LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Розробка ресурсозберігаючої технології переробки низькосортного короткого льняного волокна

режимів обробки короткого льняного волокна на куделеприготувальних агрегатах



провокує різке зростання втрат льняного волокна внаслідок його подрібнення. Якість очищення короткого волокна може бути поліпшена не за рахунок посилення механічних дій на оброблюваний матеріал, а за рахунок модернізації робочих органів КПА, зміною отворів колосників, заміною трьох пар тіпальних барабанів одним з новою формою робочої поверхні.

У підрозділі 3.2 наведені результати теоретичних досліджень штапелювання та вирівнювання по довжині коротких льняних волокон. Довжину льняного волокна, отриманого різанням та контрольованим розривом можливо визначити теоретично з достатньою точністю, що суттєво дешевше проведення експериментальних досліджень. За допомогою теорії штапелювання може бути встановлена математична залежність середньої довжини, коефіцієнт варіації по довжині, вміст пуху та волокон необхідної довжини від параметрів підготовчого процесу та якості вихідної сировини. Але теорія процесу штапелювання текстильної сировини розроблена виключно для штучних волокон, що можуть бути перероблені у чистому вигляді або в суміші з натуральними волокнами. В даній роботі зроблено припущення, що деякі положення цієї теорії можуть бути використані для аналізу штапелювання коротких льняних волокон.

Штапелювання волокнистої стрічки способом неконтрольованого розриву в роботі здійснювалося з допомогою дослідної розривної машини двома парами циліндрів, що оберталися з різними коловими швидкостями. Встановлено, що чим більше відстань між сусідніми парами (R), тим більше середня довжина волокон, що утворюються, але тим більше й різниця по довжині волокон у штапелі, тобто більше їх нерівність.

З метою поліпшення роботи витягувальних приладів штапелюючих машин рекомендується використовувати не одну, а декілька зон розриву. Це дозволяє встановити в задніх зонах витягування збільшені розміри R та переробляти льняну стрічку більшої товщини.

Штапелювання стрічки волокон способом контрольованого розриву проводилося з використанням надсікаючого валу, пластини якого впливали на попередньо натягнуті волокна. Таке розривання волокон відбувалося при меншому їх натягуванні, що забезпечило отримання стрічки з волокон довжиною, максимально близькою до розрахункової, при менших змінах фізико-механічних властивостей волокон. Для штапелювання способом контрольованого розриву використовували стрічкорізальну машину. Льняні штапельні волокна заданої довжини різання (Lшт) отримані внаслідок співпадання розрізів, виконаних двома суміжними спіралями. Кількість різаних волокон стрічки при кожному проході спіралей ножового валу можна встановити попередньо залежно від вимог до властивостей штапельної стрічки. Довжина решти волокон складає від 2 L шт до ( і + 1) L шт, залежно від кількості співпадань порізів (i) при n проходах спіралей ножового валу. Отже вірогідність появи штапельних льняних







волокон заданої довжини (L шт) у сформованій штапельній стрічці можливо визначити за схемою М. Бернуллі для біноміального розподілу.

Вміст льняних волокон довжиною Lшт впливає на якість утвореної волокнистої стрічки, зокрема на її рівність в поперечному перерізі. Присутність волокон довжиною 2Lшт та довших також відігравало певну роль у процесі формування доброякісної стрічки. Такі волокна забезпечили зчеплення між шарами й штапелями волокон, поліпшуючи проходження штапельної стрічки через витягувальний прилад. Одночасно з витонченням стрічки у витягувальному

приладі відбувалося розривання волокон, що необхідно для наступної переробки стрічки. Таке розривання відбувалося поступово: між I та II парами розривалися волокна завдовжки більше 2Lшт; між II та III парами - волокна з довжиною 1,5Lшт та довші; між III та IY парами - довжиною 1,2Lшт та довші ; між IY та Y парами - волокна , довжина яких перевищувала L шт. Тому рекомендується для штапелювання коротких льняних волокон установлювати не менше п'яти витягувальних пар.

На основі проведених теоретичних досліджень була сконструйована різальна машина, яка дозволила в умовах Старосамбірського льонокомбінату одержати рівномірну стрічку зі штапельних льняних коротких волокон.


РОЗДІЛ 4

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ


Четвертий розділ, що складається з трьох підрозділів, присвячений аналізу і узагальненню результатів досліджень. Для встановлення залежності вмісту неволокнистих домішок у короткому льняному волокні від параметрів роботи органів КПА було проведено серію експериментів. Сировиною була рошенцева льняна треста.

У підрозділі 4.1 наведені результати досліджень характеру змінювання вмісту неволокнистих домішок у відходах тіпання з використанням математичного планування експерименту. Було поставлено за мету перевірити вірогідність використання дослідної тіпальної машини у складі КПА для переробки трести з підвищеною вологістю. Матриця планування та умовні позначення параметрів наведені у таблиці 1.

Для досліджень була використана дробова репліка 2 6-3 повного факторного експерименту. Це дозволило значно скоротити кількість дослідів, бо кожен з них пов'язаний із значними витратами часу. Для побудови матриці планування були вибрані такі генеруючі співвідношення:

Х4 = Х1Х2Х3; Х5=Х1Х2; Х6=Х1Х3.

Як свідчать результати, якість проведення дослідів добра, бо похибки дослідів не перевищують 7%. Після обробки експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики було знайдено лінійні моделі для показника засміченості волокна неволокнистими домішками (У1) і показника розщепленості волокна (У2):

(1)

(2)


Таблиця 1

Найменування, рівні та інтервали варіювання вхідних факторів


Фактори

Рівні варіювання

Інтервал

Варіювання


- 1

0

+ 1


1.частота обертання тіпального барабана, хв –1

250

300

350

50

2.сила стиснення матеріалу, Н/ см

31

37

43

6

3.вологість матеріалу, %

16

20

24

4

4.частота коливань голок, хв –1

235

250

265

15

5.кут розмаху голок, град

54

60

66

6




Гіпотезу про адекватність (придатність) цих рівнянь для описування процесу обробки коротких волокон у дослідній тіпальній машині перевірено з допомогою критерію Фішера. Остаточно встановлено, що лінійні моделі процесу можливо вважати адекватними з імовірністю 95 %.

Аналізуючи отримані рівняння регресії слід відмітити, що найбільш значимим виявився показник Х1. Частота обертання