LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Розробка низькомодульної технології заключної обробки текстильних матеріалів

низькомодульна технологія заключної обробки тканин і запропонована установка для нанесення оздоблювальних складів способом механічного розпилення в мінімальних кількостях (30-35%), застосування якої дозволить:

- здійснювати ресурсозберігаючу низькомодульну технологію обробки:

маломнучку (ММ) для сорочкової і платтєвої групи тканин,

малозмивних апретів (МАПС і МАРС) для тканин групи білизни,

одностадійну гідрофобну і малозсідальну технологію хімічної обробки для тканини технічного призначення;

- економити електроенергію на 50%: по-перше - за рахунок виключення із складу оздоблювальної лінії найбільш енергоємної сушильної машини для попереднього сушіння, по-друге - за рахунок суміщення гідрофобної обробки з малозсідальною;

- економити витрати хімматеріалів на 30%, витрати технологічної води і зменшити забруднення стічних вод, поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці на виробництві за рахунок зменшення виділення вільного формальдегіду в процесі сушіння і термообробки тканини;

- забезпечити одержання тканин із споживчими властивостями, що відповідають вимогам діючих стандартів.

Особистий внесок здобувача. Полягає у визначенні та обґрунтуванні задач дослідження; в критичному аналізі науково-технічної, патентної літератури і виробничого досвіду з питань використання низькомодульної технології в оздоблювальному виробництві; в розробці конструкції і створенні лабораторного модулю установки, а також у розробці, створенні дослідного промислового зразка запропонованої установки; розробці технологічних режимів заключної обробки; виконанні експериментальних досліджень у лабораторних і виробничих умовах; науковому обґрунтуванні отриманих результатів і формулюванні висновків.

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідались і були обговорені:

- на науковому семінарі кафедри хімічної технології волокнистих матеріалів Херсонського державного технічного університету, Херсон, 1998 р;

- на всеукраїнській науково-технічній конференції "Проблеми легкої і текстильної промисловості на порозі нового століття", Херсон, 1999 р.;

- на межкафедральному науковому семінарі Херсонського державного технічного університету, Херсон, 2000 р;

- на науковому семінарі кафедри хімічної технології технічного університету Поділля, Хмельницький, 2001 р.

Публікації за темою дисертаційної роботи включають 7 найменувань, у фахових наукових журналах 4, позитивне рішення про видачу патенту без проведення експертизи по суті "Пристрій для заключного оздоблення тканини розпиленням" -1.

У роботах, виконаних у співавторстві, здобувачу належить теоретичне обґрунтування застосування методу розпилення для заключної обробки текстильних матеріалів [1], розробка оптимальних технологічних параметрів процесу розпилення [2], обґрунтування можливості використання низькомодульної технології для одержання маломнучкої обробки, одержання на тканинах малозмивних апретів [3] та низькомодульної технології одержання комбінованого гідрофобного і малозсідального ефекту на бавовняних тканинах [5], дослідження впливу способів нанесення оздоблювальних складів на фіксацію смоли і властивості тканин [4].

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Дисертація містить 113 сторінок машинописного тексту основної частини, 36 таблиць, 19 рисунків, 154 найменування бібліографічних джерел.




ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета і задачі дослідження, показані наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі розглянуті і проаналізовані основні напрямки використання низькомодульної технології для обробки текстильних матеріалів. Узагальнені літературно-технічні дані про особливості застосування цієї технології. Розкрита сутність процесів нанесення оздоблювальних розчинів за допомогою валів і шляхом розпилення.

Аналіз робіт у галузі удосконалювання процесів маломнучкої, малозсідальної, гідрофобної обробки тканини, одержання малозмивних апретів і суміщення оздоблювальних операцій дозволив визначити напрямок для розробки конструкції установки, необхідної для здійснення низькомодульних технологій.

На основі критичного аналізу запропонованих способів нанесення мінімальної кількості оздоблювальних складів зроблено висновок про те, що найбільш швидкої практичної реалізації можна досягти шляхом механічного розпилення оздоблювальних розчинів на спеціально створених установках.

У кінці розділу зроблено вибір напрямків дослідження.

У другому розділі наведені характеристики матеріалів, що використовуються, описані основні об'єкти і методи досліджень.

Для визначення рівномірності розподілу оздоблювальних розчинів на поверхні тканини вводили барвник у кількості 0,5-1 %.

Колористичні характеристики пофарбованих тканин одержували за допомогою автоматичної системи об'єктивної оцінки кольору, до складу якої входить спектрофотометр Texflash (Datacolor 3880), ПК, пакет фірмових програм для розв'язання задач виробничої колористики.

Електронно-мікроскопічні дослідження волокон, оброблених термореактивною смолою, проводилися на електронному мікроскопі УЕМВ-100-К.

ІЧ – спектральний аналіз здійснювався на спектрофотометрі "ІР-20" (фірма "Карлцейс", Німеччина) в області довжин хвиль 2,7-14,8 мкм.

Фізико-механічні показники тканин оцінювали відповідно до затверджених державних стандартів.

Застосовувалися також фізико-хімічні й аналітичні методи аналізу.

При визначенні оптимальних технологічних параметрів використовувалися методи математичної статистики: повний факторний експеримент і симплекс планування.

У третьому розділі міститься експериментальна частина роботи, що складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 3.1. представлено технологічне обґрунтування розробки установки для здійснення процесу нанесення оздоблювального розчину методом розпилення.

У ході дослідження були визначені основні технічні характеристики установки (діаметр диску, що розпилює -180 мм і частота його обертання - 6000 хв-1), що дозволило забезпечити рівномірне монодисперсне розпилення оздоблювальних складів.

Під час створення установок було вивчено два способи нанесення оздоблювальних складів на тканину:

1. Нанесення аерозолю, що отримується за допомогою дискової форсунки.

2. Пряме розпилення розчину з дискової форсунки на тканину.

Другий спосіб дозволив одержати рівномірну обробку завширшки і виявився простішим у технічному виконанні. Тому подальші дослідження проводилися в напрямку удосконалювання установок, які працюють за принципом прямого нанесення розчину з дискової форсунки на тканину.

Для здійснення цього способу були сконструйовані і випробувані кілька конструкцій установок. Оптимальний варіант конструкції, який було знайдено, поданий на рис. 1.












Рис. 1. Установка з безпосереднім