LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції з історії нумізматики ХІХ - початку ХХ ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: історія формування та сучасний стан

монети античного періоду, східні та слов'янські монети і написав про них монографію та опублікував нумізматичні каталоги. В його бібліотеці був великий розділ нумізматики зі значною кількістю рідкісних видань.

В ІР НБУВ зберігаються рукописні джерела, які були базою для розвідок С. Шодуара в галузі європейської та східної нумізматики і яскраво ілюструють фундаментальний характер його наукових нумізматичних студій. Величезну увагу С. Шодуар приділяв вивченню грошових одиниць Далекого Сходу, насамперед, як історичного джерела у комплексі, охоплюючи і такі спеціальні історичні дисципліни, як метрологія, хронологія, джерелознавство тощо. В його зібранні є велике за обсягом та значне за змістом нумізматичне листування, переважно французькою мовою, з європейськими, зокрема російськими, нумізматами. Серед них – відомі знавці, колекціонери та вчені-нумізмати Е.-М. Кузінері, І.О. Стемпковський, І.П. Бларамберг, Я.Я. Рейхель, З.Ф. Леонтієвський, Г. Олізар та ін.

Колекція документів Шодуарів нині є розпорошеною. Крім Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, її частина залишилася у складі Волинського державного музею у Житомирі, котрий у 30-х роках передавав матеріали також і до Харківської бібліотеки. Наприкінці 70-х років НБУВ віддала частину архівних матеріалів Волинського музею, де зберігалися документи Шодуарів, до Центрального державного історичного архіву у м. Києві. Можливо, що глибоке вивчення цих матеріалів могло б дозволити здійснити реконструкцію втрачених сторінок з історії зібрання. Книжкова колекція, передана свого часу до ВБУ (нині НБУВ), зараз знаходиться серед основних фондів бібліотеки. Створення наукового покажчика цього зібрання мало б важливе значення для уточнення та реконструкції його історії.

У другому розділі "Бібліотечні рукописні колекції з нумізматики Одеського товариства історії та старожитностей і музейних установ Північного Причорномор'я" розглянуто колекційні фонди, пов'язані з рукописними джерелами таких осіб, як: І.П. Бларамберг, І.О. Стемпковський, І.І. Граперон, А.Ф. Спада, М.Н. Мурзакевич, О.Л. Бертьє-Делагард, Е.Р. Штерн та ін. Ці науковці були водночас і власниками колекцій, їхні збірки складали повну джерельну базу для наукової творчості них самих та інших дослідників-нумізматів. Крім того, розглянуто комплекс рукописів, пов'язаний з історією діяльності музєїв старожитностей у першій половині ХІХ ст. – Одеського, Феодосійського, Керченського, відзначена роль згаданих учених у формуванні нумізматичних колекцій, оскільки саме їхні приватні збірки слугували основою для формування мінц-кабінетів музеїв.

Цінність колекційного фонду Одеського товариства історії та старожитностей (ОТІС) визначається його комплексністю та науковим значенням не лише для історії краю, а й для України в цілому, де поки ще історіографічні та історико-нумізматичні дослідження не набули достатнього розвитку. Встановлено історію музейної колекції ОТІС після революції – вона перейшла до Одеського археологічного музею, створеного в 1924 р. як державна установа (від 1971 р. переходить у підпорядкування НАН України). Однак опрацювання цього фонду не здійснювалося з причин "неактуальності" цієї проблематики для радянської держави.

Отже, серед документів з історії нумізматики, пов'язаних з ОТІС, найбільшим можна вважати комплекс архівних джерел ІР НБУВ. Цілком зрозуміло, що фундаментальні дослідження історії нумізматики Північного та Західного Причорномор'я мають спиратися не лише на фонди ОТІС в ІР НБУВ, а й на фонди канцелярії генерал-губернатора Новоросії та Бессарабії у Державному архіві Одеської області, а також санкт-петербурзьких архівів, передусім, Архіву Державного Ермітажу, Петербурзької філії Архіву РАН, Інституту російської літератури, де зберігаються документи, що надсилалися до Імператорської академії наук, Санкт-Петербурзького археологічного товариства, Московського нумізматичного товариства тощо.

Однак комплекс рукописних пам'яток нумізматичної тематики з архіву ОТІС з фондів ІР НБУВ є унікальним документальним джерелом з вивчення історії науки в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст., зберігаючи найцінніші джерела з історії нумізматики краю.

У третьому розділі "Нумізматичні рукописи музейних діячів М.І. Петрова, Ф.Р. Штейнгеля, М.Ф. Біляшівського" показано, що формування музейних колекцій цілком залежало від особистостей їхніх збирачів. Як правило, архівні документи розкривають також і формування нумізматичних колекцій музеїв. М.І. Петров, М.Ф. Біляшівський та Ф.Р. Штейнгель були видатними діячами культури і працювали на посадах директорів музеїв, починаючи від їхнього заснування і до періоду, коли ці музеї було реорганізовано, – до революції.

Нумізматичні колекції музейного характеру відрізняються тим, що вони збиралися за профілем створених музеїв і у відповідності до їхніх концептуальних функцій.

Так, нумізматична колекція ЦАМ КДА тяжіла до церковної археології, однак діяльність М.І. Петрова, який відав цією колекцією, як вченого виходила за межі церковної археології, про що свідчать документи особового фонду М.І. Петрова в ІР НБУВ, а також значний за обсягом епістолярій, виокремлений у спеціальному ІІІ фонді ІР НБУВ. Архівна спадщина М.І. Петрова, видатного філолога, археографа, книгознавця, організатора і куратора ЦАМ КДА, значна за обсягом, що свідчить про його уважне ставлення до свого особистого архіву як до джерела історії ЦАМ, зокрема до нумізматичної спадщини. Колекція ЦАМ створювалася, як універсальна. Рукописна спадщина М.І. Петрова широко репрезентує його творчу діяльність та науковий доробок, розкриває багатогранність його наукових уподобань. Документи висвітлюють створення та функціонування ЦАМ, встановлення зв'язків з іншими науковими музейними центрами та науковими інституціями, науковими товариствами, приватними колекціонерами, антикварами, вченими. Його архів має важливе значення для вивчення питань, пов'язаних із розвитком практичної нумізматики та нумізматичної думки в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Специфічною особливістю нумізматичної рукописної спадщини є велике листування М.І. Петрова з нумізматичними та церковно-археологічними товариствами, колекціонерами, аматорами, фахівцями в галузі нумізматики.

Архівна нумізматична рукописна спадщина М.Ф. Біляшівського, видатного українського археолога та нумізмата, мистецтвознавця, етнографа, музейного діяча, одного з перших академіків Всеукраїнської академії наук (від 1919 р.), засновника і директора Київського художньо-промислового музею (згодом – Історичного музею), свідчить про те, що М.Ф. Біляшівський був орієнтований на загальноукраїнську спадщину – він формував колекцію вітчизняних монет. Одночасно, на відміну від М.І Петрова, який більше цікавився археографією, М.Ф. Біляшівський є