LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечно-археографічна діяльність М.І.Петрова (1840 - 1921)

Однак основна увага, цілком закономірно, приділяється періоду його бібліотечно-археографічної діяльності в КДА, ЦАТ і ЦАМ, УАН (60-і роки ХІХ – 10-і роки ХХ ст.).

Джерельною базою дослідження є опубліковані та неопубліковані документи центральних архівів, фондосховищ бібліотек України і Росії, зокрема ІР НБУВ та відомчого архіву Бібліотеки, Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (далі – ЦДІАК України), Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), Відділу рукописів Російської Національної бібліотеки (далі – ВР РНБ).

Для біографічних досліджень використані службові документи, щоденники, спогади, що зберігаються в особoвих архівних фондах професорів КДА, наукові розробки з історії ЦАТ і ЦАМ, науково-довідкові видання – енциклопедії, словники, покажчики тощо.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

– дано оцінку ролі та місця М.І. Петрова у вітчизняній історичній науці на основі вивчення його рукописно-книжкової спадщини як синкретичного історико-культурного явища, сукупного документального зібрання;

– реконструйовано наукову біoграфію вченого через аналіз комплексу архівних джерел, встановлено пріоритетні напрями його досліджень i практичної роботи по створенню ЦАТ та ЦАМ при КДА.;

– визначено такий важливий напрям багатогранної науково-практичної діяльності М.І. Петрова, як бібліотечно-археографічний: збирання, опрацювання та збереження писемних пам'яток;

– з'ясовано особистий внесок ученого у формування та укладання наукового опису, систематизацію й класифікацію бібліотечного та рукописного зібрання ЦАМ;

– здійснено порівняльний аналіз сучасного стану рукописного зібрання ЦАМ в ІР НБУВ на основі архівних та бібліотечно-бібліографічних комплексів документів М.І. Петрова;

– розкрито значення М.І. Петрова у заснуванні численних товариств та комісій, зокрема з'ясовано його роль у діяльності бібліотечних комісій КДА;

– проведено реконструкцію бібліотечно-архівного зібрання вченого (формування, систематизацію та класифікацію приватної бібліотеки й архіву);

– залучено до наукового обігу нові архівні матеріали з історії бібліотечної справи, археографії, книгознавства в Україні.

Практичне значення полягає у залученні до наукового обігу цілісної архівної спадщини М.І. Петрова, яка є фундаментальною базою досліджень з історії бібліотечних колекцій та зібрань в Україні. Результати дисертації використано при підготовці науково-довідкових видань, зокрема каталогу "Особові архівні фонди Інституту рукопису", при підготовці видання "Українського біографічного словника", а також для удосконалення науково-пошукового апарату, описів, каталогів, картотек ІР НБУВ і ЦДІАК України. Основні положення і висновки дисертації використано у підготовці таких дисциплін, як "Бібліотекознавство" та "Книгознавство" у Київському національному університеті культури та мистецтв.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертанту одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на міжнародних конференціях: "Бібліотеки – центри науково-інформаційних ресурсів в ХХІ ст." (Київ, жовтень 2000 р.), "Бібліотечно-інформаційний сервіс" (Київ, жовтень 2001 р.), "Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства" (Київ, жовтень 2002 р.), "VІІ Міжнародні Могилянські читання, присвячені 130-й річниці заснування Церковно-археологічного музею при Київській Духовній академії" (Київ, грудень 2002 р.), а також на методологічних та науково-практичних семінарах НБУВ, вони викладені у 5 статтях, надрукованих на сторінках фахової періодики, зокрема, таких, як "Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського", "Студії з архівної справи та документознавства", "Рукописна та книжкова спадщина України", "Библиотечное дело и краеведение", "Бібліотечний вісник", використані при роботі над путівником "Особові архівні фонди Інституту рукопису".

Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг дисертації – 178 сторінок, список використаної літератури та архівних джерел – 40 сторінок (містить 315 найменувань).



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет, наукову новизну дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, джерельну базу, хронологічні межі, ступінь розробленості теми, розкрито практичне значення, вказано форми апробації результатів.

Перший розділ – "Історіографія та джерельна база дослідження" – присвячений аналізу праць, які стосуються висвітлення окремих аспектів наукової, педагогічної та громадської діяльності М.І. Петрова.

Серед праць кінця ХІХ ст. – 1920-х років ХХ ст. слід виділити перші прижиттєві публікації про вченого (переважно ювілейні) та рецензії на його праці як вченого-археографа і дослідника рукописно-книжкової спадщини. Серед них особливе місце посідають роботи В.О. Біднова, С.Т. Голубєва, В.П. Горленка, А.О. Дмітрієвського, Д.І. Дорошенка, В.Ф. Дурдуківського, С.О. Єфремова, І.I. Огієнка, I.С. Свєнціцького, Д.М. Щербаківського, І.Я. Франка, К.В. Широцького. Так, важливі біографічні відомості про М.І. Петрова містять праці В.О. Біднова, В.Ф. Дурдуківського, Д.М. Щербаківського, присвячені його життєвому шляху та науковій спадщині. Оглядам літературознавчого доробку вченого присвячені роботи В.П. Горленка, С.О. Єфремова, І.Я. Франка. Зокрема, В.П. Горленко відмічає грунтовність та об'єктивність аналізу літературного процесу в ХІХ ст. у праці М.І. Петрова "Очерки истории литературы XIX столетия", С.О. Єфремов та І.Я. Франко відзначають копітку роботу вченого з розшуку і виявлення рукописних пам'яток, уточнення їхнього походження та атрибуції, результатом якої стала праця "Описание рукописных собраний, находящихся в г. Киеве".

Науковий доробок М.І. Петрова стосовно дослідження українських старожитностей та пам'яток культури висвітлено в статтях Іларіона Свєнціцького. У роботі Д.І. Дорошенка подано аналіз історичних розвідок М.І. Петрова у VІІ і VІІІ випусках "Памятников русской старины в западных губерниях", написаних із залученням вченим широкої джерельної бази. К.В. Широцький відзначає глибокі праці М.І. Петрова з києвознавства. Обгрунтованими та принциповими є роботи колег М.І. Петрова – професорів КДА С.Т. Голубєва та А.О. Дмітрієвського.

Період 1930 – 1980-х років не залишив істотних наукових розробок, присвячених особисто М.І. Петрову, однак його ім'я інколи згадувалося у монографічних, енциклопедичних та довідкових виданнях, зокрема у літературознавчих дослідженнях О.К. Дорошкевича, О.І. Білецького, М.П. Комишанченка, києвознавчих працях М.К. Каргера та П.П. Толочка, при підготовці багатотомного видання "Історія міст і сіл України".

Наприкінці ХХ ст. зростає інтерес до вивчення наукового доробку М.І. Петрова, який за радянської доби замовчувався або спотворювався з ідеологічних причин. Життя та наукова діяльність ученого, здебільшого як історика літератури, висвітлені у праці В.Л. Микитася і Н.Д. Микитась "Академік Микола Іванович Петров. 1840–1921: Біобібліографія": були зібрані та систематизовані публікації М.І. Петрова – від широко знаних монографічних досліджень до численних маловідомих наукових розвідок; проведений їх науковий аналіз і класифікація; укладена хронологія дат життя та творчості вченого;