LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Принцип стандарту та ексклюзиву у дизайні етикетки

етикеток
розробляли художники. Вони ж наносили і зображення на літографічне
каміння, підготовлене до друку.
На початку ХІХ ст. були в моді подарункові коробки для кондитерських
виробів, парфумерії та інших предметів. Такі коробки виготовлялися
зазвичай з картону чи дерева і обтягувалися шовком чи оксамитом. За
«етикетку» служили картки з привітанням, виконані за бажанням замовника,
або своєрідні вкладки виробника продукції, оптового торгівця чи власника
магазину з зазначенням укладеного в коробку товару. Наприкінці XIX ст.,
з удосконаленням технології друку і зміною смаків споживача, етикетка
36
Вісник ХДАДМ
стає справжнім шедевром графічного і поліграфічного мистецтв – вона
більш насичена кольором і складними декоративними елементами в стилі
«модерн», який набув популярності в образотворчому мистецтві на рубежі
ХІХ і ХХ століть. (рис.2)
Після жовтневого перевороту величезні запаси пакувальних засобів
та етикеткової продукції, що зберігалися на складах, були безжалісно і
практично повністю знищені, оскільки несли на собі імена, товарні знаки
старих господарів, геральдику царської родини тощо. Ідеологи
більшовизму розпочали боротьбу зі старими традиціями оформлення
етикеткової продукції. На етикетках активно використовувались нові
елементи «радянської геральдики»: червоні знамена і стрічки, колосся,
шестерні, серп-молот тощо. Етикетки, як найбільш масовий друкований
продукт, на довгі роки перетворився у потужну зброю пропаганди та
ідеалізації політичного режиму.
Одним з найбільш важливих та цікавих етапів в історії розвитку
пакування, і зокрема етикетки, є період 1930-х років, коли, завдяки створеній
всесоюзній конторі «Оргатара-Союзтара» й проведенню інших заходів було
покладено початок формуванню таропакувальної галузі в колишньому СРСР.
Цей період відомий процесами стандартизації та уніфікації у всіх галузях
підприємства, не обминув цей процес й етикетку: стандартизація вітчизняної
етикетки була впроваджена в роки радянської влади, коли у 1934 р. вийшов
«ОСТ 350», відповідно до якого всім підприємствам пропонувалося
випускати тільки визначені сорти пива, кожному сорту повинна була
відповідати визначена етикетка. На зміну «ОСТ 350» прийшов «ДСТ 3473-
46», який визначав дизайн етикетки для пляшки пива, що стало стовідсотково
стандартним [1, С. 9]. Ситуація змінилась лише після розпаду Радянського
Союзу, на початку 1990-х років почалося бурхливе зростання вітчизняної
поліграфії. І це дало новий поштовх у розвитку дизайну етикетки.
Якість етикетки залежить не тільки від дизайну, але і від вибраних
матеріалів і способів виробництва. Основний стандартний матеріал, що
використовується, – це, природно, етикетковий папір, ціна якого складає
від половини до двох третин вартості етикетки. До числа головних
постачальників паперу до України, відносяться такі країни, як Фінляндія,
Швеція, Німеччина, Франція, Італія. Для виготовлення елітних етикеток
використовують папір класу «Е» – екзотичний вид етикеткового паперу:
«під старовину», некрейдований, різних колірних відтінків та тиснень. Фарби
для друку етикеток поставляються в основному з Німеччини і Фінляндії, а
фольга – з Німеччини і Голландії. Щорічне зростання світового виробництва
етикетки складає близько 5%, і, за прогнозами аналітиків, в найближчі роки
така тенденція збережеться [3].
«Сьогодні в державних стандартах більшою мірою робиться акцент
не на оформлення продукту, а на відомості, які повинні бути вказані на
Принцип стандарту та ексклюзиву у дизайні етикетки
№ 11/2006
37
38
Вісник ХДАДМ
ньому, –підкреслює Інна Гафійчук, бренд-менеджер «Корпорації
Командор» (Москва). Строгих правил щодо використання на етикетках тих
або інших шрифтів і їх розмірів (як, наприклад, в Німеччині) у нас немає.
Обов’язково повинні бути вказані: найменування, адреса виробника,
імпортера, інша контактна інформація; найменування товару і його
споживацьких властивостей (склад, об’їм, сорт, харчова цінність,
енергетична цінність, умови зберігання, спосіб вживання і ін.); стандарти,
на підставі яких цей продукт проведений; термін виготовлення і термін
придатності товару» [8]. Дотримання цих норм є неодмінним для
стандартного способу виготовлення етикетки.
Без сумніву ексклюзивні етикетки призначені для товарів класу
«люкс» або «преміум» – це дорогі марки сигар, алкогольних напоїв,
престижних марок одягу та парфумерії. В голландському місті Айндховен
розташовано два спеціалізовані підприємства на ринку ексклюзивної
упаковки і етикетки: це друкарні «Vrijdag» і «Gestel». Друкарня «Vrijdag»
спеціалізується на офсетному друці: «Це гнучкий метод, що дозволяє
комбінувати, творити з матеріалами і способами друку. Завдяки
застосуванню спеціальних фарб, облагороджуванню лаками, бронзуванню
або друку з гарячим тисненням фольгою можна досягти високої
спеціалізації і індивідуалізації продукту і зайняти міцне місце на ринку
ексклюзивної етикетки», – констатує представник фірми Роб Штайнвег [5].
Ексклюзивні етикетки повинні відповідати дорогому товару: вони
мають бути оригінальними за формою, з використанням різноманітних
фігурних вирубок, мати незвичне графічне оформлення, не лише
виконуватись з дорогих матеріалів, а ще й із застосуванням спеціальних
технологій: лакування, конгрев, тиснення сріблом й золотом. Наприклад,
відома у всьому світі пляшка коньяку «La Pouyade» Будинку Domaine La
Fontaine de La Pouyade прикрашена етикеткою, позолоченою 24-хкаратним
золотом [8]. Цей французький коньяк виготовляється з 1551 року і протягом
чотирьох століть по праву вважається коньяком королів. Його неможливо
отримати в промисловому виробництві. Напій розливається в пляшки
ручної роботи, які виконані зі скла в стилі XVIII століття. Кожна пляшка має
свій індивідуальний номер і сертифікат, та надзвичайно дорого коштує.
(рис.3).
Також, як приклад елітного товару з ексклюзивною етикеткою, можна
навести лікер Di Saronno Originale Amaretto, який вже більше, ніж півтора
століття виробляє італійська родина Рейна. (рис. 4) На