LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка способу одержання трикотажу заданої товщини зі скляних ниток

частини нитки з попередньо утвореної петлі. Такі умови на машині типу ТВМ, на якій здійснювалось в'язання полотен, відсутні. Тому нами розроблена конструкція платини для названої машини (А.с. СРСР № 1384632), яка забезпечує кулірування з постійною величиною перетягування нитки зі сміжної петлі, в наслідок чого значно зменьшується натяг нитки при куліруванні. Конструкція такої платини приведена на рис. 2.

Операція кулірування виконується відносно точки А відбійної лінії, яку утворює робоча грань 2 борідки 1 платини. В цей час платина максимально відведена від центру голкового циліндру машини. Після того, як голка досягне максимальної глибини кулірування, платина починає свій хід до центру голкового циліндру машини для відводу утвореної петлі за спинку голки. Якщо в цей час відбійну площину змістити назустріч голці,то натяг петлі ослабне, що сприятиме частковому перетягуванні нитки з цієї петлі.Для цього платина має скіс 3, який дозволяє при радіальному русі платини поступово опустити петлю на грань 4 на величину h', вивільнивши при цьому довжину нитки на величину приблизно 2h', яка і перетягнеться в петлю, що кулірується.

Для розрахунку величини перетягування нитки при куліруванні та формування нових петель зі скляних ниток розглянуто взаємне розташування робочих органів в'язальної машини й петель в цьому процесі. Платина нової конструкції (рис.2) має більшу висоту горловини, що дозволяє нормалізувати процес відтягування петель у процесі петлетворення. Розмір ДС такої платини дорівнює

ДС = L - АВ = t " tg aпл – 2 dу, (3)


де aпл – кут нахилу робочої грані клина для платин, град.


Рис.2. Платина круглов'язальної машини


Дослідна перевірка впливу змінених платин на довжину нитки в петлі була проведена на стендовій установці для в'язання багатошарового кулірного трикотажу великої товщини на базі панчішного автомату 14 класу. Для цього панчішний автомат було заправлено на першій половині циліндру звичайними платинами, а на другій - зміненими.

Результати експерименту підтвердили можливості створення умов в'язання трикотажу зі зменьшенням довжини нитки в петлі за рахунок використання змінених платин в порівнянні з в'язанням трикотажу на звичайних платинах при інших однакових умовах в'язання.

Для визначення впливу змінених платин на якість склотрикотажу було виготовлено зразки трикотажу переплетенням гладь з текстурованої кремнеземної нитки лінійною густиною 170 текс. Глибина кулірування змінювалася шляхом переміщення по висоті відбійної площини й при цьому складала 2,О, 2,5, 3,О, 3,5 та 4,О мм. Порівняння залишкової міцності ниток, які вилучено з трикотажу, свідчить про значно вищу якість процесу в'язання з новими платинами.

Для пошуку можливості зниження вхідного натягу склонитки в ниткоподаючих пристроях проведено аналіз факторів, які чинять опір руху нитки. З цією метою було проведено дослідження по визначенню сили тертя при русі склониток по нерухомим пруткам з ебоніту, текстоліту і сталі. Диаметр прутків змінювався від 14 мм до 0,5 мм. Дослідженням підлягали наступні види склонитки: алюмоборосилікатна БС6 лінійною густиною 102 текс; текстурована алюмоборосилікатна БС7 лінійною густиною 141 текс та текстурована кремнеземна лінійною густиною 170 текс.

За основу досліджень була взята розроблена в КНУТД методика для визначення триботехнічних властивостей ниток. Результати проведеного експерименту дають можливість проаналізувати сили тертя, які виникають між склонитками й контртілами, та зробити наступні висновки. Для гасіння електростатичного заряду склонитки нитконаправлювачі слід виготовляти зі сталі та текстоліту або ебоніту, по черзі встановлюючи їх на шляху нитки. Найменші фрикційні властивості мають для текстурованої кремнеземної нитки нитконаправлювачі з ебоніту з радіусом кривизни поверхні 2,4 мм, для текстурованої алюмоборосилікатної нитки - з ебоніту з радіусом 2,4 мм, мастила – мила; для алюмоборосилікатної нитки - з текстоліту з радіусом 3,5 мм, мастила - вода. Вологість повітря в цеху й перероблюваної сировини повинна бути максимально можливою.

У процесі в'язання трикотажу заданої товщини на стендовій установці на базі в'язальної машини МС-5 в полотні хаотично утворювалися пресові петлі. Причина цього – затримка петель на окремих голках при їх підніманні на замикання. Відомо, що скляні нитки мають великий коефіцієнт тертя при переміщенні по робочим органам в'язальної машини. Тому петлі з них при переміщенні по голкам нахиляються під більшим приведеним кутом тертя, а отже необхідно збільшити величину переміщення голок при замиканні.

Питання усунення недоліків, які властиві існуючим конструкціям голкових замків круглов'язальних машин типу МС, може бути вирішено при розробці конструкції голкових замків, які забезпечують роздільне регулювання замикаючого та кулірного клинів або протилежний рух клинів. Для цього автором дисертації запропонована конструкція голкового замка круглов'язальної машини, яка визнана винаходом (А.с. СРСР №1622453). Запропонований голковий замок (рис.3) складається з корпусу 1, гвинта регулювання глибини кулірування 2, упору 3, пружини 4, замикального клина 5, нижньої стійки 6 й виступів 7 на нижній та верхній 8 стійках, кулірного клина 9 та пружини 11. Клини 5 і 9 діють на п'ятки голок 10.



Рис.3 Схема голкового замка з протилежним переміщенням

кулірного та замикального клинів


У четвертому розділі виявлено фактори, які впливають на товщину та об'ємну щільність трикотажу із скляних ниток. Головними є: частка працюючих голок при в'язанні каркасу (Х1), кількість рядків в рапорті каркасу (Х2), кількість рядків в шарі трикотажу (Х3), частка працюючих голок при в'язанні шару (Х4), глибина кулірування (Х5), натяг нитки на вході в нитковод (Х6). Для отримання математичної моделі досліджуваного трикотажу здійснили дробовий факторний експеримент (ДФЕ) типу 26-3 при чотирьох дублюючих дослідах. Зразки трикотажу вязали на стендовій установці на базі ЧА-9С. Частота обертання циліндру стендової установки 102 мин -1, лінійна швидкість 0,52 м/с.

Отримані лінійні математичні моделі мають вигляд:

для товщини трикотажу:

Y = 7,490 + 1,050 Х1 - 0,798 Х2 + 3,170 Х3; (4)

для об'ємної щільності трикотажу:

Y = 0,149 + 0,014 Х1 + 0,011Х2 + 0,008 Х6. (5)


В результаті аналізу рівняння (4) можна зробити висновок, що для збільшення товщини трикотажу необхідно збільшити кількість петельних рядів у кожному шарі, кількість працюючих голок при в'язанні каркасу та зменшити кількість рядків у каркасі між сусідніми шарами. Рівняння (5) показує, що об'ємна щільність трикотажу збільшується зі збільшенням кількості рядків при в'язанні каркасу між сусідніми шарами й кількості працюючих голок в каркасі.

Таким чином, для досягнення найбільшого ефекту в нарощуванні товщини трикотажу, ряди каркасу повинні створюватися при усіх працюючих голках і найменшій кількості рядів каркасу між сусідніми шарами. Враховуючи товщину шара, який складається зі здвоєного полотна з пружної на згин склонитки, приймаємо, що між сусідніми шарами містяться два рядки каркасу.

Виходячи з цих умов і враховуючи рекомендації по нормалізації процесу в'язання трикотажу із скляних ниток перейшли від багатофакторної моделі до однофакторної. Однофакторний експеримент проводили на круглов'язальній машині ТВМ-1 з використанням різних заправок (заправка № 1 -алюмоборосилікатна нитка БС6-34 х 1 х З