LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Проблеми української текстильної термінології (в'язання, мереживо)

Радянська Енциклопедія [22], а також тлумачний словник у співавторстві Р. Луцика і А. Слізкова. Важливим є етнографічний словник К. Матейко [7], де зібрано назви тканин, частин одягу та прикрас з різних регіонів України. Основну увагу приділено не стільки лінгвістичному коментареві, скільки предметній сутності назви, пов'язаній з етнореаліями. Як додатки, термінологічні словники або визначення термінів містять праця І. Голода [14], монографія М. Білан, Г. Стельмащук [15], З. Тканко, О. Коровицького [16], Є. Антоновича, Р. Захарчук-Чугай, М. Станкевича, де визначення подано в самому тексті [17]. Термінологію промислового трикотажу містять спеціалізовані довідники [8] та видання [9]. Проблеми українського термінологічного словникарства в мистецтвознавствії та етнології досліджують відомі науковці М. Селівачов та М. Станкевич.

Важливою проблемою в'язання та мережива є синонімічність чи дублетність слів, що мають однакову дефініцію, невизначеність терміна, вживання у невластивому йому значенні тощо. Неправильне використання терміна вносить плутанину в характеристику технології виготовлення виробів та художніх особливостей. Залежно від історичного періоду, типології виробу, контексту один і той самий термін набуває декількох значень. Такими "проблемними" термінами є "плетіння" та "в'язання". "Плетіння" – це вид промислу та декоративно-ужиткового мистецтва [20]. Витворами є різноманітні кошики, меблі, мати, частини одягу з рослинних волокон. Термін "плетіння" належить також до текстильної техніки народного ткацтва, яка побудована на принципі з'єднання окремих ниток за схемою у більш з'єднані – плетінки [4, 127]; плетіння ручним способом (сіті, сітчасті головні убори); "плетіння" у значенні "переплетення" [23], а також у значенні "зв'язувати": "Ще хлопцем я навчився плести шворочку на вудилища" (О. Досвітній); "Плетуть сітки та на твої дітки". "Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати" (прислів'я) [23], де термін "в'язати" застосовується у значенні "плести". Плетіння з вовняної чи будь-якої іншої пряжі називається "в'язанням" [19; 6] (як вид декоративно-ужиткового мистецтва) – "в'язати панчохи", "в'язати светер" тощо. Тому, аналізуючи художню та технологічну характеристику текстильних виробів, доцільно вказувати, з яких саме матеріалів і за допомогою яких засобів вони виготовлені (плетені з вовни, плетені за допомогою спиць, плетені з соломи, рогози тощо).

"В'язання" – виготовлення полотна або виробу з ниток методом їх вигинання у петлі, які переплітаються між собою [4]. Також термін "в'язання" вживають у значенні "стягувати", "з'єднувати", "скріплювати", "плести щось гачком, спицями" [24; 5]. У вислові "Приїхав до долини, в'яже коня до ялини" термін "в'язати" використовується у значенні "прив'язувати". "В'язання" як техніка використовується при виготовленні сіток ("філе"), однак не слід плутати з нею техніку "сітчастого плетіння": у виготовленні сіток застосовується метод вузлового плетіння, а в "сітчастому" − безвузлового [18]. У використанні терміна "в'язання" теж варто зазначати засоби та техніку виготовлення. Наприклад, термін "в'язаний пояс", що стосується етнографічного профілю: "...підперезувалась шкіряним або в'язаним поясом..." [26]. Одразу виникає асоціація з виробом, виготовленим за допомогою дротів, хоча такі пояси виконувалися технікою "сітчастого плетіння". Для характеристики виробу, виготовленого спицями в домашніх умовах, синонімом до "в'язання" може бути "плетіння", тимчасом як для промислових виробів доцільно вживати лише "в'язання". Щоб уникнути плутанини, знову ж таки, потрібно зазначати матеріали та засоби виготовлення. Терміни "плетіння" та "в'язання" можна використовувати у тексті як синоніми, визначивши початково значенневі відтінки. Від цього залежатиме подальше трактування та зміст праці.

"Трикотаж" – означає в'язаний текстильний виріб або полотно. Європейське значення об'єднує у цьому терміні ручне і машинне в'язання. Містить загальну назву усіх в'язаних виробів, незалежно від періоду та способу виготовлення.

"Трикотажна промисловість" – цей термін використовують для характеристики механізованого масового виробництва в'язаних виробів (полотна, штучні вироби) із різних видів пряжі за складом та фактурою за допомогою спеціалізованих машин (плоских, круглих, поперечнов'язальних тощо.).

"Трикотажна галузь" – загальне поняття, що містить відомості про промислове та індивідуальне трикотажне виробництво, авторські роботи, ремесло, дані про обладнання, виробництво, кадри, фінанси тощо. Здебільшого цей термін вживаєть у сучасному розумінні.

Термін "мереживо", "кружево", "коронка", "корунка", "форботка" має визначення плетеної, візерункової, сітчастої тканини, виробу з шовкових, лляних, бавовняних, металевих, синтетичних ниток [4; 24; 23]. Використання цих синонімів залежить від контексту та історично-етнографічних чинників. "Мереживо" − це переважно сучасна назва текстильного виробу, хоча вживають і для характеристики давніх виробів; "кружево" − давньоруська, вживається також у деяких регіонах України; "коронка" − характерна назва для західноукраїнського ареалу: "Батько пиступив до ліжка, застеленого біленьким простирадлом із коронками" ( О. Маковей). Мереживо виготовляється за допомогою голки, коклюшок, вилок, гачка та дротів, на подушках, дощечках, а також технікою "філе" і "фриволіте". Залежно від способу виготовлення та регіону воно отримує різні назви: "венеційське", "алансонське", "ретіцелла", "гіпюр" тощо. Синонімом терміна "мереживо" є "плетиво" – "Крізь плетиво гілля й буйного листя сонце пробивалося плямами" (П. Авоманов) [23]. "Мережка" − ажурний візерунок, що створюється за допомогою висмикування ниток з полотна з закріпленням білими нитками; мереживо [24; 6]. Термін "мережаний" використовують для художньої характеристики виробу, однак важливо, яку техніку досліджують – "мереживо" чи "мережку" (цей термін зрідка застосовують для характеристики різьби по дереву). На нашу думку, для уникнення плутанини доцільно вживати систему "мереживо" – "мереживний", "мережка" – "мережаний".

Важливим фактором для створення українського текстильного словника є специфічна лексика,