LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна статистика в Україні: (1992-2005 рр.)

9–11 жовт. 2001 р.); "Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства" (Київ, 8–10 жовт. 2002 р.); "Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек" (Київ, 7–9 жовт. 2003 р.); "Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового супроводу суспільних реформ" (Київ, 12–14 жовт. 2004 р.); "Інтелектуальні інформаційні технології в бібліотечній справі" (Київ, 11–12 жовт. 2005 р.); „Бібліотечно-інформаційне партнерство: від локальних мереж до глобальної взаємодії" (Харків, 4–5 квіт. 2006 р.); "Документознавство. Бібліотеко-знавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти та практики" (Київ, 16–18 трав. 2006 р.); „Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України" (Київ, 11–12 жовт. 2006 р.).

Публікації. За проблематикою дисертації опубліковано 8 робіт, із них 6 статей у фахових виданнях, 1 – розділ практичного посібника, 1 теза конференції.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку скорочень, списку використаних джерел (333 позиції), 4 додатків. Загальний обсяг роботи становить 239 с.; основний текст – 179 с.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито її актуальність, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об'єкт і предмет, охарактеризовано методологічні засади, методи і базу дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, особистий внесок здобувача, представлено відомості про апробацію результатів та публікації автора за темою дисертаційного дослідження.

Перший розділ "Бібліотечна статистика та її становлення в Україні". У підрозділі 1.1. "Історіографія та джерельна база дослідження" здійснено історіографічний та джерелознавчий аналіз досліджуваної проблеми.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на наукових розробках сучасних вітчизняних та зарубіжних спеціалістів у галузі БС. Історично склалося, що становлення БС в Україні, яка у різні часи перебувала у складі різних держав, відбувалося під впливом і у взаємодоповненні та тісній співпраці спеціалістів бібліотекознавчої та статистичної галузей різних регіонів, які працювали на території сучасної України. Історія становлення теоретико-методологічних засад БС бере початок у другій половині ХІХ ст. Перші праці, в яких зосереджено статистичні відомості про бібліотеки на території сучасної України та закладено основи формування і розвитку БС пов'язані з науково-практичним доробком Р. Г. Генаді, О. А. Дідріхсона, І. П. Дриженка, С. С. Жилкіна, Є. М. Мединського. Узагальнення методологічних напрацювань та подаль-ший розвиток БС відбувався завдяки діяльності Д. А. Балики, Б. Й. Боровича, Я. М. Керекеза, Н. К. Крупської, Ю. О. Меженка, С. О. Сірополка, Н. Я. Фрі-дьєвої, Л. Б. Хавкіної.

У другій половині ХХ ст. багатьма авторами розглядалися переважно окремі аспекти розвитку теорії та історії БС (К. І. Абрамов, Л. З. Амлін-ський, Е. Г. Астапович, І. А. Зупаров, М. С. Карташов, С. Д. Колєгаєва, М. А. Низовий, В. М. Пілецький, А. С. Сокальський, Е. А. Фенелонов та інші).

Вагомий внесок у розвиток методологічних основ БС, як галузі науково-практичної діяльності, зробили І. М. Фрумін, В. М. Мотильов, Р. С. Мотульський, у фундаментальних працях котрих сформульовано теоре-тичні положення БС (на основі принципів радянської статистики), розглянуто методико-організаційні питання статистичних досліджень та застосування математичних методів у бібліотеках, проаналізовано склад статистичних показників із бібліотечної справи та проблеми БС.

Протягом визначеного періоду (1992–2005) українськими вченими здійснено ряд ґрунтовних досліджень з історії бібліотечної справи та статистики, які становлять певний інтерес у межах теми дисертації (М. М. Артем'єв, О. В. Воскобойнікова-Гузєва, Л. А. Дубровіна, В. О. Ільга-наєва, В. І. Карпов, О. С. Онищенко, О. Г. Осауленко, Л. Г. Петрова, В. Г. Попроцька, М. В. Пугачова, М. С. Слободяник).

Принципи побудови ССП, організаційні аспекти статистики культури на держаному рівні, змістовність показників БС розглянуто в працях науковців у галузі соціально-економічної статистики (А. В. Головач, М. Ю. Огай, Г. С. Столяров, В. І. Товкун, Л. Ф. Удотова та інші). На значення статистичних досліджень для поглибленого вивченняукраїнського читача, книги та читання звертають увагу у своїх наукових працях Т. М. Коваль, Т. В. Новальська, І. В. Тимошенко.

Новим стандартам із БС, визначенню на їх основі показників ефективності, розробці проекту нової форми державного статистичного спостереження присвячено публікації О. Б. Виноградової, Н. Б. Грищенко, Д. І. Маляренко, Т.А. Слєпцової, Г. А. Саприкіна, І. О. Цуріної та ін. Досвід використання комп'ютерних програм для зведення статистичних даних у бібліотеках описано О. Г. Кириленком, І. О. Цуріною.

Проте спеціального і комплексного дослідження сучасного стану і шляхів подальшого удосконалення БС в Україні протягом досліджуваного періоду не здійснювалося.

У підрозділі 1.2. "Поняття, структура і функції бібліотечної статистики" розглянуто погляди бібліотекознавців щодо визначення об'єкта, предмета та поняття бібліотечної статистики.

У сучасному бібліотекознавстві існують різні погляди на об'єкт БС: бібліотеки, бібліотечна справа, масові явища бібліотечної дійсності. Окремими спеціалістами об'єкт визначається відповідно рівня БС: на низовому рівні – це бібліотека, на регіональному – сукупність окремих бібліотек, на державному – бібліотечна справа. Статистика як наука вивчає усі досліджувані явища за допомогою кількісних характеристик у взаємозв'язку з їхнім якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Виходячи з цього, об'єктом БС статистики у даному дисертаційному досліджені обрано сукупність масових явищ бібліотечної дійсності. Предмет БС – кількісна сторона конкретного явища у бібліотеках у нерозривному зв'язку з їхнім якісним змістом.

Визначення БС у різних джерелах неоднозначні: "розділ статистики культури"; "наукова дисципліна, що виникла в результаті інтеграції статистики і бібліотекознавства"; „галузь практичної діяльності зі збирання і обробки спеціальними статистичними методами кількісних даних", „сукупність зведених підсумкових показників, зібраних для характеристики явищ і процесів бібліотечної діяльності", "наука, що вивчає принципи, форми і методи збирання, групування та аналізу статистичних даних". Український науковець М. А. Низовий визначав БС як складову розділу книгорозповсюдження в галузі статистики друку (СД), пізніше БС і СД розглядалися ним у взаємозв'язку як важливі помежовані підрозділи соціальної статистики. У дисертації проаналізовано визначення БС, наведених у працях М. А. Низового, Р. С. Мотульського, І. М. Суслової і Т. М. Манилової, обґрунтовано зміст оновленого визначення БС, запропонованого дисертанткою. Бібліотечна статистика – галузь науково-практичної діяльності, спрямована на вивчення явищ і процесів бібліотечної дійсності методами статистичного дослідження у межах певного хронологічного періоду та прогнозування розвитку бібліотечної справи в системі соціальних комунікацій.

Структура БС досі визначається бібліотекознавцями з різних позицій, залежно від обраних об'єкта БС та моделі