LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка принципів та засобів забезпечення збалансованості конструкцій одягу

збалансованості в системі координат (див. рис. 3):

- ширини (лінії 1 – 5) – лінії, які за орієнтацією повинні співпадати з напрямком нитки утоку;

- висоти (лінії 6 – 10) – лінії, які треба орієнтувати вздовж напрямку нитки основи;

- діагоналі (лінії 15, 16);

- лінії невизначеного положення (лінії, які проходять під будь-яким кутом відносно гравітаційної основи) – контурні лінії та інші лінії балансової характеристики.

Встановлено, що на несучій частині найбільш чутлива до умов розгортання лінія дуги плечового поясу спинки (лінія 1), яка тримає балансовий кут (див. рис.5,а)

Аналіз кутів, які характеризують положення несучих ділянок відносно напрямку ниток утоку довів необхідність оптимізації для варіантів В1, В2, В5, В6 положень бокових ділянок несучої частини опорової поверхні (таблиця 1).

Оптимізація положення цієї лінії відносно нитки утоку для варіанту В4 неможлива тому, що порушуються інші умови збалансованості.

Таблиця 1


Величини кутів, які характеризують положення конструктивних ліній

несучих ділянок опорової поверхні (град)


Варіант Розгортки Спинка Пілочка Оцінка виконання умови співпадання напрямку н.у. з геодезичним напрямком

g1 g2 g3 g4 g5 g6

В1 25 0 9 24 5 4 Виконує умову частково

В2 27 5 12 18 12 12 Виконує умову частково

В3 20 0 0 27 0 0 Виконує умову в повній мірі

В4 22 9 9 22 10 10 Має критичне положення

В5 25 0 12 20 12 8 Виконує умову частково

В6 20 7 11 20 12 8 Має критичне положення

Оптимізація положення проводилась методами технічного моделювання класу площинно-зворотніх зміщень до співпадання геодезичного напрямку плечового поясу спинки з напрямком нитки утока (рис. 6).













Рис.6. Положення несучої ділянки опорової поверхні

відносно напрямку ниток утока.


Автором запропоновано визначити поведінку елементів балансової характеристики скатної частини опорової поверхні проводилось з урахуванням сітчастої структури тканини, яка одягає цю поверхню ненасильницьким шляхом (умови 3, 4, 6; див. рис.2,б).

З робіт Бузова Б.А., Третьякової Н.Я. та інших дослідників відомо, що в наслідок одягання поверхні тканиною деталі змінюють лінійні та кутові параметри в залежності від кривизни поверхні, від напрямку розтягуючих зусиль відносно системи ниток основи та утоку, від структурних характеристик тканини.

На скатній частині опорової поверхні спинки розташовані наступні балансові елементи (рис.7):




в1 – лінія 1 – ширина верхньої межі

скатної частини;

в2 – лінія 2 – ширина нижньої межі;

h1, h2 - частини ліній 6, 7 – висота

скатної поверхні;

d – лінія 15 – діагональ скатної

поверхні;

- положення геодезичних ліній поверхні;

- положення ліній деталі з тканини після одягання.


Рис. 7. Елементи балансової характеристики

скатної частини опорової поверхні.

Відомо, що виконання умов одягання поверхні ненасильницьким шляхом (умови 3, 4; див. рис.2,б)) залежить від можливостей зміни сітчастого кута j тканини:

Sin j = 0,01 ЄS = (По, Пу, То, Ту),

де ЄS – поверхневе заповнення тканини нитками (%),

По, Пу – число ниток на 10 см по основі та утоку;

То, Ту – лінійна густина тканини основи та утоку.

Методом математичного планування експерименту були встановлені змінні параметрів балансової характеристики на скатній частині опорової поверхні з урахуванням структурних характеристик бавовняних тканин для платтяного асортименту.

Для одягання опорової поверхні манекену деталями з тканини використано метод сітки-канви. Експеримент виявив, що положення ліній балансової характеристики деталі з тканини після одягання не співпадає з геодезичними лініями характеристики на поверхні манекену.

Аналіз результатів експерименту показав, що існують залежності між змінами лінійних розмірів елементів балансу деталі спинки та структурними характеристиками тканини (див. рис.7):

1. Діагональ d подовжується:

D d = 1,403 + 0,07 По + 0,09 Пу + 0,078 То + 0,071 Ту

2. Ширини в1, в2 скорочуються, але в різній мірі:


D в1 = 10,81 - 0,23 По - 0,27 Пу + 0,99 То + 0,074 Ту


D в2 = 11,78 - 0,024 По - 0,02 Пу - 0,127 То + 0,06 Ту


3. Висоти h1 та h2 не змінюють своєї довжини, але мають бути компенсовані додатком до довжини за рахунок зміни геодезії поверхні при продовженні діагоналі d (умова 6; див. рис.2,б):

D h = 8,564 - 0,016 По - 0,018 Пу - 0,088 То + 0,068 Ту


Встановлено, що отримані рівняння регресій дозволяють планувати зміни балансових відрізків в залежності від властивостей тканини, що має значення на прагматичному рівні при розробці первинних та кінцевих креслень конструкцій. Використовуючи результати математичних обчислювань, автором розроблена номограма, яка дозволяє визначити компенсаційні величини балансових відрізків скатної частини поверхні типової жіночої фігури при виготовленні одягу з бавовняних тканин.

Четвертий розділ присвячено розробці механізму трансформації вихідних збалансованих розгорток в нові форми без порушення балансових характеристик.

Для цього на підставі принципів нормалізації та визначених параметрів поведінки системи відносно координатної основи в наслідок кластерного аналізу виділено 4 кластери реляційних прототипів вихідної поверхні жіночого одягу (уздовжсмуговий, поясний, змішаний та суцільний типи).

Кожний кластер визначений за принципом поділу поверхні на складові частини з різною орієнтацією їх відносно координатної основи гравітаційного спрямування. Відомо, що створення нових форм одягу виконується на основі трансформації одного з реляційних прототипів шляхом введення додатків на об'ємність. Доведено, що існуючі методи введення додатків призводять до порушення умови 6 (див рис.2,б) - збереження паралельності опорових ширин - та умови 8 - ниток основи несучої частини опорової поверхні. Обгрунтувана необхідність створення нового механізму введення додатку на креслення, який дає можливість уникнути цього недоліку. Розроблені графічне та розрахун-кове рішення цієї задачі, алгоритмічне та програмно-математичне - доведені до рівня можливості використання в інженерній практиці.

Введення додатків на об'ємність були виконані методами графічного моделювання. Задача була вирішена як:

- закономірна (за законом зміни балансових кутів (див. рис.5) в залежності від додатку на об'ємність);

- площинно-зворотнє зміщення в межах (Dd, Dh, Db; див. рис.7), заданих структурними характеристиками тканини (jо доп) та конструктивними можливостями обраного прототипу ( еbi ; див. рис.5,а);

- математичне переутворення положення окремих точок в координатній основі креслення.




На рис.8 наведено приклад введення