LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Підвищення ефективності вогнезахисту фанери просочувальними засобами

сколювання по клеєному шару згідно з ГОСТ 9624, границю міцності при статичному згинанні вдовж волокон лицьових шарів згідно з ГОСТ 9625 та вміст формальдегіду згідно з ГОСТ 27678. Встановлено, що границя міцності під час сколювання по клеєному шару після оброблення вогнезахисною сумішшю не зменшилася і становить 2,54 МПа (за норми не менше 1,5 МПа) відповідно - границя міцності при статичному згинанні становить 61,2 МПа (за норми не менше 55 МПа), а вміст формальдегіду зменшився з 13,8 мг на 100 гр фанери до 4,1 мг, що призвело до покращення якості фанери (переведення з класу емісії формальдегіду Е2 до Е1).


Таблиця 6 Оптимальна кількість антипірену та полімерного антисептика на 1 м3 фанери

Товщина фанерного листа, мм

Кількість м2 поверхні фанери в 1 м3

Витрата антипірену,

кг/м3

Витрата антисептика,

кг/м3

5

400

65

1,60

7

285,6

63

1,14

8

250

62

1,00

10

200

60

0,80

12

166

58

0,70

15

133

55

0,54

16

125,2

52

0,50

18

110,6

50

0,44

20

100

48

0,40

22

91,2

45

0,36


Четвертий розділ присвячено практичній реалізації розроблених способів вогнезахисту фанери. З урахуванням екпериментальних досліджень розділу 3 на ЗАТ "Фанплит" створено виробництво вогнезахищеної фанери потужністю 100 м3 на місяць. Розроблено нормативно-технічну документацію, а саме "Технологічний регламент" і технічні умови ТУ У 20.2-33741429.001:2006 "Деталі фанерних палит вогнезахищені". Проведено сертифікаційні випробування важкогорючої фанери та одержано сертифікат відповідності. В інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України проведено випробування цієї продукції і надано "Висновок державної санітарно-епідемологічної експертизи", який дозволяє використовувати важкогорючу фанеру на об'єктах з масовим перебуванням людей. Крім того Головним санітарним лікарем на залізничному транспорті України надано Дозвіл на застосування вогнезахищеної фанери при будівництві та ремонті пасажирського рухомого складу, дизель- і електропоїздів.

Проведено випробування з поширення полум'я поверхнею вертикально розташованих декоративно-оздоблювальних та облицювальних будівельних матеріалів у горизонтальному напрямку за ДСТУ Б В.2.7-19, що застосовується для всіх однорідних та шаруватих горючих будівельних матеріалів, а також комбінацій з них, які використовуються для оздоблювання та облицювання вертикальних поверхонь будівельних конструкцій та встановлено, що зразки фанери, в тому числі оброблених ламінатом, відносяться до групи РПв3 (повільно поширюють полум'я). Визначено також димоутворювальну здатність вогнезахищеної фанери обробленої ламінатом згідно з ГОСТ 12.1.044 та встановлено, що вони відносяться до матеріалів з помірною димоутворювальною здатністю (значення коефіцієнта димоутворення в режимі тління становить 269,5м2/кг). Для випробувань використовували зразки фанери товщиною 5 мм, а також оброблених ламінатом за умови поглинання маси просочувальної суміші в сухому стані 271 г/м2. Проведено дослідження з визначення групи поширення полум'я поверхнею вогнезахищеної фанери згідно з ДСТУ Б В.2.7-70 (ГОСТ 30444). Встановлено, що зразки вогнезахищеної фанери відносяться до групи РП2 (локально поширюють полум'я поверхнею), а необроблені - до РП4 (значно поширюють полум'я поверхнею). Проведено випробування з визначення пожежонебезпечних властивостей матеріалів: визначення займистості, згідно з НАПБ В.03.003 "Норми пожежної безпеки для пасажирських вагонів" зразки вогнезахищеної фанери класифікуються як важкогорючий матеріал, що повільно поширює полум'я поверхнею, з помірною димоутворювальною здатністю та за токсичністю продуктів горіння відноситься до класу помірно небезпечних матеріалів.

Визначено біологічну стійкість фанери до дії мікрофлори лісового ґрунту, враженого культурами грибів роду Ceratocystus, Sporodemiam, Penicilliam, протягом двох календарних місяців за нормальних умов у лабораторії хімічної обробки та захисту деревини і клеїв УкрНДІ "Ресурс". Встановлено, що суміш фосфатів та сульфату амонію і антисептика "Гембар" підвищує рівень біостійкості (згідно з ГОСТ 26603) оброблених зразків фанери (порівняно з необробленими) більш ніж в 20 разів за показником біоруйнування.

Таким чином, фанера оброблена ДСА-2 з гідрофобізувальним покриттям "Сілол" відноситься до важкогорючих матеріалів, які повільно поширюють полум'я поверхнею, з помірною димоутворювальною здатністю, за токсичністю продуктів горіння - помірнонебезпечні. За цими показниками пожежної небезпеки, фанера, яка оброблена ДСА-2 з гідрофобізувальним покриттям "Сілол", як матеріал, дозволяється до застосування в машинобудуванні, а саме виробництві вагонів залізничного транспорту та пасажирських вагонів міського транспорту.

Висновки

Дисертаційну роботу спрямовано на вирішення актуального науково-технічного завдання підвищення ефективності вогнезахисту фанери просочувальними засобами, яке впроваджено для підвищення протипожежного захисту об'єктів масового перебування людей.

Основні наукові й практичні результати за дисертаційною роботою такі:

1. Одержано математичну залежність часу займання та швидкості поширення полум'я поверхнею вогненезахищеної та вогнезахищеної фанери за рахунок дії просочувальних вогнезахисних речовин. Теоретично встановлено й експериментально визначено зміни умови вогнезахисту фанери, які відображають взаємозв'язок процесів піролізу і горіння фанери із фізико-хімічними властивостями просочувального засобу з антипірену, поліполімерного антисептика, гідрофобізатора (флегматизуванням, інгібуванням та ізолюванням теплопередачі), які спричиняють перетворення легкозаймистого матеріалу на важкогорючий із новими фізико-хімічними характеристиками, зокрема відсутністю температури займання та самозаймання, що визначає ефективність вогнезахисту матеріалу.

2. Встановлено, що просочувальна композиція уповільнює термічний розклад матеріалу; переводить екзотермічні ефекти деструкції в область низьких температур; під дією теплового потоку утворюється ізолююча перешкода для виходу летких продуктів і переносу тепла до фронту піролізу фанери більше, ніж у 2 рази; час займання