LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції та зібрання XIX - XX століття як об'єкт археографічного та джерелознавчого опису

Л.Солодовнікова та В.Чаплін, К.Мітяєв, В.Рябов та Є.Старостін, Н.Фомін, К.Рудельсон, Л.Пушкарьов, а також українські - В.Веретенніков (20-ті рр.), Г.Боряк (90-ті рр.), класифікацію музейних документальних фондів запропонувала дослідниця К.Климова (90-ті рр.). Спроби загальної класифікації бібліотечних історико-культурних фондів належать історику-джерелознавцю Л.Дубровіній та бібліотекознавцю Л.Мусі.

Відповідно до аналізу історико-культурних фондів НБУВ маємо відзначити, що їх вивчення, розпочате дослідниками ще до надходження в структурні підрозділи бібліотеки (кінець ХІХ - початок ХХ ст.), проходило як щодо історичного джерела, тому в більшості випадків коротко характеризувалося змістове наповнення колекційного фонду, оглядово зазначалися біографічні відомості фондовласника та досліджувався науково-довідковий апарат ретроспективного фонду. Наприкінці ХХ ст. ретроспективні зібрання НБУВ почали вивчатися вже з позицій об'єкта археографічного та джерелознавчого опису на базі ґрунтовних досліджень науковців істориків-книгознавців.

На основі важливих розвідок за різними напрямами здійснювався проект вивчення історико-культурних фондів НБУВ: окремі види видань (наприклад, французькі видання у сукупності колекційних фондів, першодруки у складі історичних зібрань), родо-видовий склад (приміром періодичні духовні видання в межах колекцій, книжкове зібрання родинного колекційного фонду, рукописи монастирських книгозбірень) тощо. Подібні дослідження стають підґрунтям для масштабних наукових робіт з комплексного аналізу фондів приватних (іменних, сімейних, родових) та юридичних осіб (організацій, спілок та установ світських і духовних), низки історично утворених чи штучно сформованих колекцій/зібрань, об'єднаних певною ознакою (видом видань, хронологією, темою, предметом, культурологічною чи ознакою рідкості). Їх походження, відповідно до територіальної характеристики, становлять територія Росії (а також України в її складі), країн СРСР (частково книгозбірень УРСР), колекційні зібрання з часу утворення незалежної України, а також ряду країн дореволюційного періоду: Литви, Франції, Польщі тощо.

Разом з тим усі ці дослідження не вирішували кола питань щодо реєстраційного опису, обліку, створення науково-пошукового апарату, класифікації колекцій та зібрань.

У другому розділі -"Джерельна база археографічного та джерелознавчого дослідження" - представлено спектр історико-культурних книжкових фондів, що виносяться на державний реєстр як культурне надбання та мають право на самостійний аналіз, вивчення та облік.

Передусім пропонується встановити понятійно-категоріальний апарат у формі реєстраційних визначень "колекція", "зібрання", "бібліотека", що характеризуватимуть структурність та комплексність колекційного фонду, починаючи з базового рівня державної реєстрації - за комплексними заголовками, а також як самостійного об'єкта дослідження в межах комплексної книгозбірні.

Комплексний підхід у вивченні історико-культурних фондів спрямований на дослідження їх різноманітних аспектів: по-перше, аналізу історичного походження книгозбірні (встановлення фондоутворювача/ фондовласника), висвітлення подальшої долі та визначення сучасного місцезнаходження колекційного фонду; по-друге, характеристика його змісту та складу; по-третє, родо-видовий аналіз комплексних та простих колекційних зібрань (книжкової, рукописної, книжково-рукописної, книжково-архівної, архівно-рукописної, книжково-рукописно-архівної), а також встановлення їх фізичної наявності, збереження та виділення як цінного об'єкта обліку для ДРНКН.

Перерозподіл та розпорошення ретроспективних зібрань по загальних фондах ВБУ (НБУВ) за принципом пертиненції, відокремлення від комплексного зібрання / бібліотеки певних складових частин, розподілених за підрозділами Бібліотеки відповідно до її правил організації фонду, відбираючи та формуючи відділи за певною предметною, родо-видовою ознакою призвели до того, що історично сформовані колекційні фонди потребують повної реконструкції їх складу з системою посилань на відповідні підрозділи, що утримують виділені в самостійні об'єкти (групи документальних джерел) ідентичні за фондоутворювачами/фондовласниками.

Також ряд ретроспективних фондів формується з книжкового хаотично утвореного масиву видань як фонду концентрації. Вони виявляються під час реконструкції колекційних зібрань та представляють фондоутворювачами як фізичних, так і юридичних осіб, а також цілий ряд штучно створених за певною ознакою історичних книгозбірень у межах НБУВ. Базовим принципом формування колекційного фонду книжкових видань із невизначеного масиву вважається принцип провенієнції, тобто походження, коли аналізується низка власницьких записів, штемпелів (осіб/установ), екслібрисів, суперекслібрисів, що зустрічаються на сторінках книг і можуть належати як одній особі, так і представляти історичний шлях окремих видань, об'єднаних одним (декількома) фондовласником. Пропонується встановити систему критеріїв та принципи формування, відповідно до якої буде прийнято методичне рішення щодо виділення книжкового (рукописного) масиву за принципом провенієнції. Серед них:

  • визначається прізвище, ім'я, по батькові фондоутворювача/фондовласника, роки життя, національна належність, рід занять та сфера діяльності, роль і місце в суспільстві для провенієнцій фізичних осіб;

  • встановлюється назва установи / організації, дата її заснування та припинення діяльності, галузь та напрям роботи, необхідність та суспільне значення - для юридичних осіб;

  • характеризується кількість провенієнцій та визначається належність до комплексних (простих) книгозбірень, простежується доля колекційного фонду з огляду на хід історичних подій, в яких відбувалось формування книгозбірні;

  • аналізується родо-видовий склад та визначається цінність колекції / зібрання, що продовжує процес реконструкції;

  • встановлюється зв'язок із тими колекційними фондами, що зберегли свою цілісність (в інших підрозділах НБУВ), і на їх основі формують та відновлюють склад історично втрачених складових частин;

  • проводиться книгознавчий та джерелознавчий аналізи кожного конкретного видання, якщо колекційний фонд має просту структуру і до його кількісного складу входить не більше, ніж два види видань;

  • певну роль відіграють критерії цінності різних видів видань.

Дисертаційне дослідження спрямоване на аналіз колекції та зібрання переважно як книжкової складової, а у разі наявності рукописної та архівної складових зібрань розглядається у загальному вигляді - як посилання з вказівкою на їх місцезберігання та науково-пошуковий апарат, однак у державному реєстрі вся первинна інформація має бути включена в систему комплексного заголовка.

У третьому розділі -"Обліково-реєстраційна документація на історико-культурні фонди НБУВ"- розглядаються питання створення паспортної системи як основи будь-якої облікової документації, так і різновиду науково-довідкового апарату на колекційні фонди.

Визначаються поняття "паспорт" на книжковий колекційний фонд, що являє собою базовий обліковий документ на об'єкт дослідження (колекцію/ зібрання/бібліотеку), що виник у результаті