LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Проблеми української текстильної термінології (в'язання, мереживо)

говірка різних районів України, а відповідно і різноманітні назви одягу, що пов'язано з історичними реаліями. "Капчурі", "капчори", "капці", "капець", "пунчохи" − це в'язані гуцульські вовняні шкарпетки, панчохи; панчохи з домотканого сукна [7]. Для характеристики важливо знати, в'язані на дротах ці вироби чи шиті зі сукна, оскільки це кардинально змінює напрям дослідження, особливо якщо стосується техніки виконання. Назви "листянки", "штуци", "наколінниці" означають панчохи без стопи. Переважно це в'язані вироби, які відрізняються лише назвою, залежно від етнорегіону.

Різниться між собою і технічна термінологія виготовлення виробів: народні назви, регіональні, запозичені, сучасні тощо. Наприклад, сучасний термін "ластик" у народі має назву "резинка", "гумка", "стяганка", "цуга", термін "жакард" − "перев'язь". Якщо наукове дослідження торкається певного історичного періоду, доцільно використовувати термінологію того часу, подаючи сучасне пояснення.

Сучасна українська текстильна термінологія містить багато чужих слів та іншомовних термінів. Л.Голембйовський, наприклад, подає назви, які були запозичені в інших народів: з Персії – "атлас", "чамари", "перли", з Китаю – "китайка", "креп", з Італії – "оксамит", "бомбазин", "брокат", з Франції – "амазонки", "блондини", "фальбани", "негліже", з Англії – "фланелі", "спенсери" тощо [2]. В. Лозіньскі в переліку купецького товару згадує назви тканин, значення яких не відоме [25]. В українському костюмі побутував головний убір "магерка", назва якого, очевидно, походить від "мадярка, венгерка". Наприкінці ХІХ ст. Англія стає законодавцем моди, тож у вжиток входять нові назви − "тренч", "реглан", "светер", "пуловер. У 20-30-х рр. ХХ ст. на Східній Галичині вживали слово "камізеля" чи "камізелька" в значенні "светер". Згодом "камізеля" стає синонімом слова "жилет". Термін "фастрига", "фастригувати" – зметувати, вручну зшивати великими стібками (швейний термін), доречно вживати лише для характеристики цього процесу лише західноукраїнського регіону. Багато назв походить від того чи іншого заняття, роду діяльності. З поширенням моди на теніс широко використовують назву "теніска", що є синонімом іншомовного слова "поло"; від гри у футбол – "футболка"; трикотажний облягаючий джемпер з високою горловиною отримав назву "водолазка" тощо.

Вищезазначені проблеми застосування термінологічної лексики стосуються й інших видів текстильної галузі − килимарства, художніх тканин, народних тканин, одягу.

Висновки. Питання української текстильної термінології стоїть дуже гостро, оскільки відсутність системного пошуку, конкретного визначення терміна з зазначенням проблеми ускладнює роботу науковця. Створення спеціалізованого словника, енциклопедії чи довідника (єдиного або поділеного за тематикою) дасть змогу дослідникам швидше знаходити потрібні терміни, їх значення та належність до конкретної категорії (промисловість, етнографія, історичні тощо). Тож удосконалення української термінології – це важливий етапо у розвитку вітчизняної науки і вимагає уваги на державному рівні.

Подальші дослідження планується спрямувати на вивчення інших проблем української текстильної термінології.


Література:

  • Turnau I., Kamińska J. Zarys historii wlokiennictwa na ziemiach Polskich do końca XVIII wieku. – W.: WPAN, 1966. – 687s.

  • Golembiowski L. Ubiory w Polsce od najdawnejszych czasw aż do chwil obecnych. – Krakw: Czas, 1861. – 351s.

  • Banach A., Banach E. Slownik mody. – W.: WP, 1962. – 313s.

  • Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник / Під ред. Запаска Я.: В 2 т. – Львів: Афіша, 2000.

  • Даль В.. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М: Русский язык, 1981.

  • Грінченко Б. Словарь української мови: В 4 т. – К.: Довіра, 1997.

  • Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. – К.: Наукова думка, 1996. – 196с.

  • Справочник трикотажника. – К.: Техніка, 1975. – 317с.

  • Галанина О. Технология трикотажного производства. – М.: Легкая индустрия, 1975. – 302с.

  • Кибалова Л., Гербенова О., Ламарова М. Иллюстрированная энциклопедия моды: Пер. с чешск. – Прага: Артия, 1988. – 608с.

  • Балдано И. Мода ХХ века: Энциклопедия. – М.: Олма-пресс, 2002. – 399с.

  • Современная энциклопедия "Аванта"+. Мода и стиль / Глав. ред. Володин В. – М.: Аванта+, 2002. – С.480.

  • Большая Энциклопедия / Под ред. С. Южакова: В 20 т. – СПб, 1900.

  • Голод І. Міське ремесло Західної України ХІV-ХVІІІ століть // Курс лекцій. – Львів: ЛАМ, 1994. – 196с.

  • Білан М., Стельмащук Г. Український стрій. – Львів: Фенікс, 2000. – 326с.

  • Тканко З., Коровицький О. Моделювання костюма в Україні ХХ століття. – Львів: Брати Сиротинські і К., 2000. – 94с.

  • Антонович Є., Захарчук-Чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 271с.

  • Moszynski K. Kultura ludowa słowian. Т.1. – Krakw, 1929. – 710s.

  • Зеленин Д. Вязание из пряденой шерсти и из другого материала // Восточнославянская этнография. – М.: Наука, 1991. – С.207-208.

  • Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – С. 94-109.

  • Большая Советская Энциклопедия: В 47 т. – М.: БСЭ, 1949.

  • Українська Радянська Енциклопедія: В 17 т. – К.:УРЕ, 1960.

  • Словник синонімів української мови: В 2 т. – К.: Наукова думка, 2001.

  • Новий тлумачний словник української мови: В 3 т. – К.: Аноніт, 2001.

  • Lozinski W. Patrycyat і mieszczanstwo lwowskie w XVI i XVII wieku. – Lww, 1902. – S.327.

  • Ніколаєва Т., Щербій Г. Одяг // Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – С. 95.

  • Терешкович Т. Словарь моды. – Мн., Хэлтон, 2000. – 464с;

  • Луцик Р., Слізков А. Тлумачний словник з матеріалознавства та текстильних виробництв. – К.: Арістей, 2004. – 303с.


    Надійшла до редакції 26.08.2004р.

    4



  •