LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Проблеми якості питної води у Запорізькій області

Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
7

Донець І.А.
ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ


Питне водопостачання залишається самою гострою проблемою Запорізької області як у кількісному,
так і у якісному відношенні. Незважаючи на те, що в області експлуатуються 600 господарсько–питних во-
допроводів, дефіцит питної води, особливо у південних районах, не дозволяє забезпечити фізіологічну та
побутову потребу населення.
Більша частина сіл і міст Запорізької області споживають воду із артезіанських свердловин, але їх недо-
статньо та і якість її залишається бажати кращого. Нестача питної води на теперішній час склала 730 тис. м3
/добу. Практично усі міста, селища міського типу та селища області споживають питну воду за графіком.
У 1991 р. була побудована перша черга Західного водопроводу, який повинен був постачати в Меліто-
поль, Якимівку, Приазовське та ще в 31 село в цих районах. Але розпад колгоспів та проблеми, які
пов’язані з економічним розвитком призвели до того, що тільки 19 сіл одержали питну воду.
У 1999 р. було прийнято рішення використовувати водопровід для водопостачання Бердянська та пів-
дня області в цілому. Для цього була прокладена гілка водопроводу довжиною 175 кілометрів, але вода по-
трапила у місто лише у 2004 році коли ОКП “Запоріжводоканал” (будівник і власник споруди) почав вико-
ристовувати власні кошти для добудови водопроводу. До нового водопроводу поступово були підключені
Приазовський, Приморський, Мелітопольський та Якимівський райони.
На півдні Запорізької області є артезіанська вода (Вільнянському та Новомиколаївському районах арте-
зіанська вода відсутня), але вона не завжди якісна. В багатьох селах є криниці, але в них вода солона. До
цих сел проведен Запорізький груповий водопровід, який побудований лише наполовину (у висновку, воду
одержали лише 114 населених пунктів, 66 із них користуються привезеною). Подібна ситуація в Розівсько-
му, Чернігівському та Куйбишевському районах, де знаходиться недобудований Новомлинівський групо-
вий водопровід (вода дійшла лише у частину житлової забудівлі Розівки і в декілька сел, які знаходяться
поблизу).
Недобудован і Щербаківський груповий водопровід у Василівському районі (у майбутньому він на-
дасть можливість питній воді дійти до Михайлівського та Веселівського районів).
Щороку у Василівському, Веселівському, Камянсько-Дніпровському, Михайлівському, Оріхівському,
Токмакському та Великобілозерському районах рівень артезіанських вод знижується на 1.5 – 2 м. Свердло-
вини доводиться поглиблювати, багато із них незабаром перестануть працювати. Третина області може за-
лишитися без підземних вод. У зв’язку з пуском у 1970-х роках Запорізького залізорудного комбінату
з’явилися ці проблеми.
Видобуток руди на комбінаті ведеться з великих глибин, шахти розсікають Бучацький, Сарматський,
Нижньокрейдовий водоносні горизонти, з яких використовують воду. Вода, яка могла б бути у водопроводі,
стікає в шахти, її потім відкачують уже забруднену від контакту з рудою і шахтною технікою та зливають в
Утлюцький лиман. У 1977 р. і 1978 р. були розпорядження Ради Міністрів (№759, №843), щодо одночасно-
го будівництва залізорудного комбінату і комплексу водопостачання семи вищезгаданих районів. ЗЗРК по-
будован і працює, а комплекс водопостачання так і недобудований. На сьогоднішній день водопровід при-
ходить в негідність, а тим часом знижується до критичних відміток рівень води і в свердловинах Енергода-
ру. Крім того, у багатьох районів області питна вода не відповідає ДЕСТу 2874–82 “Вода питна” за окре-
мими хімічними показниками не тільки природних речовин, а й токсичних речовин антропогенного похо-
дження (нітрати, пестициди та ядохімікати).
За даними обласної санепідемстанції у водопровідній воді Мелітопольського району хімічні речовини
перевищують норму у 65.7% випадків, у Приазовському – 75.6%, у Чернігівському – 46.3%, у Михайлівсь-
кому – 59.6%, у Оріхівському – 48% перевищень.
Високий склад бактерій (у 7 – 13 % випадків) виявлено у воді Мелітопольського, Токмацького, Гуляй-
пільського, Василівського, Куйбишевського, Розівського, Приазовського і Приморського районів. Менше
всього бактерій у водопроводах Запоріжжя (0.08% перевищень), в Кам'янсько-Дніпровському, Пологівсь-
кому, Чернігівському, Бердянському та Великобілозерському районах.
На діючих водопроводах схеми водопідготовки недосконалі, токсичні речовини проходять транзитом
через споруди та попадають в розподільчу водопровідну мережу. Проблеми з питною водою в області
пов’язані і з великим вмістом солей у підземних джерелах водопостачання і також з поганим станом водо-
проводів.
Державні комунальні підприємства “Водоканалу” Запорізької області аналізують близько 100 пара-
метрів якості поверхневих і підземних вод, близько 40 параметрів якості питної води. Жодна організація не
аналізує поверхневі води за усіма параметрами, аналіз здійснюється за рибогосподарськими та санітарно-
гігієнічними нормативами. Якість води може покращитись лише у випадку коли будуть виконуватися зако-
ни і програми до розвитку водопостачання. Покращення водоочищення передбачається проектом програми
“Питна вода Запорізької області на 2007 – 2020 роки”.
8
Донець І.А.
ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

Таблиця. Якість питної води у Запорізькій області
Міста і райони Запорізької області
Кількість відібраних проб
за хімічними показниками, %
за бактеріологічними показниками, %
Запоріжжя
0,4
0,9
Мелітополь
26,9
6,4
Бердянськ
36,3
1
Запорізький
1
8,2
Вільнянський
4,7
4,8
Новомиколаївський
0
1,9
Кам'янсько –Дніпровський
0

Веселівський
0,9
2,2
Якимівський
26,9
3,7
Василівський
14,9
5
Михайлівський
59,6
2
Приазовський
75,6
14,7
Мелітопольський
65,7
37,7
Оріхівський
48
1,8
Гуляйпільський
22,4
6,2
Токмацький
8
8
Пологівський
9
0,9
Чернігівський
46,3
1,3
Куйбишевський
9
7,9
Приморський
12,4
13,4
Бердянський
14,4
3
Складено за даними Запорізької облСЕС, 2006 р.
Джерела та література
1. Звіт Запорізької обласної санепідемстанції, 2006 р.
2. Статистичний щорічник Запорізької області, 2006 р.

Турега О.Н.
КАЧЕСТВЕННАЯ ОЦЕНКА ТЕРРИТОРИИ ЮГА КЕРЧЕНСКОГО
ХОЛМОГОРЬЯ


Рассматриваемый район занимает положение восточнее Парпачского гребня, точнее восточное его про-
должение, оконтуриваясь с севера Джарджавским урочищем, (где проходит крупный тектонический раз-
лом), а с юга и востока – водами Черного моря, то есть береговой чертой. На самом деле как на юг так и на
восток он имеет свое подводное продолжение в погруженные структуры альпийской складчатости. С по-
верхности же создается впечатление, как по типу геологического строения, так и по истории развития, что
это внутренняя часть передового Индоло-Кубанского прогиба. По предположению А.В.Чекунова,1 террито-
рия Керченского полуострова входит в альпийские сооружения Кавказской геосинклинали, клином прихва-
тывая и Крымский мегантиклинорий. Почему так важна приуроченность территории к тем или иным струк-
турам? Прежде всего, в условиях дефицита энергоносителей, в первую очередь нефти и газа, в которых
очутилась Украина, геоструктурная принадлежность территории может подтвердить или опровергнуть на-
личие последних. С другой стороны, принадлежность к погруженным складчатым структурам вовлекает
исследуемые территории в зоны воздымания со всеми последствиями. Известно, что Мегантиклинорий
Большого Кавказа «растет» со скоростью около 3 мм в год. В то же время Крымский мегантиклинорий
поднимается со скоростью 2 мм в год. Естественно, что связывающая их седловина тоже будет приподни-
маться. При условии вхождения в переходные структуры типа передового прогиба – территории должны
опускаться. Выход древних отложений в виде Парпачского гребня, отсекает описываемое местоположение
с севера и четко прослеживается в субширотном простирании. На востоке, плавно закругляясь, гребень
знаменует периклинальное замыкание Мегантиклинория Горного Крыма. Поэтому есть основание отнести
юг Керченского холмогорья к складчатым сильно погруженным сооружениям Альпийской геосинклинали,
которая, опускаясь, накопила в чехле мощные толщи молодых образований, а в настоящее время, видимо,
воздымается. С поверхности – это степная равнина, испытывающая недостаточное увлажнение. Кровля суб-
страта равнины относительно ровная, холмисто-грядовая, с низким положением. Гипсометрические уровни
даже на гребнях не превышают 150 м. Накопление отложений происходило в неглубоком бассейне в раз-
личных физико-географических условиях с образованием твердых полезных ископаемых. Указанное об-
стоятельство способствовало разработке поверхностных слоев, нарушению их целостности и превращению
исследуемых территорий в активную зону освоения и развития горнодобывающей промышленности. Разви-
тие одного из наиболее вредных комплексов с экологической точки зрения, значительно ухудшили и без
того сложное природное состояние юга Керченского Холмогорья.
Целью настоящей работы является привлечение внимание руководства АР Крым и Ленинского региона

1 А.В.Чекунов. Строение Земной коры Крымского полуострова по данным ГСЗ. Москва, 1989