному вузу. Консультпункт у Львові допоміг у підготовці кадрів для західних областей.

У 1964 р. вуз було реорганізовано в Харківський державний інститут культури (ХДІК), бібліотечний факультет якого зі щорічно зростаючим контингентом обох форм навчання вніс гідний вклад у підготовку висококваліфікованих спеціалістів.

Подальша історія розвитку бібліотечної освіти в Україні пов’язана також зі становленням і розвитком молодих бібліотечних вузів. Але це вже тема іншої статті.

У 1998 р. ХДІК одержує новий статус - Академії культури.

Своєрідна, не маюча аналогів у світовій практиці, вища бібліотечна школа колишнього Союзу сформувалась у бібліотечні факультети, інститути, згодом університети, академії. Але тільки тепер ця освіта виходить на якісно новий рівень підготовки фахівців. В її основі мають бути високі духовні ідеали, широка загальна культура і професіоналізм тих, хто працюватиме у нашій галузі в третьому тисячолітті.

Майбутня об’єктивна історія українського бібліотекознавства, безумовно, визначить внесок першого бібліотечного вузу України в становлення і розвиток бібліотечної освіти.

1. Бюлетень Укрглавпрообра. - 1921. - №2. - С.5.

2. Бюлетень НКО УССР. - 1925. - № 6 (11). - С.20.

3. Правила прийому до ХІНО // Освіта на Харківщині. - 1925. - № 9. - С.2-3.

4. Зільберштейн А. Факультет політосвіти Харківського ІНО // Зап. Харк. ІНО ім. Потебні. - Х., 1926. - Т.1. - С.119-133.

5. ЦД ОРЖ УРСР. - Ф.166, оп. 14, спр. 4583, арк. 223.

6. Фридьєва Н.Я. Подготовка библиотечных кадров на Украине // Красный библиотекарь. - 1930. - №10. - С.452-45.

7. Виклик ленінградських бібліотекарів приймаємо! // Б-ка у соц. будівництві. - 1932. - № 2. - С.1-4.

8. Фалькович Р. Вечірній бібліотечний факультет ВУІКО без відриву від виробництва // Там само. - 1934. - № 9. - С.17-21.

9. Троїцька О. Бібліотечний факультет ВУІКО в 1933-34 році // Там само. - 1934. - №9. - С.15-17.

10. Костелі Л. Київський бібліотечний факультет ВУІКО // Там само. - 1935. - № 2. - С.30-35.

11. Комський С. Подготовка и переподготовка библиотечных кадров на Украине // Красный библиотекарь. - 1936. - № 8. - С.15-19.

12. Увагу бібліотечній справі // Рад. б-ка. - 1937. - № 8. - С.5-7.