LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції та зібрання XIX - XX століття як об'єкт археографічного та джерелознавчого опису

працях, у тому числі в трьох статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (загалом 173сторінок), списку використаних джерел та літератури, а також десяти додатків.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність і новизна дисертації, визначені мета, завдання, розкрите практичне значення та показана апробація отриманих результатів.

У першому розділі - "Історіографія дослідження"-визначено ступінь вивчення цієї теми, подається огляд наукового доробку фахівців у галузі історико-книгознавчої, археографічної, джерелознавчої та архівознавчої діяльності щодо питань опису колекційних зібрань як об'єктів археографії та джерелознавства, встановлення їх понятійного апарату на колекційні зібрання, класифікації ретроспективних зібрань з метою ефективного використання, а також питання створення облікових документів як вагомої частини науково-довідкового апарату на колекційні фонди.

Окремі спроби дослідити книжкові зібрання чи історичні бібліотеки маємо віднести ще до кінця ХІХ та початку ХХ ст., коли книгозбірні як історико-культурний феномен привернули увагу спеціалістів книгознавців-істориків і аматорів-бібліофілів. Перші спроби встановити походження та історичний шлях колекційних зібрань належать М.Петрову, котрий присвячував свої публікації книгозбірні баронів Шодуарів, рукописним складовим книгозбірень київських монастирів та церков; І.Савенку, діяльність якого пов'язувалася з історичними розвідками Київського університету св. Володимира та його бібліотеки; Н.Ернсту щодо книгозбірні литовських графів роду Хрептовичів; Д.Балиці по дослідженню книгозбірні Київської духовної академії, О.Оглобліну - з вивчення Бібліотеки Волинського Ліцею.

Однак у 20-х рр. минулого століття ці дослідження були перервані. Наступний етап спеціальної уваги до цієї теми спостерігається в кінці 80-90-рр. В умовах зняття заборон на дослідження проблем історичних колекцій починається вивчення складу та змісту ретроспективних зібрань. Увага, передусім зосереджувалася на окремих родо-видових структурних частинах історичних зібрань (книжковій, рукописній, архівній) або на представленні особливо цінних видань з огляду на обраний напрям дослідження (друки за хронологічною ознакою, ознакою рідкості та цінності видань, характеристика змістового наповнення книгозбірень (мовні, хронологічні, тематичні особливості досліджуваного зібрання тощо). Серед авторів праць з питань вивчення та аналізу книжкових колекційних фондів НБУВ різного часу, глибіни та опрацювання - Е.Колесник, І.Шовкопляс, П.Сотниченко, М.Воробей, а також публікації Н.Бондар, Г.Ковальчук, Л.Дениско, М.Владимирова, Н.Воробей, П.Голобуцького, І.Сергєєвої, Т.Борисенко, Л.Гутник, Я.Бирюк, Є.Рукавіциної-Гордзієвської, Х.Ласкаржевської (Польща), Т.Добко, Т.Павлуши, Н.Ольховик, Е.Циганкової, Я.Чепуренко, К.Климової, Г.Юхимця, О.Донець, Н.Белічко, В.Шульгіної, В.Мозгової, І.Мілясевич, О.Дзюби, Л.Маркитан, Р.Кириченко, М.Стельмахової, І.Стадниченко, Т.Галькевич, Д.Фоменко, котрі присвячувались історично сформованим чи штучно утвореним колекційним зібранням, що на період вивчення зберігалися в НБУВ.

Особливо слід виділити грунтовні дослідження, присвячені археографічному вивченню історично роз'єднаних частин по загальним фондам НБУВ чи згрупованих частково, але об'єднаних єдиним походженням та фондоутворювачем / фондовласником. Сучасна школа історико-книгознавчого дослідження історичних зібрань та колекцій НБУВ має перші самостійно завершені дослідження з історії створення, походження, розвитку, долі ретроспективних зібрань у контексті з історією України. Серед них виділяємо книжкове зібрання роду польських магнатів Яблоновських (автор дослідження С.Булатова), книгозбірню та архів роду Шодуарів (Є.Біленький, книжкове зібрання та архів Д.Грінченка (Н.Зубкова), книжкове зібрання митрополита Євгенія Болховітінова (Є.Рукавіцина), приватної книгозбірні історика церкви М.Петрова (С.Сохань), колекційні зібрання польських родів Мнішок, Мікошевських, Потоцьких (І. Ціборовська-Римарович), книжкове зібрання барона Ф.Штейнгеля (Н.Миронець) та ряду історико-книгознавчих і джерелознавчих досліджень ретроспективних колекційних фондів юридичних осіб: Бібліотеки Київського університету св. Володимира (Т.Мяскова), Бібліотеки Київської духовної академії (Л.Дениско), історії книжкового зібрання Волинського музею в Житомирі (С.Міщук). Наукове опрацювання нотної колекції О.К.Розумовського, здійснене Л. Івченко, також підтверджує необхідність удосконалення теоретичних розробок у напрямі археографічного та джерелознавчого вивчення історико-культурних фондів.

Теоретична частина з удосконалення нових підходів та розроблених методичних рекомендацій щодо наукової роботи з історичними колекційними зібраннями базувалась на об'єднанні зусиль органів державної влади та спеціалістів бібліотекознавчої та архівознавчої галузей. Питання понятійно-категоріального апарату щодо колекційних фондів в архівній системі розглядалося: В.Автократовим, І.Голубцовим, М.Щербаком, В.Козловим: у порівняння архівної та бібліотечної справи - Л. Дубровіною. Щодо бібліотечної практики поняття "бібліотечне зібрання", "бібліотечна колекція", меморіальні універсальні бібліотеки", "комплексні бібліотечні зібрання", "книжкове зібрання", "рукописне та архівне зібрання", "колекція" розглядала дослідниця теоретичних питань у роботі з ретроспективними зібраннями Л. Муха, частково ці питання розглядали у своїх працях П.Голобуцький та Н.Ольховик.

За участю науковців суміжних галузей бібліотекознавства та архівної справи Г.Боряка, В.Ульяновського, Л.Дубровіної, К.Новохатського та Т.Захарченко була закріплена наукова програма, основною метою якої було визначення методологічних та науково-методичних підходів до організації та використання архівної інформації, що зберігається в архівах та рукописних відділах бібліотек і музеїв.

Розробкою науково-довідкового апарату на бібліотечні колекційні фонди займалися в 90-х рр. ХХ ст. науковці НБУВ Л.Муха, Н.Смаглова та Г.Солоїденко (для системи наукових бібліотек академічної мережі - на базі паспорта, запропонованого Л.Мухою), висвітлюючи основні зони та поля паспорта на колекційні зібрання як необхідного документа під час паспортизації на внутрішньобібліотечному та загальнодержавному рівнях. Проблему облікових документів визнають і російські вчені Г.Агаронік та О.Міллер, пропонуючи власні обов'язкові сфери для заповнення у різновидах документів з обліку цінних історичних колекцій. Питання формулювання заголовка як форми відображення фонду порушували К.Мітяєв, Ф.Стоян, Г.Боряк та наприкінці 1990-х рр. Л.Муха.

Значну роль у організації колекційних фондів відіграє логічно побудована відповідно до сукупності представлених колекцій/зібрань - історико-культурологічна, бібліотекознавча чи архівознавча класифікація, спрямована на швидкий пошук та їх ефективне використання. Теоретичними питаннями класифікації колекційних архівних зібрань у різні часи займалися російські вчені: В.Автократов, (60-70-ті рр.),