LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Предметно-діяльнісна модель графізму в сфері одягу

понятійного поля. Незалежно від наукової приналежності та призначення визначення дослідники виділяють дві центральні функції-якості одягу. Перша з них характеризує одяг як штучну оболонку, покриття, що виконує функції енергозбереження та захисту від зовнішнього механічного та енергетичного впливу. Друга слугує суспільній та культурній ідентифікації та комунікації, представляючи одяг як багаторівневу знаково фіксовану інформативну систему.

Однак більшість сучасних дослідників сходяться на думці, що ці дві функції не є взаємозалежними. Так, Чаміе вважає, що "будь-яке штучне покриття або щтучна та свідома зміна чи трансформація зовнішнього вигляду людини та навіть штучні внутрішні її трансформації принаймні з естетичної точки зору можуть та мають сприйматися як форми одягу" [2]. Така точка зору наближує до понятійного поля одягу всі тілесні практики, які пов'язані з трансформацією зовнішнього вигляду людини за допомогою привнесення до її візуального образу сторонніх елементів. Втім, таке привнесення може не відповідати всім зазначеним функціям одягу. Так, татуювання не виконує функцій енергозбереження чи захисту від впливів фізичного характеру, так і реалізує цілу низку інших, як соціального, так і релігійного та естетичного плану. Мета дослідження буде остаточно сформульована нижче.

Така багатовекторність проблеми дозволяє впевнено оминути тектонічні та виробничі аспекти одягу, зосередившись на тих матеріальних аспектах, що сприймаються візуально та на мотиваційних імперативах культури, які їх формують. Слід підкреслити, що об'єктом нашого дослідження є не одяг взагалі, а певні його елементи, тенденції, практики його проектування. Отже, сфера одягу має вміщувати як предмети матеріальної культури, так і весь соціо-культурний комплекс, що їх формує. Таким чином, компонентами сфери одягу, заявленої нами як об'єкт дослідження, мають бути: людина як тілесна форма - об'єкт візуальної трансформації, форми - методи такої трансформації (одяг, тілесні практики), інформація, що графічно фіксується методами тієї або іншої знакової системи, нарешті, самі графічні знаки як самостійний естетичний об'єкт, процесуальні аспекти сфери одягу - практики проектування, технології сприйняття та трансляції модного образу. Об'єктом нашого дослідження є також системні відношення наведених компонентів, визначити які ми можемо, лише сформувавши предмет нашого дослідження.

Окреслені нами вище тенденції, практики та згадувані теорії природно групувались навколо категорії "зображення". Однак ми вирішили зупинитися на іншій. "Графізм" як категорія образотворчого мистецтва є вторинною щодо категорії "зображення", що є більш евристичною, філософськи та культорологічно визначеною категорією і має досить усталене смислове поле. Діяльнісна його сторона рівнозначна "виразу", предметна говорить про явище, яке відтворює, повторює щось, пов'язане з наочністю. Однак зображення завжди має свій масштаб, міру відліку та співвідношення - буквальна відповідність об'єкта зображення виводить нас за межі категоріального поля. В нашій проблематиці така ситуація цілком можлива, приміром експлікація створеного образу в практиці високої моди. Також "зображення" є надто універсальною категорією, а наше дослідження потребує категорії, що мала б сумувати якості, принципи, аспекти об'єкта дослідження, не претендуючи зайняти його місце.

"Графізм" на відміну від "зображення" не може існувати як самостійна абстракція, йому потрібен об'єкт, певні характеристики якого він має визначити. Традиційно "графізм" сприймається як категорія-антипод "живописності". Не можна стверджувати, що категорія "живописності" зовсім чужа сфері одягу, однак визначення її відносно "графізму" уявляється настільки важкою, наскільки й зайвою. Цінним є також те, що етимологічно "графізм" вказує на процес знакової фіксації інформації. "Графізм" як мистецтвознавча категорія визначає родові риси графічного мистецтва в об'єкті, що за своєю природою не належить до нього. "Графізм", як предмет нашого дослідження є категорією, що моделює знаково-предметні, семантично-синтагматичні, проектно-евристичні, культурно-генетичні та інші відношення в системі зображення - сфері одягу [1].

Методологічно дослідження феномена графізму в сфері одягу стало можливим на базі вивчення синтагматики костюма, семіотичних досліджень феномена моди, культурологічних досліджень категорії та практик зображення.

Метою дослідження є визначення історико-культурної типології використання графічних зображень в одязі, виявлення та систематизації аспектів категорії графізму в проектуванні, реалізації та трансляції модного образу, дослідження форм, феноменів та технологій моделювання одягу, що пов'язані з артефактами або практиками графічного мистецтва. Результати такого дослідження мають бути реалізовані у формі полісистемної предметно-діяльнісної моделі.

Структура такої моделі, швидше за все, має полягати в розділенні "предметних" та "діяльнісних" аспектів предмета дослідження. Під предметні підпадають всі форми матеріальної експлікації категорії графізму в одязі, як артефакти матеріальної культури. Діяльнісні аспекти представляють практики та процеси проектування, реалізації та трансляції модного образу в сфері одягу. Системотворчим аспектом, який має об'єднувати предметну та діяльнісну сторони дослідження, покликані стати як знаково-семантичні відношення в системі зображення - сфера одягу.

Висновки. Визначення типології графічних практик та артефактів у сфері одягу є в першу чергу визначенням класифікуючого принципу - функції, хронології, стилю тощо. Будь-яка складова дослідження може бути формалізована кількома різними способами. Отже, типологізація має полягати не у виявленні певних спільних тенденцій, а у з'ясуванні певного типу системних відношень класифікуючих принципів.

На закінчення слід зазначити, що завдання, окреслене в даній статті, а саме спроба створення предметно-діяльнісної моделі графізму в сфері одягу, може корегуватися відповідно до результатів побудови. Вивчення галузі, феноменологічної за своєю суттю, створює певні труднощі методологічного характеру. Результати такої побудови в деяких аспектах, насамперед креативному, можуть носити негативний характер, що, однак, не повинно нівелювати цінність концепції в цілому.

Подальші дослідження передбачається направити на вивчення інших проблем предметно-діяльнісної моделі графізму в сфері одягу.

Література

  • Легенький Ю.Г. Культурология изображения.-К.: ГАЛПУ, 1995.-С. 17-20.

  • Флош Ж-.М. Избранные труды. - М.: МГИДР, 1993. - 59 с.


    Надійшла до редакції 18.08.2004 р.


  •