LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка ізолювального спеціального одягу для очищення ємкостей від агресивних середовищ

відноситися до класу ізолювального типу, включаючи і органи дихання.

У другому розділі, запропонована функціонально-логічна схема вибору і оцінки захисних властивостей спеціальних матеріалів для виготовлення ІК, методична сутність якої полягає в тому, щоб за допомогою "найактивнішого фактора", що входить в перелік НШВФ конкретного хімічного виробництва, можна було з мінімальною втратою часу і засобів на стадії конфекціонування вибрати з наявного асортименту той необхідний матеріал, який відповідає вихідним вимогам ЗІЗ. Якщо врахувати результати НДР, то "най-активнішим фактором", який надає змоги науково обгрунтовано проводити експерименти, був вибраний такий показник, як стійкість при згинанні проб за умови низьких (мінус 40 С) температур.

Розроблена методика для вивчення морозостійкості матеріалів в статичних умовах. Критерієм оцінки впливу низьких температур вибраний такий показник, як повітропроникність, який відноситься до достатньо інформативного і легковизначаюмого. Що ж до морозостійкості, то рекомендується характеризувати її коефіцієнтом морозостійкості:

, (1)

де – В0 – вихідна повітропроникність, дм3/м2; В1 – повітропроникність після проведення досліджень в режимі "заморожування-розморожування", дм3/м2 .

Аналіз запропонованого співвідношення показує, що при рівності аб- солютних значень контрольованих показників, коефіцієнт морозостійкості буде рівний одиниці, а при збільшенні В1, його величина зменшуватиметься, прагнучи до нуля. Таким чином, коефіцієнт морозостійкості К і є основним критерієм.

Розроблений спосіб і пристрій для визначення повітропроникності матеріалів з полімерним покриттям. Результати проведених досліджень показали, що величина повітропроникності залежить від товщини текстильних матеріалів, пористості, виду їх переплетення, волокнистого складу, наявності обробки, утеплюючих прокладок, температури і вологості навколишнього простору, а в нашому випадку – полімерного покриття. На підставі аналізу існуючих методів визначення повітропроникності штучних шкір, матеріалів з полімерним покриттям, встановлено, що прилади типу ВПТМ недоцільні через їх малу потужність, оскільки різниця тиску по обидві сторони зразка (49 0,1 Па) створюється вентилятором або насосом і її значення є недостатнім. Тому, для створення різниці тиску, величину якої можна регулювати – запропонований спосіб створення необхідного розрядження у випробувальній камері за допомогою вакуумометрії на базі приладу МПЗ.

Розроблена методика для визначення хімічної стійкості проб спеці- альних матеріалів до дії аміаку, яка на відміну від існуючих методів, полягає в тому, що і технологічна обробка зразків аміаком і констатація факту його проникнення через товщу досліджуваної проби проводяться одночасно, тобто в єдиному пакеті. Обробка матеріалів проводиться в одному з відстійників технологічного обладнання, підключеного до виробничої санітарної колони, що забезпечує безпеку експериментатору і екологічну надійність навколиш- нього середовища.

З метою визначення міцностних характеристик (розривне навантаження, розривне видовження) за існуючим нормативним документом про ниткові з'єднання в системі "проба матеріалу + нитковий шов", встановлено, що даний стандарт можна застосовувати тільки для тканин, нетканих і трикотажних полотен. Оскільки аналогічного нормативного документа для матеріалів з полімерним покриттям і штучним шкірам немає, автором запропонована методика із зміненим способом виготовлення проб, яка дає можливість оцінити властивості ниткових швів при різних характеристиках тканин. Розроблена методика дає можливість на підставі аналізу експериментів, науково-обгрунтовано вирішити питання, пов'язане з необхідним значенням розривних показників ниткових з'єднань ізолювального костюма, виготовленого із матеріалу з полімерним покриттям.

На підставіаналізу теоретичних основ утворення клейових з'єднань і експериментальних досліджень з пробами матеріалів різного асортименту були підтверджені достатньо високі адгезійні властивості клею 4508 + еластоштучшкіра-Т ІЗК + герметизуюча стрічка № 393 (руйнування – змішане). Характер і величина взаємодії адгезива і субстрата залежить від фізико-хімічної природи зазначених складових і оцінюється рівнянням Юнга:

, (2)

де α – крайовий кут змочування, град; βс– поверхневий натяг субстрату, мДж/м2; βса – поверхневий натяг субстрат-адгезив, мДж/м2; βа – поверхневий натяг адгезиву, мДж/м2.

Якщо βс< βса і cos α < 0, то α > 90 поверхня субстрату не змочується, а якщо α < 90, то поверхня субстрату змочується частково і лише при α = 0 – спостерігається повне змочування.

Адгезія клею до поверхні субстрату може бути описана рівнянням Дюпре, яке визначає роботу А по заміні поверхні "субстрат-адгезив" на поверхню "субстрат-пара" і "адгезив-пара":

A=βc+βa– βca , (3)

З рівняння (3), в поєднанні з рівністю Юнга, де

βc = βca + βa cos α , (4)

отримаємо:

А = βa (1 + cos α ) (5)

Залежність (5) відома як рівність Дюпре-Юнга і дозволяє оцінити величину рівноважної роботи адгезії адгезиву до субстрату, яку необхідно затрачувати на розділення фаз. Проте, з урахуванням факторів, які впливають на розглянуті термодинамічні залежності (наприклад, адсорбція поверхнею субстрату пари і газів розчинника адгезива, яка викликає зменшення його вільної поверхневої енергії тощо), залежність приймає вигляд:

А = d + βa (1 + cos α), (6)

де d – поверхневий тиск плівки пари адгезиву, адсорбованої на поверхні субстрату, Дж.

Аналіз рівняння (6) показує, що для досягнення високої адгезії необхідно, щоб поверхневий натяг адгезиву мав достатнє високе значення. При цьому необхідно також, щоб поверхневий натяг субстрату був набагато більшим поверхневого натягу на межі розділу системи "субстрат-адгезив", тобто βc > βca..

В третьому розділі на підставі вивчення умов праці встановлено, що апаратники і робітники-слюсарі, які займаються підготовкою і очищенням закритих ємкостей, повинні бути екіпіровані ізолювальним виробом, здатним повністю захистити не тільки шкірні покриви, але і гармонійно поєднуватися із засобами індивідуального захисту органів дихання, рук і ніг.

Згідно з вихідними вимогами, матеріал, з якого виготовлений ІК, повинен бути на тканій основі з подальшим полімерним покриттям. Природа полімеру повинна забезпечувати хімічну стійкість готового матеріалу від дії сірчаної, соляної, азотної, фосфорної кислот, лугів і розчинів солей на їх основі різних концентрацій, а також аміаку.

Спеціальний матеріал повинен бути міцною тканиною з натуральних, синтетичних або змішаних волокон і ниток з полімерним (одно- або двостороннім) покриттям, яке забезпечує захисну властивість, а саме хемостійкість, проникність і