LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Підвищення ефективності вогнезахисту фанери просочувальними засобами

мм

47,4

1

Фанера, оброблена сумішшю ДСА-2 товщиною 5 мм

1,03

2

Фанера, оброблена сумішшю ДСА-2 та сумішшю "Сілол" товщиною 5 мм

5,02

3

Фанера, оброблена сумішшю ДСА-2 товщиною 15 мм

0

4

Фанера, оброблена сумішшю ДСА-2 та сумішшю "Сілол" товщиною 15 мм

0

Згідно з ГОСТ 12.1.044 визначено димоутворювальну здатність необроблених та оброблених зразків фанерної плити (d = 5 мм) обробленої ДСА-2 з гідрофобізувальним покриттям "Сілол".

Дослідження показали (рис. 5) значне зменшення (у 5 разів) коефіцієнта димоутворення для вогнезахищених зразків та їх перехід із групи матеріалів з високою (для необроблених зразків) до групи матеріалів із помірною димоутворювальною здатністю.



Одним з показників пожежонебезпеки матеріалів, а саме фанери, є температура займання та самозаймання згідно з ГОСТ 12.1.044, які приймаються до уваги під час розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки різних об'єктів. Проведено дослідження з визначення температури займання та самозаймання вогнезахищеної фанери, за результатами яких побудовано криві залежності температури від часу займання. Результати досліджень наведено на рис. 6, 7.

На рис. 6, 7 бачимо, що при температурі близько 300 С відбулося займання, а при значенні температури 450 С – самозаймання необроблених зразків фанери та просочених зразків із меншою кількістю антипіренів. Займання та самозаймання оброблених зразків фанери з необхідним рівнем вогнезахисту при температурі більше 600 С не спостерігалося.


Оцінювання захисних властивостей фанери проведено по коефіцієнту ефективності:

, (33)

де τн.ф. – час займання необробленого зразка фанери;

τв.ф. – час займання вогнезахищеного зразка фанери;

ТЗ н.ф. – температура займання необробленого зразка фанери;

ТЗ в.ф. – температура займання вогнезахищеного зразка фанери.


Як було встановлено у розділі 2 при розрахунку коефіцієнта ефективності для зразків вогненезахищеної деревини і фанери він дорівнює 2,4. Для фанери з недостатнім вогнезахистом він знаходиться в межах 5 7, а для необхідного вогнезахисту повинен бути не менше 9,5 10.

Таким чином, визначивши температуру та час займання необроблених та просочених зразків фанери можна встановити ефективність їх вогнезахисту.

З урахуванням результатів термогравіметричних досліджень, проведено термодеструкцію зразків фанери в умовах, за яких утворення газоподібних продуктів відбувається з найбільшою швидкістю. Основна кількість (понад 80 %) продуктів піролізу надходила в газозбірник у діапазоні 220–370 С, у якому, за даними термогравіметричного аналізу, деструкція відбувалася за механізмом відщеплення летких продуктів, також проведено їх газохроматографічний аналіз (табл. 4).

Згідно з ГОСТ 12.1.044 одним з основних небезпечних факторів пожежі, що впливають на людей, є токсичні продукти горіння. Під час виникнення пожежі вплив токсичних продуктів горіння може значно випереджувати дію інших факторів. Метод визначення токсичних продуктів горіння базується на принципі статичної дії продуктів горіння на піддослідних тварин в експозиційній камері.


Таблиця 4. Якісний і кількісний склад газоподібних продуктів термічної деструкції фанери


Компонент

Вміст компонентів у летких продуктах деструкції матеріалу, % об.


фанери

фанери, обробленої сумішшю фосфатів та сульфату амонію і полімерним антисептиком

CO

48,10

16, 22

CO2

36,30

4,12

CH4

7,28

1,56

C2H6 + C2H4

0,50

сліди

C3H8

0,11

не виявлено

C3H6

0,10

не виявлено

Н2

4,55

0,89

О2

0,65

не виявлено

N2

2,41

77,21


Спільно з відділом гігієни та токсикології Інституту медицини транспорту МОЗ України було проведено відповідні токсикологічні випробування (табл. 5) фанерної плити (d = 5 мм) обробленої ДСА-2 з гідрофобізувальним покриттям "Сілол".


Таблиця 5. Результати токсикологічних випробувань продуктів горіння обробленої фанери сумішшю ДСА-2 та гідрофобізатором "Сілол"

Матеріал

400 оС

750 оС


HCL50, г/м3

HbCO, %

HCL50, г/м3

HbCO, %

Фанера + ДСА-2

64,1

60,7

Не досягнуто

Не виявлено

Фанера + ДСА-2 + "Сілол"

58,6

59,2

Не досягнуто

Не виявлено


Встановлено наявність карбоксигемоглобіну в крові лабораторних тварин, що було причиною їх загибелі. Це свідчить про спричинення смертельного ефекту дією монооксиду вуглецю. Мінімальне значення показника HCL50, визначене за температури 400 оС, складає для фанерної плити (d = 5 мм), обробленої ДСА-2 та гідрофобізатором "Сілол" – 58,6 г/м3, для фанерної плити (d = 5 мм), обробленої ДСА-2, – 64,1 г/м3 відповідно. Для встановлення величини показника токсичності продуктів горіння використано класифікацію згідно з ГОСТ 12.1.044. За цим показником досліджені матеріали відносять до помірно небезпечних матеріалів.

Для дослідження важкогорючих властивостей фанери, яку отримано шляхом просочення сумішами на основі фосфатів та сульфату амонію і полімерного антисептика "Гембар", проведено математичне планування шляхом реалізації повнофакторного експерименту за методом Бокса-Уілсона.Факторами було обрано товщину фанери, кількість антипіренів та кількість "Гембару", при якому досягається мінімальна втрата маси зразків у досліді на горючість. Експериментальними дослідженнями підтверджено результати розрахунку оптимальної концентрації компонентів у вогнезахищеній фанері (табл. 6), здатній перевести фанеру у важкогорючий стан, яка не поширює полум'я поверхнею (ГОСТ 12.1.044).

Проведено дослідження експлуатаційних властивостей фанери, а саме визначено: границю міцності під час