LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Науково-технічні основи процесу калібрування-шліфування деревинностружкових плит жорстким абразивним інструментом

калібрування-шліфування деревинностружкової плити жорстким абразивним інструментом.

Збільшення величини середньої товщини плити, як правило, спричиняє збільшення товщини матеріалу, який знімається з оброблюваної поверхні у процесі калібрування-шліфування, що призводить до значного зменшення довжини шліфування за період стійкості інструмента (рис. 4).

Характер впливу величини середнього квадратичного відхилення товщини плити на довжину шліфування залежить від величини hн: якщо hн=0,145...0,460 мм – збільшення середнього квадратичного відхилення призводить до зменшення довжини шліфування за період стійкості абразивного циліндра (рис.5); якщо hн=0,480...0,860 мм – збільшення середнього квадратичного відхилення призводить до збільшення довжини шліфування за період стійкості абразивного циліндра (рис.6); якщо hн=0,460...0,470 мм – збільшення середнього квадратичного відхилення не призводить до суттєвої зміни величини довжини шліфування за період стійкості абразивного циліндра (рис.7). Зміна параметрів розподілу для товщини плити до початку процесу калібрування-шліфування в зв'язку із зміною величини середнього квадратичного відхилення (рис. 5...7) може здійснювати різний вплив на працездатність жорсткого абразивного інструмента. Збільшення величини середнього квадратичного відхилення спричинятиме зменшення кількості ділянок плити, товщина яких знаходитиметься в деякому околі середнього значення товщини плити. В такому разі зменшиться найбільша за кількістю група точок, в яких товщина плити близька за значенням до величини Н. Очевидно, що остання обставина сприятиме зменшенню товщини шару плити, який знімається з оброблюваної поверхні у процесі калібрування-шліфування, але саме для визначеної кількості випадків. Зменшення величини h, в свою чергу, спричинить зменшення сил різання і як наслідок, збільшення величини L. Оскільки частка таких ділянок серед загальної кількості є досить значною, то логічно було б припустити, що збільшення величини середнього квадратичного відхилення призведе до збільшення усередненої довжини калібрування-шліфування за період стійкості абразивного інструмента. Збільшення величини S(H) призведе до збільшення інтервалу розсіювання імовірних значень випадкової величини. Вплив такого розширення інтервалу на працездатність (довжину шліфування за період стійкості інструмента) абразивного циліндра можна прогнозувати, використовуючи три підходи.

Сутність першого полягає у тому, що збільшення максимально можливої товщини плити призведе до збільшення товщини матеріалу, який знімається з оброблюваної поверхні і зменшення довжини L. Згідно з другим, зменшення мінімально можливої товщини оброблюваного матеріалу полегшить умови роботи і призведе до збільшення довжини калібрування-шліфування. Очевидно, що можливий і третій варіант, коли теоретично однакове зменшення і збільшення граничних розмірів товщини плити компенсуються у визначенні ступеня впливу на працездатність шліфувального інструмента і не призводить до зміни величини L. Важливим у процесі аналізу характеру залежності L=f(S(H)) видається наявність у експериментальному розподілі товщини плити кількості грубих промахів, тобто присутність в реальних виробничих умовах таких ділянок оброблюваного матеріалу, товщина яких ускладнює або унеможливлює прийняття статистичної гіпотези про відповідність нормальному закону розподілу випадкової величини. Очевидно, чим ближче емпіричний розподіл до теоретичного (менший критерій узгодженості χ2), тим із більшою імовірністю можна використовувати вище наведений аналіз для прогнозування працездатності абразивного циліндра у процесі калібрування-шліфування ДСП. У разі існування вагомих підстав для прийняття гіпотези про відповідність емпіричного розподілу нормальному, остаточний характер впливу середнього квадратичного відхилення товщини плити на довжину калібрування-шліфування за період стійкості абразивного інструмента визначатиметься інтенсивністю одного із вище описаних явищ.

Частка деревинностружкових плит, що не задовольняє вимоги із різнотовщинності залежить від багатьох чинників. Збільшення середньої товщини плити до величини 17,10 мм не призводить до появи деталей, товщина яких більша за максимально допустиму, причому, збільшення налагоджувальної товщини першого агрегату з 16,24 до 16,66 мм зменшує величину критичної товщини до 16,90 мм (рис. 8).

Незалежно від величини середньої товщини плити, характер залежності кількості бракованих плит від коефіцієнту зернистості шліфувальних інструментів другого агрегату має дві характерних ділянки (рис. 9). На першій спостерігається зменшення частки плит, що не задовольняють умови з різнотовщинності із збільшенням величини Kz. Друга ділянка, навпаки, відзначається ростом величини бракованих плит в процесі збільшення розмірів абразивних зерен. Збільшення розмірів абразивних зерен до деякої величини сприяє збільшенню можливості інструмента знімати шар матеріалу більшої товщини. Подальше зростання зернистості, очевидно, призводить до збільшення шорсткості оброблюваної поверхні.

Якщо прийняти величину поля допуску для товщини неличкованої деревинностружкової плити 0,4 мм (0,2 мм), то для забезпечення величини індексу відтворюваності Ср=2, необхідно зафіксувати величину середнього квадратичного відхилення після калібрування-шліфування Sпо=0,033 мм. Саме за умови дотримання такого розсіювання можна прогнозувати роботу, при якій виникає 3,4 дефекти на мільйон можливостей. Згідно з рис. 10, цей ефект досягається для певних значень інтервалів варіювання величин Н і S(H).

Якщо підприємство із виготовлення ДСП працюватиме із середньою товщиною плити до оброблення Н=16,7...17,5 мм і аналогічним показником середнього квадратичного відхилення S(H)=0,1...0,5 мм, то можна прогнозувати ефективність роботи на рівні 1,6 "сигма", тобто 460 000 плит із мільйону можливих не відповідатимуть встановленим нормативним вимогам за товщиною (рис. 11).

У результаті дослідження нами встановлено, що для зменшення кількості дефектів на мільйон можливостей у процесі здійснення процесу калібрування-шліфування ДСП жорсткими абразивними циліндрами необхідно зменшувати величину середнього квадратичного відхилення товщини плити після пресування (до початку процесу абразивного оброблення) і фіксувати середню величину товщини плити до калібрування–шліфування в інтервалі Н=16,9...17,3 мм.

У шостому розділі наведені результати досліджень процесу калібрування-шліфування MDF та фанери жорстким абразивним інструментом, здійснених на імітаційних моделях.

Характер впливу середнього квадратичного відхилення на величину L у процесі оброблення плит MDF аналогічно до калібрування-шліфування ДСП визначається величиною середньої товщини плити (рис.12).

Вплив зміни величин швидкості різання та швидкості подачі на довжину L (рис. 13) підтверджує обґрунтованість класичної гіпотези про наявність у роботі абразивного інструмента періодів засалювання, інтенсивного спрацювання (зменшення довжини шліфування за період стійкості) та самозагострювання (збільшення довжини шліфування за період стійкості).

Як і у разі дослідження процесів калібрування-шліфування