LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Бібліотечно-інформаційне забезпечення користувачів з вадами зору в Україні (ХХ ст.)

потребу у кваліфікованих кадрах та фінансовому забезпеченні порівняно з державними. Вони були відокремлені від загальної мережі масових та наукових бібліотек, що мали досить високий рівень обслуговування та методичного забезпечення. До того ж, діяльність спецбібліотек і фонотек обмежувалася рамками того підприємства, при якому вони діяли. У зв'язку з тим, що брайлівська література надходила переважно російською мовою, бо друкувалася в Росії, комплектування цих бібліотек було обмеженим. Перевага діяльності утосівських бібліотек полягала в тому, що вони діяли в тісному зв'язку з читачами, і це дозволяло безпосередньо вивчати їх попит і задовольняти його за допомогою МБА.

Важливою подією кінця 80-х років стало прийняття рішення ЦП УТОС про організацію редакційно-видавничої групи при Будинку звукозапису і друку УТОС. Внаслідок цього протягом 1988 року з'явилися перші брайлівські видання українською мовою, що було значним кроком в інформаційному забезпеченні українських користувачів з вадами зору.

Аналізуючи бібліотечно-інформаційне обслуговування читачів-інвалідів за зором у 60-80-і роки, слід відзначити, що формування мережі спецбібліотек УТОС в основному було завершене до початку 80-х років. На цьому етапі помітне зростання кількості спецбібліотек та "пересувок", що сприяло збільшенню кількості читачів та розширенню можливостей доступу до інформації користувачів з вадами зору, які проживали у віддалених районах.

Незважаючи на те, що у роки перебудови (1985-1990) спецбібліотеки в Україні переживали скрутні часи, вони продовжували працювати для реабілітації та інтеграції у суспільство людей з особливими потребами. Серед недоліків, виявлених у тогочасній організації бібліотечного обслуговування сліпих, слід назвати такі: часткове інформаційне забезпечення користувачів, які опинилися поза виробництвом, слабо розвинена мережа нестаціонарних форм обслуговування – пунктів видачі літератури, пересувних бібліотек. Як наслідок, лише 71% членів Товариства мали змогу користуватися бібліотеками.

Новий етап в розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору пов'язаний з прийняттям Україною Акту про незалежність. Для нього, поряд з активізацією соціальної політики держави та правління УТОС, характерне посилення кризи системи бібліотечного обслуговування населення, у тому числі й людей з обмеженнями в життєдіяльності, через занепад української економіки, погіршення стану підприємств та організацій Товариства, зменшення фінансування спецбібліотек, скорочення кількості видань, надрукованих рельєфно-крапковим шрифтом та озвученої літератури, зростання їх вартості. Водночас, незважаючи на всі труднощі, активізується застосування інформаційних технологій. В умовах інформатизації суспільства, розвитку новітніх технологій майже всі структурні підрозділи спецбібліотек прагнуть своєчасно до них адаптуватися, що вимагає певного технічного забезпечення та підвищення кваліфікації бібліотечних працівників. Саме це було слабкою ланкою в діяльності українських спецбібліотек.

У третьому розділідисертаційного дослідження – "Перспективні тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору" – проаналізованосистеми формування бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору на пострадянському просторі, моделі економічно розвинених країн, чинники впливу на їх утворення й становлення та шляхи розвитку, відтворено вітчизняну модель бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів з вадами зору з огляду на перспективи її розвитку в інформаційному просторі України.

Аналіз зарубіжних моделей, форм і систем бібліотечного обслуговування інвалідів за зором переконує, що їх формування залежить від історично-культурних і національних традицій, кількості інвалідів, їх соціального статусу. У країнах північної Європи створення таких бібліотек підтримує уряд. В основному це бібліотеки, що мають найкраще фінансування. У південній Європі система обслуговування користувачів з вадами зору не має державної фінансової підтримки. До таких країн належать Іспанія, Франція, Італія.

Отже, активнішим є розвиток бібліотечно-інформаційного обслуговування інвалідів за зором у країнах, де така діяльність законодавчо закріплена, що гарантує державну підтримку фінансування бібліотечних програм, книговидання, будівництво і реконструкцію приміщень бібліотек для створення безбар'єрного середовища. Законодавчі акти є основою для забезпечення прав інвалідів на отримання інформації.

Стабілізація роботи української економіки на зламі століть в основному забезпечує умови для істотного підвищення добробуту людей, долання спаду їх життєвого рівня внаслідок тривалої та глибокої економічної кризи. За таких умов одним із найважливіших завдань соціальної політики в Україні визначено створення сприятливих умов і для життя та діяльності людей з обмеженнями у життєдіяльності.

На сучасному етапі 79 спецбібліотек для сліпих в Україні тісно взаємодіють з Українським товариством сліпих і його місцевими осередками, навчальними закладами, органами соціального захисту, реабілітаційними службами, закладами культури. Їх користувачами є близько 30 тис. інвалідів різних вікових груп. В українських спецбібліотеках діє стаціонарне обслуговування, тобто читачі безпосередньо обслуговуються в бібліотеках. Жителі сіл та невеликих міст, де спецбібліотеки відсутні, отримують книги поштою безкоштовно. Це стосується лише брайлівських видань. Діти шкільного віку з порушеннями зору обслуговуються бібліотеками шкіл для сліпих і слабозорих дітей, що підпорядковані органам освіти. До контингенту читачів належать і зрячі: члени сімей інвалідів, спеціалісти, які працюють з ними, студенти дефектологічного факультету, а також люди з іншими вадами, які не мають змоги користуватися послугами публічних бібліотек.

У дисертаційному дослідженні розглянуто перспективну програму бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору в Україні, першочерговими завданнями якої є:

  • державне фінансування спецбібліотек для сліпих;

  • здійснення інтегрованого обслуговування читачів з вадами зору, що передбачає взаємодію спецбібліотек, публічних та бібліотек навчальних закладів;

  • створення координуючих центрів на базі обласних організацій УТОС;

  • забезпечення спецбібліотек сучасними інформаційними технологіями;

  • систематичне комплектування фондів бібліотек літературою у спеціальних форматах;

  • збільшення випуску літератури у спеціальних форматах державною мовою;

  • здійснення комплексного бібліотечно-інформаційного забезпечення користувачів з вадами зору.

Вирішення цих проблем можливе за