LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечно-бібліографічна діяльність Івана Кревецького

Кревецького становлять критико-бібліографічні дослідження, а саме – рецензії, які на той час розглядалися як одна із форм бібліографічної характеристики творів; рецензії вченого позначені ретельним бібліографічним опрацюванням: повнотою опису, оглядом історіографії питання, що розкривав ступінь дослідження теми, інформував читачів про останні досягнення в означеній галузі, використовуючи при цьому посилання і цитування як спосіб підтвердження висновків чи зауважень рецензента, що сприяло ґрунтовнішому викладу матеріалу, повнішому уявленню про зміст оцінюваного ним видання, розширювали наукову обізнаність читача та засвідчували бібліографічну культуру І. Кревецького. Розмаїття тематики критико-бібліографічних матеріалів І. Кревецького на сторінках означених часописів вказує на його багатогранні наукові інтереси, освіченість та ерудицію, окреслює його внесок у галузеву бібліографію. Систематичний аналіз нових українознавчих, у т. ч. періодичних видань, дозволяє констатувати, що вчений приділяв найбільшу увагу саме поточній бібліографії, розуміючи її важливу роль у науковій діяльності.

У ґрунтовних рецензіях на бібліографічні праці українських науковців І. Кревецький виступав і як бібліографознавець. За результатами його діяльності чітко простежуються обізнаність науковця з українською і зарубіжною бібліографіями та його особисті погляди на методику складання бібліографічних покажчиків, у яких засвідчено необхідність проведення ретельної підготовчої роботи: аналіз бібліографічного матеріалу, розв'язання дискусійних питань, критична перевірка результатів нових досліджень. У бібліографічних працях особливо цінував повноту і точність бібліографічного опису (збереження особливостей мови, перегляд видань "de visu"), повноту відбору документів; обов'язковим структурним елементом бібліографічної роботи вважав наявність передмови, докладних допоміжних покажчиків, дотримання чіткого структурування матеріалу (у загальних бібліографічних покажчиках вимагав детальної рубрикації), віддавав перевагу хронологічному принципу розташування матеріалу, сумлінному укладанню та якісному виконанню редакторсько-коректорських робіт.


ВИСНОВКИ

1. Вивчення життя та діяльності видатних особистостей минулого поглиблює сучасний розвиток історичної науки. Дослідження історіографії обраної теми, узагальнення джерельної бази, залучення широкого кола архівних документів показало відсутність спеціальних наукових досліджень постаті І. Кревецького і дозволило відтворити цілісну картину його наукової діяльності. Аналіз доробку вченого засвідчує, що в особі І. Кревецького вітчизняна наука визнає не лише видатного українського історика, одного із фундаторів української військової історії, а й високопрофесійного бібліотекаря та бібліографа.

2. Аналіз суспільно-політичної ситуації в Україні в досліджуваний період дозволив здійснити періодизацію бібліотечної діяльності І. Кревецького. Перший етап (1905–1914 рр.) охоплює період з початку його роботи в бібліотеці НТШ до Першої світової війни. Другий етап (1920–1939 рр.) – період роботи у ВБУ в Києві (1920–1921 рр.) та повернення до керівництва бібліотекою НТШ і до ліквідації товариства (1922–1939 рр.).

Історико-бібліотекознавчий екскурс діяльності І. Кревецького у бібліотеці НТШ у 1905–1914 рр. показав, що за цей період бібліотекар відновив й удосконалив основні напрями бібліотечної роботи, завдяки чому спостерігалося щорічне зростання фондів та збільшення кількості читачів книгозбірні. Успішне керівництво І. Кревецького бібліотекою засвідчили сформовані ним нові відділи (стародруків і приватного архіву НТШ при рукописному відділі бібліотеки, періодики, картографічний та Шевченківський), нові Правила користування бібліотекою, розширене бібліотечне приміщення, покращене обслуговування читачів. Виразним результатом цілеспрямованої бібліотечної діяльності директора у довоєнний період став 70.000-й фонд бібліотеки НТШ, який вирізнявся унікальністю не лише щодо повноти зібрання українських друків та галузевого розмаїття наукової літератури, а й раритетністю бібліотечних видань.

Повоєнний період позначений недовготривалою (квітень 1920 р. – жовтень 1921 р.) роботою І. Кревецького у ВБУ, яка припала на час становлення цієї бібліотеки, що характеризувався пошуком шляхів формування фондів, його структури, організації нових надходжень документів. За цих умов, маючи 9-річний бібліотечний досвід роботи, І. Кревецький сприяв комплектуванню бібліотечних фондів, розробив загальні правила каталогізації видань, що включали єдину топографічну нумерацію, детальний опис книг у каталозі тощо, основні принципи яких збереглися й сьогодні. Очоливши відділ україніки, І. Кревецький розробив перші методичні рекомендації щодо створення фонду "Україніка", що дало змогу започаткувати виокремлення видань україніки із основного бібліотечного фонду шляхом включення видань про Україну, творів українських письменників, усіх матеріалів, виданих в Україні, та розпочав ведення каталогу книг з української тематики. Вищезазначене заклало фундамент для подальшого забезпечення функціонування бібліотеки, формування українознавчого фонду, організації каталогів, бібліографічного репертуару україніки та дало можливість впевнено стверджувати про внесок І. Кревецького у розбудову ВБУ і актуальність його ідей сьогодні.

Повоєнна діяльність І. Кревецького у бібліотеці НТШ (1922–1939 рр.) була спрямована на відновлення функціонування книгозбірні. Розглянуто внутрішні та зовнішні проблеми, які супроводжували роботу директора протягом повоєнних років і мали безпосередній вплив на розвиток бібліотеки, проаналізовано шляхи їхнього вирішення. З'ясовано, що директор у важкий повоєнний час спромігся відновити та встановити нові зв'язки з науковими інституціями для обміну виданнями. Це не тільки сприяло розвитку бібліотеки, а й дозволило самостійно репрезентувати товариство в бібліотечному світі і здобути загальне визнання в наукових колах.

Завдяки цілому комплексу заходів І. Кревецький домігся від органів державної влади вилучення бібліотеки як наукової з-під цензурного нагляду (бібліотека одержала дозвіл на безперешкодне отримання поштою по одному примірнику творів друку, виданих за кордоном як українською, так й іншими мовами і були заборонені в Польщі) та право на отримання безоплатного обов'язкового примірника усіх українських видань, що видавалися в Польщі. Це стало суттєвим джерелом поповнення бібліотечних фондів.

Безперечним внеском І. Кревецького у розвиток бібліотеки стало залучення громадськості до формування бібліотечних фондів. Звернення до громадян у бібліотечних звітах, видання реєстрів бібліотечних лакун сприяли поширенню відомостей про бібліотеку та її фонди, популяризували установу в найширших суспільних та наукових колах.

Підтвердженням значного внеску І. Кревецького в розбудову бібліотеки НТШ став 300.000-й унікальний бібліотечний фонд, більша частина якого становила дари і була сформована без державної підтримки у нелегкі повоєнні роки.

3. Бібліографічна діяльність вченого представлена його активною участю у роботі бібліографічної комісії НТШ та значним