LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечні колекції та зібрання XIX - XX століття як об'єкт археографічного та джерелознавчого опису

вивчення певного колекційного фонду та встановлює обов'язковий ряд інформаційних полів, для розкриття їх змісту, серед яких основними є заголовок, історія створення та походження. Термін "паспортна система" на ретроспективне колекційне зібрання/колекцію визначаємо як сукупність паспортів на історико-культурний фонд, що створюються з метою максимально повної його ідентифікації. Визначення "паспортизація" історико-культурної книжкової спадщини являє собою процес виявлення основних інформаційних даних конкретного колекційного фонду з метою їх відображення в паспорті. Паспортизації підлягають усі наявні реконструйовані колекційні фонди (колекції/зібрання/бібліотеки), проведення якої дає змогу вирішити питання введення їх до наукового обігу. З допомогою проведення паспортизації маємо нагоду врахувати всі зниклі, втрачені фонди та ті, що ще не виявлені і перебувають у загальному книгосховищі, але з часом мають виявитися.

З огляду на теоретичні та практичні розробки архівознавства в сукупності з нововведеними на їх базі обліковими документами в бібліотекознавстві маємо ряд облікових документів: описову статтю архівного фонду (поданої в ряді путівників по архівам), формуляр архівного фонду (запропонований Н.Бєльчиковим та А.Ніколаєвим), характеристика фонду (за Є.Алексєєвою), картку архівного фонду, паспорти (реєстраційні, інформаційні та службові) на бібліотечні колекційні фонди (за теоретичними дослідженнями українських науковців Л. Мухи, а також російських учених Г.Агаронік та О.Міллер), а також власні розробки дисертанта. Пропонується виділити основні інформаційні поля для ідентифікації обліку: заголовок книгозбірні; історична довідка про фондоутворювача (особу, родину, що збирали книгозбірню, або історію установи чи організації, де формувався колекційний фонд); видова та типова характеристика колекційного фонду (цінність); кількісна характеристика колекційного фонду; інформація про нинішнє місце зберігання.

Такий перелік, з доповненнями залежно від призначення та необхідності використання ретроспективного джерела, є обов'язковим для будь-якого облікового документа на колекційні зібрання.

Особлива увага в дисертаційному дослідженні приділена базовому елементу для архівного та бібліотечного науково-облікового апарату - заголовку, за формою якого має здійснюватися пошук та реєстрація на державному рівні колекційного зібрання. Термінологічно "заголовок" визначається як форма повної офіційної назви комплексу документів* у вигляді логічно завершеного інформаційного рядка, що складений з одного чи кількох речень, які доповнюють одне одного, і містить змістовну, цілісну та мінімально необхідну інформацію про об'єкт дослідження (а також його предмет, відповідні характеристики). Це найменший елемент інформаційного (камерального) опису, що виконує інформаційну, ознайомлювальну, пошукову та ідентифікаційну функції в процесі реєстрації чи обліку зібрань та колекцій як об'єкта національного надбання.

Розрізняється простий та складний заголовки. До першого відносять ті зібрання, що за своїм історичним походженням є відокремленим об'єктом та існують як самостійна одиниця зберігання і не мають складної структури. Зміст заголовків на прості колекційні фонди містить наступні інформаційні поля: офіційну назву книгозбірні (прізвище особи, родове прізвище або повну назву установи) та коротку довідку з основними відомостями, класифікаційне визначення (бібліотека / зібрання / колекція) з вказівкою видового складу та характеристику за типом видань, хронологічні дані від конкретних дат до століть та географічні поля. До складних (або комплексних) відносимо бібліотеки та зібрання зі складною внутрішньою структурою.

Структурно заголовок можна поділити на два поля. Перше - "поле про відповідальність", що з максимальною повнотою інформує про засновника книгозбірні, його фондоутворювача. Друге - "поле об'єкта" характеризує книгозбірню за родо-видовим складом, пояснює цінність колекційного фонду.

Схематично логічний порядок елементів заголовка простого колекційного фонду матиме такий вигляд:І-ше поле про відповідальність. Назва книгозбірні, хронологічні відомості, короткі інформаційні дані, що детальніше розкривають назву. ІІ-е поле об'єкта. Об'єкт опису, видова та типова класифікація, хронологічні межі видань. Така схема є базовою для утворення заголовків на комплексні зібрання.

Наступною групою колекційних фондів є "комплексне бібліотечне зібрання". Це документальний масив, що відображає тематичну збирацьку діяльність одного-двох поколінь учених або діячів культури та науки й становить книжково-рукописні зібрання, пов'язані з життям та діяльністю особи або інституції. Комплексне зібрання є самостійним об'єктом реєстрації, що складається з ряду відокремлених одна від одної історично сформованих книгозбірень, що, у свою чергу, теж можуть виступати як незалежний об'єкт обліку. Для заголовків на складні за структурою книгозбірні використовуємо ІІІ-є поле - "належності". Заповнюється воно в двох випадках: по-перше, коли комплексна книгозбірня розглядається як об'єкт реєстрації, і слід зазначити основні зібрання, що є складовими елементами даного масштабного історико-культурного фонду; по-друге, коли одне з простих зібрань є самостійним об'єктом обліку, але перебуває в складі конгломератного колекційного фонду. В першому випадку визначені самостійні книгозбірні розташовуються в зворотно-хронологічному порядку їх комплектування (чи отриманих у дар) за принципом від складного - до простого та відокремлюються двома косими рисками. У другому варіанті елементи ІІІ-го поля представляють заголовок того комплексного документального фонду, в складі якого перебуває зібрання, що реєструється. Даний заголовок будується за принципом від часткового - до загального та виділяються однією косою. Слід наголосити на тому, що при обліку комплексного зібрання ІІІ-є поле заповнюється лише частково.

Методика складання заголовка на історико-культурні фонди передбачає використання розділових знаків: "крапка" (.), "тире" (-), "дорівнює" (=), "кома" (,), "крапка кома" (;), "круглі дужки" (), "квадратні дужки" [], "лапки" (""), "зірочка" (*), "коса риска"(/), "дві косі риски" (//).

Питання складання заголовка на прості та комплексні історико-культурні фонди має важливе значення для успішної реалізації програми "Державний реєстр національного культурного надбання".

У четвертому розділі - "Історико-культурні фонди: до проблем класифікації" - розглянуто весь спектр ретроспективних зібрань НБУВ, на базі яких здійснювалась їх історико-культурологічна та бібліотекознавча класифікації відповідно до основних класифікаційних категорій - тип, рід, вид.

В основу історико-культурної класифікації покладено принцип походження колекційних фондів. Запропонована класифікаційна система ґрунтується на реально реконструйованому колі ретроспективних книгозбірень, що зосереджені в НБУВ. Увесь спектр історичних колекцій та зібрань можна досліджувати, вивчати та знаходити необхідну інформацію за ознакою походження особових книгозбірень (за адміністративно-територіальним (географічним), хронологічним,