LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції з історії нумізматики ХІХ - початку ХХ ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: історія формування та сучасний стан

не визнавав ролі нумізматичних пам'яток у вивченні минулого, тому немає потреби нагадувати про значення монет як історичного джерела. Його фундаментальні праці, передусім як фахівця з історії нумізматики в України, відомі не лише в нашій країні, а й поза її межами. Джерелознавець-нумізмат М.Ф. Котляр у своїх дослідженнях ставив важливі питання про необхідність обліку та топографування знайдених монет і складання нумізматичних карт, що значно допомогло б у вивченні розташування давніх економічних центрів, мережі торговельних шляхів, напрямів зовнішньої та інтенсивності внутрішньої торгівлі на українських землях у різні історичні епохи.

Через здійснення ретельного бібліографічного та археографічного обліку джерельної бази М.Ф. Котляр показав можливості використання писемних джерел для аналізу історії обігу та лічби монет в Україні ХІV–ХVІІІ ст., підкресливши необхідність пошуку та вивчення основного документального масиву, що стосується монетних знахідок, зокрема використання матеріалів Імператорської археологічної комісії за 1859–1919 рр., яка реєструвала ці знахідки. Документи Комісії нині зберігаються в архіві Санкт-Петербурзького відділення Інституту археології РАН, вони є серед документів Міністерства народної освіти в Центральному історичному архіві в Санкт-Петербурзі, канцелярій генерал-губернаторів в Україні в ЦДІА України, архіву Церковно-археологічного товариства КДА та ін.1 М.Ф. Котляр завжди наголошує на необхідності синтетичних досліджень письмових джерел з нумізматики – "звичайно фахівці-нумізмати рідко використовують свідчення письмових джерел, обмежуючись вивченням в основному монетного матеріалу" – і нагадує про плідність комплексних праць І.Г. Спаського2. Отже, розвиток основоположних методичних засад щодо використання писемних джерел та постановка питання про використання рукописної спадщини вчених-нумізматів, матеріалів експедицій та бібліографічних документів з історії нумізматики в Україні належать М.Ф. Котляру.

Важливі питання стосовно обов'язковості реєстрації джерельного матеріалу з нумізматичної топографії цілком поширюються й на необхідність виявлення джерел щодо історії розвитку нумізматики, які зберігаються в колекційних фондах бібліотек. Віднайдення цих джерел, з'ясування їхнього походження, науковий опис та включення до науково-довідкового апарату бібліотек та архівів є важливим завданням закладів, що зберігають рукописні фонди і покликані допомагати дослідникам, чим, відповідно, забезпечувати розвиток науки та знання в цілому.

В Інституті рукопису (далі – ІР) НБУВ зберігаються як особові документи, так і матеріали різних установ та товариств, що становлять комплексний масив творчих матеріалів з усіх галузей нумізматичних досліджень. Звичайно, окремі документи з більшим чи меншим ступенем повноти вивчалися фахівцями-істориками, зокрема, бібліотечну колекцію Шодуарів досліджували Є.А. Біленький та С.О. Булатова; архів та колекцію Одеського товариства історії та старожитностей – І.В. Тункіна та А.А. Непомнящий; фонди М.Ф. Штейнгеля та М.І. Петрова – відповідно Н.Р. Миронець та С.В. Сохань. Як правило, нумізматичні рукописи в цих дослідженнях не були предметом спеціальної уваги.

Винятком є стаття Л.В. Дідух, присвячена вивченню діяльності М.Ф. Біляшівського як нумізмата, в якій вона запропонувала огляд й творчих нумізматичних рукописів з архівного фонду вченого, що зберігаються в ІР НБУВ.

Отже, рукописні фонди ІР НБУВ ще не стали об'єктом комплексного книгознавчого, археографічного та бібліотекознавчого аналізу з позицій історії нумізматики і не увійшли належним чином до наукового обігу. Разом з тим, й досі немає цілісного дослідження, яке б на аналізі всієї сукупності колекційних фондів ІР НБУВ здійснило вивчення рукописної нумізматичної спадщини.

Джерельна база дослідження. Основну джерельну базу дослідження становлять архівні документи ІР НБУВ, зокрема:

– фонди таких значних за обсягом колекцій ХІХ ст., як збірка Одеського товариства історії та старожитностей (ф. V), де зберігаються документи Товариства та музейних установ Північного Причорномор'я, та родовий архівний фонд баронів Шодуарів (ф. 283), зокрема матеріали нумізмата та антиквара Станіслава Шодуара;

– рукописні фонди Університету св. Володимира (ф. VIII) стосовно нумізматичної колекції мінц-кабінету, бібліотек та рукописів різних осіб, що започаткували цей кабінет, передусім Волинського (Кременецького) ліцею та Віленського університету, Я.Я. Волошинського, В.А. Шугаєвського, а також окремі особові архівні фонди представників нумізматичної школи Університету – В.Б. Антоновича (ф. 164), К.В. Болсуновського (ф. 237), В.Ю. Данилевича (ф. ХХІХ), В.Г. Ляскоронського (ф. 216);

– особові фонди істориків та археологів – представників музейної справи – М.І. Петрова (ф. 225), М.Ф. Біляшівського (ф. XXXI), барона Ф.Р. Штейнгеля (ф. 109);

– документи комплексного ф. І "Літературні матеріали", в якому також є документи стосовно діяльності зазначених особистостей в галузі нумізматики;

– документи комплексного ф. ІІ "Історичні матеріали", зокрема масив нумізматичних рукописів – каталогів з нумізматичної колекції Модзалевських;

– листування окремих нумізматів з комплексного ф. ІІІ "Листування", в якому відклалася епістолярна спадщина баронів Ф.Р. Штейнгеля та С. Шодуара, М.Ф. Біляшівського, М.І. Петрова, І.П. Бларамберга, І.О. Стемпковського та ін.;

– документи архіву Всеукраїнської академії наук (ф. Х), зокрема документи Археологічної та Археографічної комісій (статті для збірника на пошану В.Б. Антоновича);

– документи відомчого архіву НБУВ, в якому зберігаються матеріали, що мають безпосереднє відношення до визначення долі зібрань та історії їхнього надходження до бібліотеки;

– вибіркові документи Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (далі ЦДІА України), де зосереджені документи, що характеризують певні сфери діяльності таких учених, як С. Шодуар та Ф.Р. Штейнгель, Державного архіву Житомирської області (далі ДАЖО), де зберігаються документи родини Шодуарів.

Усі документи можна класифікувати, як джерела камеральні, тобто документи, що є описами монет та скарбів, історіографічні – ті, що описують розвиток вивчення нумізматики, та історико-нумізматичні – з історії нумізматики.

Докладно проаналізовано склад архівів, зокрема рукописну нумізматичну спадщину згаданих особистостей – творчі рукописи, щоденники, спогади, листування з науковцями різних країн. Для якнайповнішого розкриття теми розглянуто й особисті якості вчених, їхнє наукове оточення та внесок у розвиток нумізматики, визначено походження та долю музейних і бібліотечних колекцій.

Об'єктом дослідженняє рукописні документи з історії розвитку нумізматики в Україні, переважно з фондів ІР НБУВ та вибірково – з деяких