LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечна, книговидавнича та культурно-просвітницька діяльність М.П.Балліна (1829 - 1904)

березня 1869 р. Товариства грамотності розпочало свою діяльність. У тому ж році вже було засновано школу на Москалівці, розташовану спочатку в найманих приміщеннях, а з 1873 р. – у будинку, зведеному на пожертви.

М.П. Баллін прагнув створити центральну зразкову школу грамотності з освітнім кабінетом, бібліотекою, складом книг і навчальних посібників, а також ремісничуї школу з майстернями. М.П. Баллін приділяв увагу ремісничій освіті: ремісничу школу, на його думку, мали навчити простий люд елементарному промисловому виробництву, що для справи народної школи мало велике значення у зв'язку із розвитком в Російській імперії нових економічних стосунків в другій половині ХІХ ст.

Товариство успішно відродило жіночу недільну школу, що була відкрита у 1869 р. і мала понад 150 учениць. Чоловічу недільну школу, відкриту у 1870 р., вже на наступний рік відвідувало до 130 учнів.

У 1891–1903 рр. були відкриті безплатні народні читальні у м. Харкові, де видавалися книжки для народу, з 1894 р. засновуються бібліотеки-читальні у селах Харківської губернії, у 1897 р. організується Санітарний комітет, трансформований у 1903 р. у Комітет літніх колоній для хворобливих та слабких дітей, які навчаються у школах Товариства. У 1900 р. при Товаристві організовується довідково-педагогічний комітет і при ньому з 1902 р. – пересувний музей шкільних посібників; шкільно-педагогічний комітет розпочинає свою діяльність у 1901 р. Досягненням Товариства є "Народний дім", відкритий у 1903 р.

Наприкінці 60-х років паралельно із організацією шкіл та бібліотек Баллін активно зайнявся пропагандою та поширенням передового кооперативного досвіду. У 1868 р. в Харкові організувалося Товариство споживачів, до якого одразу вступив Баллін. Він підтримував тісні контакти з англійськими, французькими й німецькими істориками кооперативного руху.

У 1869 р. він їде за кордон для вивчення кооперації. Безперечно позитивним результатом поїздки є те, що він одним із перших інформував західних кооператорів про начала української кооперації.

За своє життя М.П. Баллін переклав багато книжок, де розкривався західний досвід у галузі науки і техніки, кооперації та виробництва, що мав би бути корисним для України, був автором багатьох популярних праць з соціології, економіки, філософії. Ідея просвітництва найактивніше проявилася в захопленні Балліним організацією публічних лекцій для народу, передусім, щодо пропаганди науково-технічних знань.

Третій розділ – "Бібліотечна діяльність М.П. Балліна, створення громадських бібліотек та внесок у розвиток бібліотечної справи" – розкриває внесок діяча у розвиток бібліотечної справи, теорії організації фонду, комплектування бібліотек, питань каталогізації.

Основна культурно-просвітницька, кооперативна, видавнича та бібліотечна діяльність припадає на харківський період життя М.П. Балліна. Одночасно із відкриттям навесні 1862 р. книгарні Балліна почала працювати публічна бібліотека, заснована з ініціативи сімейства Карп та за сприяння М.П. Балліна. Згодом він відкриває бібліотеку при власному книжковому магазині, і вона на довгий час стає осередком духовності для погресивної харківської інтелігенції, особливо студентської молоді, з якими Баллін підтримував тісний зв'язок.

У 1870 р. на пропозицію М.П. Балліна харківське Товариство грамотності відкрило книжковий склад при магазині навчальних посібників О. Карп. Цей склад був також частково і комерційним підприємством, спрямованим на отримання прибутку. Згодом було створено новий склад як заклад винятково освітній і благодійний. Він поповнювався лише пожертвами, а зібрані у ньому книги передавалися до шкільних бібліотек Товариства і, головне, до сільських книгозбірень Харківської губернії.

У 1885 р. М.П. Баллін створює громадську бібліотеку, що працює на кооперативних засадах. Було орендовано приміщення, в якому восени 1886 р. розпочали свою діяльність бібліотека і кабінет для читання. Книжковий фонд бібліотеки, створений за підтримки ініціаторів справи та пожертв городян, тоді складав близько 5000 прим. Кількість користувачів фондами бібліотеки вже на початку її роботи складала декілька сот осіб. Через 8 років Харківська громадська бібліотека мала 3000 абонентів і понад 4000 відвідувачів.

У середині 80-х років М.П. Баллін помітно розчарувався у прогресивності теорії кооперації і присвятив себе просвітницькій діяльності та створенню громадських бібліотек. Його зусиллями і клопотаннями було багато зроблено для того, щоб громадські бібліотеки стали справжнім осередком просвітницької роботи. Так, М.П. Баллін сприяв відкриттю за ініціативою Товариства грамотності філії громадської бібліотеки на робітничій околиці – Петінці, де удосконалювалася робота з читачами, обговорювалися ідеї про створення народного театру. Після організації у Харкові "Народного дому", діяч спрямував усю свою енергію на облаштування такої універсальної будівлі для нього, у якій поєдналися б народний театр і народний університет, де б читалися лекції, організовувалися вечори книги, музики тощо. Мрії стали реальністю: в Харківському "Народному домі" виступали з науковими доповідями професори В.Я. Данилевський та Г.Е. Гінце, концерти давав музикант А.Ф. Бенш. Працювала Комісія народних читань, які влаштовувалися в повітових містах і селах.

М.П. Баллін прагнув також організувати при громадській бібліотеці музей вітчизняних та закордонних громадських бібліотек, крім того мріяв про створення у межах громадської бібліотеки так званої "університетської бібліотеки" (малася на увазі добірка наукових творів харківських професорів та студентів, а також статей про них). Він вважав за необхідне заснування при ній також земської та міської бібліотек, хотів створити у Харкові Товариство допомоги літераторам та вченим (Харківський "Літературний фонд"). 1 червня 1889 р. за ініціативою М.П. Балліна при Правлінні громадської бібліотеки були призначені перші збори цього Товариства. У подальшому плані розвитку Товариства передбачалося відкриття бібліотеки студентів харківських вищих навчальних закладів (Charkovierisia), антикварної книгарні та кореспондентського бюро.

У 1887 р. він бере участь у створенні Катеринославської міської бібліотеки: переймається питанням щодо архітектурних вимог до облаштування приміщень бібліотеки, зокрема читальних залів, архівів, підсобних приміщень. На шпальтах "Екатеринославского юбилейного листка" оприлюднює власні погляди стосовно ролі та завдань бібліотек як пропагандистів прогресивних ідей та знань, необхідності широкого залучення читача та можливостей її універсалізації, звертається до проблеми каталогізації як однієї з найважливіших умов успішного функціонування бібліотеки, розглядає бібліотечні фонди, їх структуру та організацію тощо.

Бібліотека, надаючи знання, на думку М.П. Балліна, формує сприйняття та розуміння дійсності як складових світогляду особистості і збагачує людину гуманістичними ідеями. Як розумовий центр вона повинна мати свої відділення з читальними залами у найвіддаленіших районах міст. За структурою вона повинна мати: 1) загальний відділ "із чисто науковими і народними відділами"; 2) міський і земський відділи (інакше кажучи, краєзнавчий відділ); 3) ремісничу бібліотеку; 4) відділ технічних книг; 5) архів бібліотеки; 6) довідкову бібліотеку; 7)