LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції з історії нумізматики ХІХ - початку ХХ ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського: історія формування та сучасний стан

одним із засновників нумізматики як науки: він велику увагу приділяв формуванню методу реєстрації монетних знахідок, розкриттю їх як історичних джерел, створенню музею української історії. Рукописи розкривають роль М.Ф. Біляшівського у розвитку методологічного апарату нумізматики в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Музейна діяльність Ф.Р. Штейнгеля – фундатора та утримувача Городоцького краєзнавчого музею на Волині, відомого мецената, вченого-ентомолога, зоолога, археолога, етнографа, члена УНТ в Києві, політичного діяча УНР – має регіональний характер. Хоча спеціальної уваги до музейної колекції він і не приділяв, однак, завдяки допомозі М.Ф. Біляшівського, він зібрав чудову краєзнавчу колекцію старожитностей, де була представлена нумізматика регіонального плану, цінна краєзнавча бібліотека, які поповнювалися і розвивалися. Ця колекція стала невід'ємною часткою дореволюційної музейної справи на Волині. Вона висвітлює роль барона Ф.Р. Штейнгеля у нумізматичній діяльності і розкриває значення окремих осіб, зокрема аматора і сподвижника музейницької справи Є.І. Корниловича та інших, у збиранні волинських старожитностей, в тому числі монет, які привозилися вченими, членами Товариства дослідників Волині до фондів музею.

Четвертий розділ "Рукописи бібліотечного зібрання Київського університету св. Володимира та особові архівні фонди вчених університетської нумізматичної школи". Зміст розділу доводить, щоодним з найважливіших рукописних зібрань, де зберігаються наукові рукописи з історії нумізматики, є архівна колекція Київського університету св. Володимира, в якій від самого початку діяв нумізматичний кабінет, а згодом і Нумізматичний музей. Нині рукописні матеріали нумізматичної тематики, які надійшли з Київського університету, щоправда невеликі за обсягом, зберігаються у фонді "Київський університет св. Володимира" (ф. VІІІ), а також спорадично у комплексних фондах "Літературні матеріали" (ф. І) та "Листування" (ф. ІІІ). Це пов'язано зі специфікою наукового опису рукописних фондів в 20-х роках ХХ ст. у відділі рукописів, коли було частково порушено принцип походження колекцій, і частина матеріалів опинилася розподіленою між І, ІІ та ІІІ фондами.

Музейна колекція старожитностей Київського університету св. Володимира, створеного в 1834 р., зокрема її нумізматичні фонди, була започаткована на базі надзвичайно цінних матеріалів ліквідованого Волинського (Кременецького) ліцею (19939 екземплярів монет) та Віленського університету (2783 екземпляри монет і медалей), а також нумізматичних відділів бібліотек цих установ, де були зосереджені цінні книжкові зібрання таких видатних історичних постатей, як польський король С. Понятовський, знавець і любитель старожитностей, бібліотеки інших польських магнатів та представників нобілітованої шляхти – Мошинських, Яблоновських, Потоцьких та ін. У ті ж часи колекція поповнилася монетами з колекцій ліквідованої Луцької гімназії, Уманського василіянського монастиря і Уманського повітового училища, де зберігалися значні (у декілька сот монет) нумізматичні збірки.

Заслуга створення нумізматичної колекції та підручної нумізматичної бібліотеки на першому етапі існування Університету належить видатному науковцю та бібліотекарю П. Ярковському, який працював ще у Волинському (Кременецькому) ліцеї і разом з бібліотекою та музеєм перейшов до Університету, а також завідувачам бібліотеки та нумізматичного кабінету О. Красовському та нумізмату Я. Волошинському. Цей період репрезентований рукописами таких видатних нумізматів, як Станіслав Понятовський та Август Мошинський, власними рукописами О. Красовського та Я. Волошинського, а також інвентарями колекцій, що надійшли до Університету під час його створення та протягом ХІХ ст., довідковими виданнями в галузі нумізматики, що відбивали її розвиток у Західній Європі та Російській імперії.

У колекції Університету збереглися рукописи, що відображають діяльність археологічних експедицій, а також авторські праці місцевих нумізматів, які надсилалися до авторитетних університетських учених наприкінці ХІХ ст. для консультацій та рецензій. Зокрема, слід відзначити значний комплекс нумізматичних праць відомого чернігівського нумізмата та музейного діяча В.А. Шугаєвського, в тому числі неопублікованих. Однак основна частина нумізматичних праць авторського походження зберігалася в особових архівних фондах засновника київської школи нумізматів В.Б. Антоновича, його учнів та послідовників –К.В. Болсуновського, В.Ю. Данилевича, В.Г. Ляскоронського.Їхні нумізматичні рукописи репрезентують увесь спектр нумізматичних прац, як досліджень, реєстрів, описів нумізматичних знахідок, рецензій, так і листування з провідними вченими та аматорами в галузі нумізматики, нумізматичними товариствами та видавництвами.

Не можна обійти увагою й окремі рукописи, що зберігаються в деяких особових архівних фондах видатних учених та діячів науки й культури, певною мірою також сформованих під впливом нумізматичної школи Київського університету, зокрема опис нумізматичних колекцій та каталоги монет Всеволода та Вадима Модзалевських, що збереглися серед матеріалів архівної спадщини Вадима Модзалевського, відомого вченого, який проявив себе в різних галузях історичного знання, архівній та музейній діяльності, знаного як автора фундаментального видання "Малороссийский родословник", державного діяча та видатного архівіста1.

Основні висновки

1. Інтенсивний розвиток грунтовних розвідок у галузі класичної нумізматики на початку ХІХ ст. був викликаний, насамперед, археологічними знахідками та відкриттями на розкопках грецьких колоній Північного Причорномор'я. В першій половині ХІХ ст. найбільш популярною формою колекціонування і музейництва залишалися приватні нумізматичні зібрання колекціонерів і науковців, про що свідчать документи фонду Шодуарів та ОТІС, власні мінц-кабинети, які існували при домашніх музеях старожитностей і, відповідно, не виконували публічних функцій, тобто були недоступними для громадського та інтелектуально-культурного загалу. Проте у цей період у деяких наукових товариствах і навчальних закладах водночас із бібліотеками були засновані також й мінц-кабінети, де зосереджувалися цінні колекції старожитних монет та медалей як об'єктів широкого наукового дослідження.

Якщо перша половина ХІХ ст. представлена рукописами, де превалювала антична нумізматика як предмет антикваріату, то в другій половині ХІХ ст. розвивається інтерес до монет як до джерел з вітчизняної історії. Увага до колекціонування старожитностей та краєзнавчої діяльності кінця ХІХ ст. на території підросійської України була викликана масштабним культурно-просвітницьким рухом в Україні, коли в Чернігові, Полтаві, Одесі, Ніжині, Харкові, Житомирі, Києві та інших містах виникали наукові