LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечно-археографічна діяльність М.І.Петрова (1840 - 1921)

публікації рукописних пам'яток.

Четверта група джерел репрезентує епістолярну спадщину вченого, де листам відводиться роль документів історичного, біографічного і творчого характеру. Найчисленніший комплекс листів зберігається в ІР НБУВ: це понад 3 тис. од. зб. від 830 кореспондентів, серед яких – В.Б. Антонович, Д.І. Багалій, П.М. Батюшков, Д.К. Вишневський, І.І. Вознесенський, М.С. Грушевський, М.П. Драгоманов, Г.П. Житецький, І.М. Каманін, М.І. Костомаров, О.М. Лазаревський, Л.С. Мацієвич, В.М. Перетц та ін. Офіційне листування репрезентоване дописами численних церковно-археологічних та історико-філологічних наукових товариств, духовних установ та організацій, комісій для розбору давніх актів, вчених архівних комісій, бібліотек та духовних академій і семінарій, з якими М.І. Петров мав стосунки, як секретар ЦАТ та завідувач ЦАМ.

До п'ятої групи віднесено рукописи, копії документів з різних архівів, які використовувалися М.І. Петровим для написання своїх праць і розкривають наукову лабораторію вченого.

Отже, проаналізовані вище документи у своїй сукупності є комплексною джерельною базою для розкриття обраної дисертаційної теми.

У другому розділі – "Життя і діяльність М.І. Петрова, формування його як фахівця в галузі бібліотечної і видавничої справи, археографії, джерелознавства та архівознавства" – розглядаються основні етапи життя та діяльності М.І. Петрова, висвітлюються нові факти його наукової біографії, відтворюється процес становлення вченого, як бібліотекознавця і фахівця зі спеціальних історичних дисциплін.

Пропонується методика реконструкції біографії за схемою: дата та місце народження; походження, відомості про родину, батьків; роки навчання, чини, посади та місця служби, коло знайомств (особливо увага приділяється людям, які мали вплив на подальшу долю досліджуваної особи); детальне висвітлення службового шляху, огляд наукових праць, мотиви їхнього написання, відгуки на них; нагороди, премії; зміни інтересів: наукових, службових, приватних (підтвердження архівним матеріалом, мемуарними та епістолярними джерелами); значення та внесок у науку, політику, громадське життя; ідейні переконання та ставлення до тогочасної соціально-політичної дійсності, останні роки життя, роль та місце даної особи в житті країни того періоду.

Подаються основні етапи життя М.І. Петрова (народився 24 квітня 1840 р.): навчання у Макаріївській духовній школі (1850–1856), Костромській духовній семінарії (1856–1861); КДА (1861–1865); педагогічна діяльність на посадах викладача словесності та латини Волинської духовної семінарії (1866–1870), доцента на кафедрі теорії словесності та історії російської літератури КДА (1870–1910), викладача російської мови і словесності у Київському піхотному юнкерському училищі (1870–1873); співробітництво в численних періодичних виданнях – "Трудах Киевской духовной академии", "Киевлянине", "Историческом вестнике", "Московских ведомостях", "Церковных Ведомостях", "Славянском обозрении"; діяльність М.І. Петрова на посаді редактора "ВЕВ" (1867–1868), "КЕВ" (1884–1887), "Чтений в Церковно-археологическом обществе"(1883–1916). Акцентується увага на його ролі, як фундатора і почесного члена Історичного товариства Нестора-літописця (1873–1917). Аналізується організаційна діяльність вченого на посаді секретаря ЦАТ і завідуючого ЦАМ (1878–1919). Зазначається, що за педагогічну, наукову і археографічно-літературну діяльність М.І. Петров був нагороджений орденами св. Анни III, ІІ та І ступенів, Станіслава II та І ступенів, орденом св. Володимира IV та ІІІ ступенів, а також Великою золотою медаллю Російського археологічного товариства та багатьма пам'ятними медалями в галузі літератури та історії. Наукові праці вченого відзначено численними преміями, зокрема Румянцевською, Макаріївською, Уваровською.

М.І. Петров був дійсним і почесним членом понад 40 різних установ, товариств, навчальних закладів, комітетів, комісій України, Росії, Білорусії – церковно-археологічних, археологічних, історичних, архівних, бібліотечних, нумізматичних, географічних, духовних.

У розділі досліджена музеєзнавча діяльність М.І. Петрова, його внесок в організацію та функціонування ЦАТ і ЦАМ при КДА.

Організаційно-громадська діяльність М.І. Петрова була тісно пов'язана зі створеними при єпархіях особливими єпархіальними церковно-археологічними комітетами і єпархіальними церковними музеями – давньосховищами. Так, він брав активну участь у діяльності давньосховища Чернігівської єпархії, а також Віленського церковного історико-археологічного комітету та Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Також розглядається співробітництво М.І. Петрова з Полтавським, Псковським, Смоленським церковними історико-археологічними комітетами стосовно віднайдення рукописів та документів з історії церкви та їхнього наукового опрацювання.

На основі аналізу документальних джерел висвітлено роль М.І. Петрова як організатора та учасника Всеросійських археологічних з'їздів, зокрема ІІІ Археологічного з'їзду в Києві (1874 р.), VI – в Одесі (1884 р.), V – в Тифлісі (1881 р.), ІХ – у Вільно (1893 р.), Х – в Ризі (1896 р.), ХІ – у Києві (1899 р.), ХІІ – у Харкові (1902 р.), ХІІІ – в Катеринославі (1905 р.), ХVІ – у Чернігові (1908 р.), кожен з яких був етапним у розробці теоретичних і практичних проблем не тільки археології, а й етнографії, археографії, мистецтвознавства тощо.

Розглянуто діяльність М.І. Петрова в губернських архівних комісіях – Полтавській, Володимирській, Воронезькій, Саратовській, Смоленській, Чернігівській тощо. У 1918 р. вчений був обраний академіком Академії наук України.

Майже впродовж шістдесяти років М.І. Петров самовіддано досліджував давню і нову українську літературу та культуру, історію, археографію, етнографію, славістику, бібліографію, образотворче мистецтво, фольклор, іконографію, нумізматику тощо. Встановлено, що лапідарні біографічні дані про нього подавали всі без винятку енциклопедії та енциклопедичні словники, але жодного разу не перевидавалися його праці, опубліковані за життя мізерними тиражами. Від 1919 р. й донині не написана повноцінна праця про життєвий і творчий шлях видатного вченого та громадського діяча України, яка б спиралася на широкий комплекс архівних джерел.

У третьому розділі –"Бібліотечна та археографічна діяльність М.І. Петрова у галузі вивчення старожитностей та рукописно-книжкової спадщини" досліджується участь вченого в бібліотечних комісіях КДА, розробка принципів формування, систематизації та класифікації приватної бібліотеки і архіву, здійснюється їхня реконструкція. Окремий параграф присвячений участі М.І. Петрова в ревізійній бібліотечній комісії при Раді КДА, його поглядам на комплектування, систематизацію фондів, використання асигнувань на придбання літератури, стан організації книжкових фондів і каталогів, користування бібліотекою КДА тощо. Участь у бібліотечних організаціях та заходах сприяла осмисленню М.І. Петровим необхідності створення у системі каталогів не лише систематичного, а й хронологічного та алфавітного каталогів, каталогів рукописів, рідкісних видань та дублікатів. Для академічної бібліотеки М.І. Петров запропонував нову систему бібліотечної класифікації для каталогів і розташування книжного фонду, зокрема за форматною ознакою.

Як член бібліотечної комісії М.І. Петров брав участь у створенні систематичного каталогу бібліотеки КДА, зокрема ним були сформульовані нові підходи до розробки системи каталогів, їхньої класифікації, алфавітних покажчиків до них та запропонований ряд