LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна статистика в Україні: (1992-2005 рр.)

структури бібліотеки. У дисертації розглянуто раніше започатковані структурні моделі БС, вказано на їх суперечності, запропоновано розглядати структуру БС як таку, що складається із двох, взаємопов'язаних між собою, розділів: перший – статистика бібліотек країни; другий – статистика структурно-функціональних елементів бібліотек. Перший розділ складається із підрозділів, де подано кількісну характеристику бібліотек як окремого предмета статистичного спостереження. Кожна складова цього розділу відповідає певному рівню БС: державному, регіональному, відомчо-галузевому, низовому. Складовими другого розділу є статистика фонду, статистика користувачів, статистика бібліотечно-інформаційних продуктів, статистика персоналу, статистика матеріально-технічної бази.

Значення БС розкривається у різноманітності її зв'язків з іншими галузями та її функціях: дослідницькій, інформаційній, ілюстративній та управлінській.

Підрозділ 1.3. "Основні аспекти розвитку бібліотечної статистики до 1991 року" присвячено розгляду історії формування БС на теренах України, яка безпосередньо пов'язана з історією бібліотечної справи та статистики. Становлення БС розглядається на основі узагальнення поглядів дослідників історії статистики та бібліотекознавства у межах двох історичних періодів. Протягом першого періоду (до 1917 р.) відбувалося зародження елементів БС, створення основ офіційної БС (перша половина ХІХ ст.), закладалося підґрунтя методології статистичних досліджень у бібліотеках (друга половина ХІХ ст.). Вагоме значення для БС мали Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи (1911), Загальноземський з'їзд зі статистики народної освіти (1913). У цей період було розроблено єдині підходи до бібліотечного обліку, визначено основні види статистичного спостереження, започатковано структуру показників БС, накреслено перспективні заходи її вдосконалення, узагальнено практичні напрацювання та розпочато розробку теоретичних засад бібліотечної статистики.

Другий період (1917–1991). За радянських часів статистика бібліотечної справи закріпилася на державному рівні. У 20-х роках в Україні запроваджено форми державної статистичної звітності, показники БС почали друкуватися у матеріалах статистичних досліджень народної освіти, здійснених в УРСР. У 1934 р. вперше проведено Всесоюзний бібліотечний перепис. У повоєнні роки показники БС було переведено до складу статис-тики культури. БС набула статусу засобу контролю за виконанням планів різного рівня. Державними статистичними службами періодично здійсню-валися одноразові та суцільні обстеження бібліотек. Дані БС публікувалися у виданнях органів державного управління (союзних, республіканських, обласних) та відомств, які мали бібліотечну мережу.

У 1969–1970 рр. було розпочато стандартизацію бібліотечної діяльності. У бібліотекознавчих виданнях у галузі БС розглядалися питання місця БС у статистиці культури та її ролі в управлінні бібліотеками, представлення статистичних даних у звітно-плановій документації, застосування математичних методів у бібліотечній роботі, вдосконалення БС. Однак напередодні розпаду Радянського Союзу в БС накопичилася значна кількість проблем. Український вчений М. А. Низовий визначав причинами незадовільного стану БС слабкий зв'язок з основними теоретико-методологічними положеннями загальної теорії статистики та соціальною статистикою; недостатня загальностатистична підготовка спеціалістів; необхідність вивчення міжнародного досвіду. Завдання вдосконалення БС стало актуальним.

Другий розділ "Еволюція системи основних статистичних показників бібліотечної діяльності та їх відображення у формах статистичної звітності". У підрозділі 2.1."Система показників у БС: склад, поняття, принципи побудови" розглядаються складові системи статистичних показників (ССП) БС, якою передбачається комплексна характеристика стану бібліотечної справи в країні та діяльності окремих бібліотек, розкрито значення статистичних показників, виражених в абсолютних, відносних та середніх величинах.

У соціально-економічній статистиці ССП розглядається як сукупність специфічних та загальних показників, котра побудована за логічною послідовністю і пов'язана змістовою єдністю. За допомогою такої системи вивчаються закономірності розвитку бібліотечної справи, умови функціонування, результати діяльності та рівень розвитку бібліотеки. Створенню оптимальної ССП з БС сприяє дотримання певних вимог, які в цілому підпорядковуються загальним методологічним принципам побудови ССП. З урахуванням специфіки БС, ці принципи дисертанткою сформулювало так: відповідність реальному становищу бібліотечної справи; підпорядкованість усієї ССП цілям і задачам, визначеним на даний період бібліотечною політикою; цілісність ССП, методологічна, інформаційна і організаційна єдність її побудови; структуризація ССП згідно з основними напрямами бібліотечної діяльності, забезпечення взаємозв'язку між ними; відображення в наборі показників найважливіших складових за результатами діяльності бібліотек, ресурсної бази та потреб у бібліотечних послугах.

У дисертації проаналізовано склад статистичних показників, що застосовувалися у БС протягом досліджуваного періоду.

У комплексі показників БС визначено сім основних блоків, у межах яких виділено абсолютні, відносні і середні величини. Кожний із блоків складається з окремих груп статистичних показників, що характеризують певну грань бібліотечної справи:

  • систему бібліотек у країні;

  • користування бібліотеками;

– бібліотечні фонди (групи статистичних показників, які відображають структурно-видовий склад і рух бібліотечного фонду);

– інформаційно-бібліотечні послуги (групи статистичних показників із видачі документів, послуг із довідково-бібліографічного обслуговування та інформаційно-масових заходів);

– бібліотечну продукцію (групи статистичних показників, які відображають систему традиційних каталогів і картотек, бази даних, бібліографічну та поліграфічну продукцію бібліотек);

– кадровий потенціал бібліотек;

– матеріально-технічні аспекти функціонування бібліотек.

2.2. "Система статистичних показників у формах статистичної звітності". Статистична звітність – основна форма статистичного спостереження на державному рівні. На необхідності встановлення єдиних форм статистичної звітності, обов'язкових для всіх бібліотек, свого часу наголошували І. П. Дриженко, Ю. О. Меженко, Л. Б. Хавкіна. Центра-лізоване запровадження форм державного статистичного спостереження для бібліотечних установ на території України почалося за часів радянської влади. Протягом ХХ ст. форма державної статистичної звітності неодноразово змінювалася і перероблялася з метою вдосконалення БС на певному історичному етапі розвитку бібліотечної справи в бік збільшення чи зменшення кількості її показників.

Протягом досліджуваного періоду статистичне спостереження на державному рівні здійснювалося згідно позицій форми 6-нк "Звіт масової, універсальної бібліотеки за ... рік", затвердженої Наказом Міністерства статистики України № 146 від 09.09.1992 р. Набір статистичних показників, що вимагався за цією формою, певною мірою охоплював основні напрями бібліотечної діяльності. Відповідно до форми 6-нк збиралися дані про кількість читачів, рух бібліотечного фонду, використання документів, діяльність МБА, фінансові