LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна, книговидавнича та культурно-просвітницька діяльність М.П.Балліна (1829 - 1904)

Імаї.

Отже, діяльність М.П. Балліна поки не стала об'єктом комплексного та всебічного книгознавчого і бібліотекознавчого аналізу, не ввійшла належною мірою до наукового обігу. Й досі немає цілісного дослідження, що на аналізі всієї сукупності архівної спадщини М.П. Балліна здійснило б вивчення його життєвого шляху та творчого доробку як видатного культурного, громадсько-політичного діяча України, вченого, просвітника.

Джерельна база дослідження досить широка. Зберігся особовий архівний фонд М.П. Балліна, який був виділений із загального архіву Кооперативного музею м. Харкова і знаходиться в Інституті рукопису НБУВ.

Архів широко репрезентує документи з історії кооперації, переклади та белетристичні твори М.П. Балліна, рукописи, пов'язані з його громадською діяльністю, спрямованою на популяризацію української культури, просвітництва, природничого та технічного знання, зокрема видання "Общенародная энциклопедия знаний – кооперативная энциклопедия", матеріали щодо проектів організації в Харкові різних видавництв: Видавничої контори співробітників, Видавничого товариства для видання книжок, Літературного товариства енциклопедистів, Асоціації ліги соціалізації ідей і компанії харківських "Бобров" тощо.

Комплекс документів присвячений діяльності М.П. Балліна у галузі організації недільних та ремісничих, зокрема жіночих, шкіл, бібліотек та читалень, Харківського товариства грамотності та "Народному дому" в Харкові.

Збереглася значна кількість документів, які відображають погляди М.П. Балліна, починаючи від катеринославського періоду життя, однак переважна більшість стосується перебування діяча в Харкові: це тези виступів, доповідні записки, статті, проекти, методичні розробки щодо фінансування бібліотек, комплектування фондів, бібліографічної діяльності, обслуговування читачів, приміщень бібліотек, абонементу тощо.

Важливими для просопографічних досліджень є біографічні матеріали та спогади – як опубліковані, так і неопубліковані. За життя М.П. Баллін видав у журналах "Степь" та "Екатеринославский юбилейный листок" спогади про катеринославських піквіків та "Воспоминания правоведа X выпуска 1842–1849 гг." у газеті "Южный край". Важливе значення мають також "Воспоминания о Харькове за последние 30 лет", "Воспоминания о Харьковском обществе грамотности" та повні мемуари "50 лет моей жизни", написані М.П. Балліним у 1890–1902 рр.

Слід наголосити на такому змістовному виді особових документів, як листування, адже життєвий шлях М.П. Балліна перетинався з діяльністю таких визначних особистостей, як М.Н. Катков, М.П. Щепкін, П.І. Бірюков, А.А. Рубакін, П.А. Устимович, І.С. Аксаков, Д.Ф. Щеглов, Л.М. Толстой, М.П. Драгоманов, О.Ф. Кістяківський, X.Д. Алчевська, М.М. Лазаревський, О.А. Брилліантов, В.С. Козлов, А.І. Чупров, М.М. Бекетов, М.М. Ге, В.М. Єлагін та ін.

Офіційне листування з особового фонду М.П. Балліна – це кореспонденція з різними громадськими організаціями, редакціями газет та журналів, зокрема "Южный край", "Русская летопись", "Рассвет", "Мир", "Неделя", "Братская помощь", "Молва", "Труд", "Прядок", "Степь", "Киевский телеграф", "Харьковские ведомости", "Сибирская газета", "Донские ведомости" тощо.

Епістолярій із зарубіжними діячами та з редакціями кооперативних видань Англії, Франції та Німеччини репрезентують листи до Ш. Жіда, В. Піля, Г. Зислі, Р. Шарля, Годена, Гринінга, Шульце, Де Буаве та ін.

Значний за обсягом комплекс складають документи родичів, листи дружини Л.П. Позен-Балліної, її листи, написані різним особам тощо.

Другий розділ – "М.П. Баллін (1829–1904). Формування ідейних поглядів і культурно-просвітницька діяльність М.П. Балліна у галузі народної освіти, поширення науково-технічних знань, кооперативного руху".

Середина ХІХ ст. була добою зародження в Російській імперії та Україні демократичної інтелігенції, яка стала провідником прогресивних гуманістичних ідей, серед котрих пріоритетними були просвітницька та культурна діяльність серед народу, розвиток народної освіти та грамотності.

Все своє життя М.П. Баллін присвятив реалізації гуманістичних ідеалів, формування яких було закладене його репетитором з латинської мови, студентом Петербурзького університету, майбутнім істориком літератури І.І. Введенським, який зумів прищепити йому любов і повагу до книги, до знань.

Вступивши до Петербурзького училища правознавства, М.П. Баллін знайомиться з працями соціалістів-утопістів Кабе, Луї Блана, Сен-Сімона, Фур'є, Оуена. На формування соціальних поглядів М.П. Балліна мали вплив революційні події 1848 р. у Європі. Крім того, він товаришував з членами гуртка М. Петрашевського, часто зустрічався з Ф.М. Достоєвським. Як і петрашевці, вважав себе послідовником Ш. Фур'є.

Отримавши посаду державного службовця в Симбірську, М. Баллін почав там займатися літературною творчістю, організував разом з декількома інтелігентами літературний гурток.

Восени 1857 р. він переїхав до Катеринослава, і саме тут розпочався перший період його активного життя, який надалі тривав двадцять років уже в Харкові. У 1857 р. М.П. Баллін разом з письменниками і публіцистами В.М. Єлагіним та М.М. Стопановським організовує "Товариство самовдосконалення", планує заснувати катеринославський щомісячний журнал "Новороссийская летопись". У Катеринославі М.П. Баллін вперше виступив активним організатором і засновником громадської бібліотеки. У 1858 р. "Товариство самовдосконалення" було трансформоване у "Піквікський клуб", члени якого збиралися по суботах для відпочинку та читання літературних творів.

У 1860 р. М.П. Баллін був змушений переїхати до Костроми, де організував літературний гурток, виступив ініціатором створення приватного університету та активістом відкриття громадської бібліотеки на засадах, сформульованих "піквіками" ще наприкінці 50-х років ХІХ ст.

Найбільш плідним у М. Балліна був період життя у Харкові, який розпочався в 1861 р. Тоді й викристалізовуються погляди М.П. Балліна на форми впровадження та зміст народної освіти. Оскільки народної освіти майже не існувало, і народ перебував практично у суцільному стані неписьменності, діяч вважав цю справу умовою подальшого соціального розвитку. Він наполегливо агітував за необхідність поєднання приватної ініціативи, благодійництва у справі народної освіти, активну допомогу місцевих державних та земських установ. М.П. Баллін відстоював ідею безкоштовної освіти, прагнув постійного вдосконалення організаторської діяльності товариств грамотності, пов'язуючи її з активізацією бібліотечної та видавничої роботи, відкриттям професійних ремісничих і, перш за все, жіночих майстерень-шкіл шиття і в'язання, поширенням технічних і науково-популярних знань. Виступаючи на захист виховання і навчання і в той же час усвідомлюючи, що однією лише благодійністю неможливо вирішити питання народної освіти, він підкреслював необхідність державного фінансування народної освіти.

Ініціатор і фундатор харківського Товариства грамотності, метою і завданням якого було розгортання просвітницької роботи у місті, М.П. Баллін особисто брав участь у розробці Статуту Товариства. Статутом передбачалося, що члени Товариства повинні були сплачувати грошові внески у касу Товариства грамотності або сприяти справі на громадських засадах, визначалися і основні завдання організації. 24