LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Наукові основи топологічних процесів модульного проектування одягу

кортеж:

ҐС=, (6)

де n – кількість числових і описових характеристик структури форми виробу;

m – кількість числових і описових характеристик силуетної форми виробу.

Це дозволило визначити квантор операцій пошуку модулів конструктивного прототипу із заданими властивостями:

РrМА="0(Ф, ГС, ){КА}. (7)

Множина А включає підмножини конструктивних модулів типових конструкцій (А1), типових базових конструкцій (А2), вихідних модельних конструкцій (А3):

АА1А2А3. (8)

Після ситуаційної оцінки конструктивних рішень підмножин А1, А2, А3 на відповідність вимогам щодо заданого рівня якості, перевага надана ситуації St13, оскільки вихідна модельна конструкція (ВМК) найбільш ефективна для застосування методу перебіркового синтезу із конструктивних модулів (КМ):

PrKA=. (9)

При граничних умовах: n=35, m=25 в описі конструктивних рішень вихідної модельної конструкції базових типів жіночого жакета для модульного проектування опорною конструкцією є поверхня манекена, яка представлена сукупністю 36 геометричних модулів (ГМ) поверхні стану та 25 ГМ поверхні верхньої опорної ділянки руки.

Процес конструктивного модифікування включає наступні перетворення конструктивного прототипу:

МК МК1 МК2 МК3 МК4 МК5 , (10)

де МК1 – перетворення габаритів; МК2 – перетворення силуету; МК3 – членування деталей; МК4 – перетворення контурів крайових функціональних ліній; МК5 – перетворення конструктивно – декоративних елементів оздоблювальних деталей (КДЕ).

Конструктивне модифікування передбачає використання деталей прототипу (D1), розробку чи вибір деталей із підмножин КДЕ (D2), типових (D3) і уніфікованих деталей (D4) множини D: DD1D2D3D4.

У вихідній модельній конструкції (ВМК) структурними елементами геометричного модуля (ГМ) служать конструктивні модулі (КМ). Тоді нашарування графічних елементів для побудови ВМК (рис.1) можна представити наступною математичною моделлю:

(11)

де ГМст– геометричні модулі стану: і=1; n=36; КМст – конструктивні модулі стану j=1; m=10; ГМрук– геометричні модулі рукава: k=1;l=25; КМрук – конструктивні модулі рукава S=1; t=8.

В модульному проектуванні завдання модифікування зведене до визначення величин змінювання координат конструктивних точок для максимального відтворення модельної конструкції серії (рис.2). Так, для перетворення габаритів (Мк1) використовується метод межових елементів (Мме) в КМ1, оскільки прирости габаритів нормовані в табелі вимірів виробу. Силуетні перетворення (Мк2) можуть бути виконані на основі використання методу приростів координат в системі конструктивних точок. Членування деталей (Мк3) виконують на основі М – матриці, яка дозволяє виконувати структурні перетворення конструктивних модулів на основі топологічних рівнянь, перетворення контурів крайових функціональних ліній (Мк4) здійснено методом афінних перетворень (МАП). Для перетворень КДЕ (Мк5) найбільш прийнятим є реляційне обчислення (РО) із змінними кортежами атрибутів уніфікованих деталей:

, (12)

де Rg – ім'я створюваного відношення; t – змінна – кортеж; j - формула індексованих перетворень.


Рис.1. Структурна схема нашарування графічних елементів побудови ВМК


Рис. 2. Структурна модель декомпозиції процесу модифікування ВМК


Умовою обмежень в методах модифікування ВМК прийнята стабілізація зрізів конструкції, які визначають рівновагу виробу. В результаті завдання конструктивного модифікування КМ зведене до визначення квантора "2 операцій проектування модельної конструкції серії (МКС):

(13)

Для квантора "2 найбільш відповідальними являються операції виділення із множини Х координат (XnYn)m опорних точок перетворюваних конструктивних модулів та формування множини {Pxy}КМ параметрів перетворення.

Технологічне модифікування МКС представлено у вигляді мікрорівнів, які містять описи функціонального аспекту розробки лекал. Тобто завдання етапу проектування комплекту лекал (КТ) полягає у визначенні операцій квантора "3 для отримання основних лекал виробу, квантора "3.1 для отримання похідних лекал виробу, квантора "3.2 для отримання допоміжних лекал виробу:

РrКT="3(R, Gб, PrКМ, Рху){ПКЛв} , (14)

де R - технологічні припуски підприємства; Gб - методи обробки конкретного виробництва; {Rxy}=R.

Для етапу проектування похідних лекал (ПД) бажаною є ситуація St31 St3, при якій в розробці моделей зберігається структура внутрішнього пакету і конструкція ПД ВМК:

РrПД="3.1(D4, Gk, Gm, Рху, PrКТ){ПКЛПД}. (15)

Для етапу проектування допоміжних лекал оптимальним є пошук варіантів конструкцій в множині уніфікованих деталей D4 D, який забезпечує формування підмножини ХЛД ХЛВ.

Встановлено, що основними показниками, які визначають допустимі проектні ситуації на етапі експериментального доопрацювання (ЕД), являються інтегральний показник якості (КТД МКС) і показник рентабельності (Rt) моделі.

Тоді завдання етапу ЕД вирішується операціями квантора "4 для отримання проектного рішення Pr ЕД, яке повністю відповідає множині вимог К технічного завдання:

PrЕД="4(PrKT, PrПД, Рху, КТЗ, Rt){КЛ}. (16)

Заключною операцією квантора "4 являється формування множин координат комплекту лекал – оригіналів на модель ХЕД.

Етап антропометричного модифікування лекал передбачає опис функціонального аспекту процесу градації лекал. Послідовність дії операцій в кванторах "5 і "51 ідентична для вирішення завдання градації основних і похідних лекал і заключається в отриманні множини координат відповідно ХГОД і ХГПД. Множини ХЕД, ХГОД, ХГПД утворюють множину координат, які характеризують геометричну інформацію проекту на нову модель, відображену у вигляді лекал – еталонів виробу (КЛЕ) заданих розмірів, зростів і повнот.

Таким чином, об'єктом синтезу на кожному етапі проектування виступає певний графічний документ, який представлений сукупністю відповідних математичних об'єктів. Відношення між ними визначаються конкретними математичними моделями стану об'єкта проектування.

Третій розділ дисертації присвячений вирішенню завдання побудови моделі топології поверхонь в модульному проектуванні одягу з урахуванням геометрії топологічного простору кожного із компонентів моделі. При цьому досліджувані поверхні, відповідно до теореми Вайєрштраса, відносяться до класу компактних метричних просторів. Покриття кожного метричного простору характеризується числом Лебега. В якості числа Лебега в дослідженнях прийняті: крок задання перерізів в поверхні манекена, інтервали байдужості та конструктивні додатки в конструкції одягу. При побудові моделі топології поверхні одягу були прийняті такі гіпотези та припущення:

  • Поверхня одягу представляє собою сукупність n-ої кількості деталей, які створюють структурне морфологічне середовище номенклатури конструктивних модулів.

  • Кожна деталь одягу представляє собою відображення розгортки ділянки тіла, яка зберігає наслідування структурних властивостей у всіх переходах топологічних просторів дискретних


  •