LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна освіта: відповідь на виклик інформаційного суспільства

Бібліотечна освіта: відповідь на виклик інформаційного суспільства


9 жовтня 2002 р. у рамках Міжнародної конференції "Професійний імідж сучасного бібліотекаря інформаційного суспільства" відбулося засідання секції "Бібліотечна освіта: відповідь на виклик інформаційного суспільства". У її роботі взяли участь 35 фахівців та науковців. Значну частину з них становили представники національних бібліотек та державних книгозбірень, а також вищих та середньоспеціальних навчальних закладів.

Як позитивний факт слід відзначити участь фахівців Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ), Харківської державної академії культури (ХДАК), Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, ЦНБ ім. Я. Коласа НАН Білорусі, Мордовського університету (Росія), бібліотеки Гете-Інституту Інтер Націонес у Києві.

Серед учасників були: доктори наук – 2, професо- ри – 3, кандидати наук – 11, наукові співробітники – 10, провідні бібліотечні спеціалісти – 9.

На секції заслухано і обговорено 17 доповідей, у яких розглядався комплекс питань, пов'язаних із розвитком бібліотечної освіти та професії.

Історичні аспекти зазначеної проблеми були висвітлені у доповідях д-ра іст. наук, проф., зав. кафедри КНУКіМ Т. І. Ківшар і пров. бібліотекаря НБУВ О. В. Аба- кумова.

Т. І.Ківшар висвітлила історію становлення бібліотечної освіти в Україні, яка на початковому етапі відбувалася в контексті її будівництва в західноєвропейських країнах. Доповідачка наголосила на тому, що з відкриттям Кременецького ліцею та затвердженням його статуту в 1805 р. розпочалася підготовка бібліотекарів та викладання для них спеціальних курсів з бібліографії та бібліології, на яких П. О. Ярковський знайомив студентів із принципами комплектування книжкових фондів бібліотек, його класифікацією, роботою бібліотекаря зі створення каталогів, розміщення й інвентарного обліку книг, правилами для читання.

Зазначалося, що питання про необхідність підготовки бібліотекарів і надання їм як загальнонаукової, так і спеціальної підготовки порушив у 1902 р. один із засновників українського бібліотекознавства К. Рубинський. З цього приводу ним було написано статтю "Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас", що вийшла друком у "Записках Харьковского университета".

Перший всеросійський бібліотечний з'їзд визнав за необхідне заснувати при Харківському університеті кафедру бібліотекознавства і бібліографії з метою підготовки кадрів для роботи в університетських та інших бібліотеках. Курс бібліотекознавства в цьому університеті викладав К. Рубинський.

У доповіді наголошувалося, що в 1913 р. були відкриті бібліотечні курси при Московському міському народному університеті Шанявського та в Харкові.

За часів Центральної Ради було укладено "Проект організації Інститута інструкторів позашкільної освіти", яким передбачалася і підготовка бібліотекарів. З цією метою до навчальних планів було введено курси "Бібліотеки", "Книжкові склади і торг книжок", української, російської, польської та єврейської літератури. Оскільки Інститут не було відкрито, то підготовку бібліотекарів у 1917–1918 рр. здійснював Київський Фребелівський педагогічний інститут, в якому курс "Бібліотекознавство" викладав С. Сірополко, а "Позашкільна освіта" – С. Русова.

Виступ проілюстровано витягом із розробленого у листопаді 1919 р. Директорією УНР "Закону про утворення двохрічного Інституту Інструкторів позашкільної освіти у м. Києві", котрий закріплював навчання бібліотекарів упродовж двох років. Право вступу до Інституту мали особи з середньою освітою і за наявності свідоцтва вчителя початкової школи і практичного педагогічного стажу не менше трьох років. За користування державною стипендією студенти повинні були після закінчення навчального закладу прослужити в установах позашкільної освіти не менше трьох років або повернути витрачені на стипендію гроші.

Виступ О. В.Абакумова "Соціальна роль бібліотечної професії в історичному контексті" являв собою історичну довідку зародження і розвитку бібліотечної справи та зростання соціальної ролі бібліотекаря на різних історичних етапах. У виступі наголошувалося, що існують тільки дві професії, котрі функціонально налаштовані на перманентне поширення системи знань – це професії педагога та бібліотекаря.

Теоретичні та практичні висновки щодо комп'ютерної підготовки сучасних бібліотекарів-професіоналів містила доповідь канд. пед. наук, с. н. с. Державної публічної науково-технічної бібліотеки Сибірського відділення РАН (Новосибірськ) Г. Б. Паршукової, в якій було окреслено коло функцій сучасної бібліотеки – соціальних, технологічних, інформаційних, соціокультурних, що зумовлюють відповідні професійні вимоги до сучасного фахівця. Посилаючись на досвід російських бібліотек, зазначалося, що характерними для них є невідповідність бібліотечної практики існуючому статусу книгозбірень. Зростання ролі бібліотек у формуванні національних інформаційних ресурсів і забезпеченні доступу до них, а також поширення спектра інформаційних послуг і бібліотечних продуктів зазвичай потребують не тільки знань, а й навичок у галузі інформаційних технологій.

Наголошуючи на необхідності вміння раціонально використовувати комп'ютерну техніку, доповідачка представила досвід викладання навчального курсу з основ комп'ютерної грамотності й охарактеризувала програмні засоби та можливість їх застосування в бібліотеках.

Формуванню професійної компетентності бібліотечних фахівців у період трансформаційних змін бібліотечно-інформаційної сфери було присвячено виступ канд. пед. наук, с. н. с., зав. відділу НБУВ Т. П.Павлуши на тему "Нова генерація бібліотечних фахівців: освіта – практика – професійне зростання". Наголошувалося, що характерною рисою сучасної бібліотечної системи є підвищена увага до вдосконалення діяльності наукових інституцій, що забезпечують кумуляцію, збереження і загальнодоступність документів, інформації, знання. Зростають і вимоги до спеціаліста сучасної бібліотеки. Зазначалося, що сьогодні він зобов'язаний вміти не тільки організовувати інформаційний пошук, робити предметний аналіз документів, користуватися сучасною комп'ютерною технікою тощо, а й пропонувати нові види інформаційних послуг, володіти навичками ділового спілкування, постійно підвищувати свою професійну майстерність, дотримуватися професійної етики бібліотечного співтовариства й міжнародних стандартів і суспільних норм. Одне з центральних місць в період трансформації традиційної бібліотеки в інформаційно-культурний центр доби інформатизації й комп'ютерної грамотності посідає спеціаліст, його інтелект, думка, досвід, знання.

Підсумовуючи вищевикладене, доповідачка запропонувала ряд нових підходів до вирішення соціального завдання підготовки фахівців нової генерації, котрі володіли б усім комплексом проблем у галузі інформації у межах будь-якого соціально-інформаційного середовища і були спроможними репрезентувати нашу державу на європейському і