LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечно-інформаційне забезпечення користувачів з вадами зору в Україні (ХХ ст.)

матеріали семінару "Бібліотечно-іформаційне обслуговування людей з обмеженими можливостями", що відбувся в рамках міжнародної наукової конференції "Бібліотечно-інформаційний сервіс" (Київ, НБУВ, 2001), оскільки вперше до цих питань була привернена увага науковців. Це започаткувало процес долання перешкод об'єктивного і суб'єктивного характеру на шляху до ефективного бібліотечно-інформаційного обслуговування осіб з обмеженнями в життєдіяльності як необхідної умови соціального захисту та рівності їх як громадян.

У матеріалах наукового збірника „Комп'ютерні технології та вища освіта людей з особливими потребами" йдеться про застосування новітніх технологій у навчальному процесі, в інформаційному забезпеченні інвалідів за зором на прикладі вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень. Розгляду зазначених питань та детальнішому вивченню сучасних інформаційних технологій як засобів соціальної реабілітації й інтеграції людей з вадами зору присвячені матеріли міжнародних наукових конференцій у Криму (2001-2005).

Досвід зарубіжних країн в організації бібліотечного обслуговування читачів-інвалідів відображено в працях В.Пашкової та В. Ярощук.

Найповніше охарактеризовано діяльність Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського на сучасному етапі в публікаціях бібліотечних фахівців – О.Бурчака, Ю.Вишнякова, Л.Кагановської.

У публікаціях Г.Гречко розглядаються дитячі бібліотеки як центри інформації та релаксації для дітей з обмеженнями в життєдіяльності, що діють за комплексною програмою "Глибинна екологія людства на захист дитинства", мета якої – координація бібліотечного обслуговування дітей-інвалідів.

На розвиток вітчизняного бібліотекознавства в галузі бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору великий вплив мали наукові праці та практичні розробки російських тифлобібліотекознавців.

У радянський час узагальнення досвіду роботи бібліотек з обслуговування інвалідів розпочалося у 20-х роках. Зокрема, у статті О.Білорукова йшлося про гостру потребу у книгах за системою Брайля. У повоєнні роки в публікаціях Н.Бєлкіна, І.Глазикіна, О.Ільїнської, В.Северина, Е.Дінерштейна, К.Ізвєкової аналізувався досвід роботи бібліотек у шпиталях, що обслуговували інвалідів Вітчизняної війни, порушувалося питання про організацію мережі бібліотек для сліпих, роботу відділів брайлівської літератури в публічних бібліотеках.

У 60-80-і роки в російському бібліотекознавстві відбулося поглиблене вивчення всього комплексу проблем бібліотечно-бібліографічного обслуговування інвалідів. Цьому сприяло створення розгалуженої мережі державних спеціалізованих бібліотек для сліпих на чолі з Республіканською центральною бібліотекою для сліпих ( у подальшому – РЦБС). У цей період організацію бібліотечного обслуговування сліпих вперше починають досліджувати на дисертаційному рівні.

Праці О.Шапошнікова поклали початок науковому вивченню проблеми бібліотечного обслуговування інвалідів за зором та дефектологічного бібліотекознавства. Вони привернули до цих питань увагу відомих російських вчених – С.Ваньшина, Г.Диянської, Д.Жаркова, Л.Сучкової.

Значна кількість публікацій з проблем бібліотечно-бібліографічного обслуговування читачів з вадами зору належить Д.Жаркову, який очолював РЦБС з 1967 по 1985 рр. За його безпосередньою участю в Росії була сформована мережа спецбібліотек для сліпих, він визначив завдання з обслуговування спеціалістів, виробничих колективів, довів актуальність озвученої книги у цьому процесі, показав роль спецбібліотек у соціально-трудовій та художньо-естетичній реабілітації інвалідів за зором.

До проблем соціальної реабілітації читачів, що мають вади зору, починаючи з 80-х років, активно звертався С.Ваньшин. Дослідивши наукові праці своїх попередників, він виявив місце та роль бібліографії в цьому процесі, вперше розкрив особливості тифлобібліографії, специфіку її функціонування у сфері соціальної реабілітації, розробив принципи класифікації читачів з вадами зору відповідно до стану зору, можливостей отримання інформації з навколишнього середовища.

Основні напрями реабілітаційної діяльності спецбібліотек визначила Г.Диянська, розкривши зміст і мету принципу рівних можливостей у тифло-бібліотекознавстві, а саме: нарівні із зрячими користувачами мати доступ до інформації та умови його реалізації у бібліотечній практиці. Проте досвід бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні не став об'єктом наукових досліджень.

Аналіз теоретичних та практичних розробок виявив, що у бібліотечній практиці сформувалося два напрями обслуговування інвалідів – спеціалізований та інтегрований. Спеціалізоване бібліотечне обслуговування в Україні здійснюють, як правило, спецбібліотеки для сліпих, бібліотеки спецшкіл, що має певні обмеження в забезпеченні інформацією цієї категорії читачів. Інтегроване бібліотечне обслуговування сприяє соціалізації, активному включенню інвалідів у місцеве товариство, але нерідко відзначається непідготовленістю кадрів інших бібліотек (публічних, наукових, навчальних) надавати повноцінні послуги інвалідам. Ці проблеми розглядалися в публікаціях Р.Баженова, Н.Шапошнікової, З.Саєнко.

У науковому дослідженні Ж.Марусич проаналізовано інформаційні потреби користувачів, вивчено досвід використання інформаційних технологій у бібліотечному обслуговуванні читачів з вадами зору та їх роль у соціальній реабілітації.

Проблеми інформатизації та окремі аспекти автоматизації бібліотек розглядали у своїх працях такі дослідники, як В.Ільганаєва, О.Кириленко, Л.Костенко, Т.Павлуша, О.Пашков, М.Сенченко, М.Слободяник, Л.Філіпова. Досліджуючи діяльність спеціальних бібліотек під впливом освоєння інформаційних технологій, М.Слободяник пропонує нову системно-комунікативну модель, що дозволила простежити принципові зміни в технології та організації діяльності наукових бібліотек в результаті їх комп'ютеризації. Це дало нам змогу розглянути перспективи розвитку інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.

Здійснений аналіз свідчить про відсутність в Україні спеціальних праць з проблем організації бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору. Автори переважної більшості публікацій лише побіжно торкаються цих питань, фактичний матеріал практично не досліджений, тому набуває актуальності комплексне вивчення історії і тенденцій розвитку бібліотечної справи для сліпих.

У другому розділі – "Основні етапи розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні" – аналізуються передумовиформування мережі спецбібліотек для сліпих у першій третині ХХ ст., її становлення у період з