LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Бібліотечна справа → Автоматизація бібліотек: історико-бібліотекознавчий аспект (II половина XX - початок XXI ст.)

у 1980-1990-х роках, в умовах переходу від командної до ринкової економіки переживали серйозні бюджетні скорочення. Праця в цей період була порівняно недорогою, і багато бібліотек інвестували її в конвертацію даних – переведення їх у машиночитану форму. Бібліотеки країн Центральної та Східної Європи проводили автоматизацію, не маючи достатньо довгої історії обміну даними. У них не було служб розділеної каталогізації або спільних джерел даних, щоб використовувати їх для створення власних каталогів. Вони створювали майже всі необхідні бібліографічні записи самостійно, на місті. Хоча у більшості країн існували джерела національної бібліографії, не до всіх них було запроваджено доступ у машиночитаній формі. Існуючі національні правила каталогізації модифікували для застосування в придбаних системах автоматизації. Для ефективного запровадження придбаних систем автоматизації бібліотекам необхідно було вибирати правила каталогізації та формати даних серед існуючих зарубіжних.

Бібліотеки Центральної та Східної Європи, творчо застосовуючи досвід передових у галузі бібліотечної автоматизації країн, автоматизувалися значно швидше за своїх попередників, хоча ці процеси відбувалися на слабо розвинутій технологічній базі порівняно з тою, що її мали США, Велика Британія, країни Північної Європи, Австралія. Багато систем автоматизації, які використовуються в країнах Центральної та Східної Європи, було створено у США, Великій Британії, Ізраїлі.

Проведене дослідження засвідчило, що всі автоматизовані бібліотеки стоять перед проблемою глобальної взаємодії. Але навіть лідери автоматизації - американські та британські бібліотеки - поки що не вирішили проблему інтерактивного ("в режимі реального часу") обміну даними між переважною кількістю систем, використовуючи загальні правила каталогізації, формати даних і комунікаційні стандарти.

Аналіз досвіду зарубіжних бібліотек довів, що обмін даними на основі автоматизації – не тільки технічна проблема. Необхідно було вирішити широке коло теоретичних і практичних проблем бібліотекознавства, інформатики, наукознавства тощо, а також прийняти політичні рішення, визначити політику держави в інформаційній сфері. Темпи і рівень запровадження новітніх технологій залежать від низки факторів, зокрема від політико-економічних умов і місії бібліотек у суспільстві, рівня розвитку технологій, готовності бібліотекарів до їх запровадження та до міжбібліотечної взаємодії, бібліотечних традицій тощо.

Дослідженням виявлені країни-лідери бібліотечної автоматизації. Так, першими почавши комп'ютерні експерименти у 1950-1960-х роках, використовуючи їхні результати для автоматизації внутрішніх бібліотечних процесів, книгозбірні США та Великої Британії продовжують перебувати на вістрі експериментального розвитку та запровадження нових технологій. У 1980-і роки до країн-лідерів приєдналися інші англомовні країни (зокрема Австралія та Канада), деякі країни Західної Європи (передусім Фінляндія, Данія, Швеція). Країни-лідери бібліотечної автоматизації експериментальним шляхом визначають і на практиці перевіряють напрями автоматизації книгозбірень. До групи лідерів бібліотечної автоматизації завдяки високим темпам економічного розвитку наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. долучилися деякі азійські країни, наприклад, Сінгапур. Переважна ж більшість країн, як показало дослідження, використовують попередньо перевірені в інших державах технології та досвід автоматизації бібліотек.

У ході історичного розвитку автоматизації зарубіжні фахівці зрозуміли важливість взаємодії бібліотек, приступили до розробки засад глобальної взаємодії. Бібліотеки почали активніше проводити обмін даними між собою, з бібліографічними службами, продавцями систем, видавцями, урядом, іншими виробниками інформації та з окремими особами. Це призвело до розвитку систем автоматизації, які повинні відповідати міжнародним стандартам і потребам співпраці, функціонувати відповідно до міжнародних узгоджень із розподілу ресурсів та обміну ними. Водночас ці системи ефективно задовольняють інформаційні потреби користувачів конкретних книгозбірень.

Процеси автоматизації (разом з іншими факторами) викликали необхідність перегляду не лише місії та функцій бібліотек, але й їхньої організаційної структури. Бібліотечна справа великою мірою перетворилася на сферу обслуговування: книгозбірня покликана надавати якісні послуги, забезпечувати інформаційні потреби суспільства, організацій, задовольняти запити конкретної людини, незалежно від її місцеперебування чи місцеперебування інформаційних ресурсів. Книгозбірня орієнтується на модель динамічної організації, готової до структурних і технологічних змін, відкритої до співпраці, обміну ресурсами, роботи у мережах.

Важливим наслідком автоматизації стала трансформація професії бібліотекаря. Зокрема, змінилися не лише назви, але й зміст діяльності, суть багатьох посад, відповідальність працівників, посадові інструкції тощо. Серед нових функцій бібліотекарів - надання доступу до електронних ресурсів, навігація в Інтернеті, ведення домашніх сторінок бібліотек, каталогізація веб-сайтів, автоматизація довідково-бібліографічного обслуговування. Внаслідок автоматизації бібліотечної діяльності переглянуто зміст і форми професійної підготовки працівників бібліотек та інформаційного навчання користувачів.

Період із кінця 1970-х рр. був відзначений швидким зростанням кількості бібліотек, які автоматизували свої операції. Цьому великою мірою сприяло зростання ринку автоматизованих бібліотечних систем. Якщо перші системи підтримувалися технічним і програмним забезпеченням, що було розроблене власними силами, або власними операційними системами, то ринок просував відкриті системи, які відповідали бібліотечним і комп'ютерним стандартам. Бібліотечні системи перестали бути унікальними. Це було пов'язано із загальною тенденцією переходу від самостійно розроблених систем автоматизації до придбання комерційного програмного забезпечення та від закритих систем, що були засновані на власній практиці, до відкритих систем, які базуються на технічних стандартах. У бібліотечній галузі перехід до відкритих систем було зумовлено необхідністю застосування нових поколінь технічного та програмного забезпечення. Водночас створення ринку інформаційних технологій ускладнювалося в країнах з мало розповсюдженими мовами, наприклад, словацькою, чеською, болгарською.

Американські та європейські, наприклад, фінські, бібліотеки вже застосовують четверту, а деякі п'яту інтегровану бібліотечну систему. Основними причинами переходу на наступну, вдосконалену систему автоматизації стали розвиток технологій, розповсюдження мереж, важливість використання баз даних, нестабільність виробників інтегрованих бібліотечних