LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка технології виготовлення в'язаних еластичних виробів кулірних переплетень

Тому на сьогоднішній день ринок України насичений виробами іноземного виробництва.

Плосков'язальні машини мають широкі технологічні можливості щодо надання необхідної форми виробам. Виготовлення деталей виробів реабілітаційного призначення дозволяє виключити ряд розкрійно-швейних операцій, тобто створює економію часу і сировини. Тому розробка структури еластичного трикотажу, що може бути виготовлений на плосков'язальному устаткуванні, є перспективною.

Для забезпечення гігієнічних вимог, що висуваються до виробів реабілітаційного призначення, доцільним є застосування натуральної сировини, а забезпечення відповідних фізико-механічних властивостей можливе за рахунок використання армованих еластомерних ниток. Позитивними характеристиками трикотажу з вмістом цих ниток є їх розтяжність, пружність та стискуюча здатність, яка виявляється у випадку, коли виріб використовується в розтягнутому стані.

Проблемою переробки еластомерних ниток на в'язальному устаткуванні та розробкою структур з їх вмістом займались Філатов В.М., Мойсеєнко Ф.А., Омельченко В.Д., Кочеткова О.В., Мішта В.П. та інші, основні положення робіт яких розвиваються в даній дисертації. Так визначено, що трикотаж з вмістом еластомерних ниток доцільно виготовляти на базі подвійних переплетень, оскільки одинарні поступаються за рядом показників фізико-механічних властивостей. Крім того, у трикотажі подвійних переплетень відсутній такий недолік, як закручуваність країв.

В структурі трикотажу еластомерна нитка може бути прокладена, пров'язана в петлі, або пров'язана та прокладена. Встановлено, що якість та фізико-механічні властивості трикотажу залежатимуть від способу закріплення армованих еластомерних ниток в структурі подвійного трикотажу та технологічних режимів їх в'язання на плосков'язальному устаткуванні.

На основі проведеного аналізу існуючих літературних джерел було сформульовано мету та визначено задачі дослідження.

У другому розділі представлені результати теоретичного аналізу кулірного трикотажу подвійних переплетень з різним способом закріплення еластомерної нитки та визначення умов отримання такого трикотажу з необхідними властивостями.

Так, найбільшу частку швидкозворотніх деформацій по ширині та мінімальний вміст еластомерної нитки має трикотаж, в структурі якого еластомерні нитки закріплені у вигляді поперечного утоку. Такий трикотаж має підвищену розтяжність в одному напрямку. Дослідження структури полотна переплетення ластик 1+1 з прокладеною у вигляді утоку еластомерною ниткою показали, що остання розташовується між паличками петель. Встановлено, що надійність закріплення еластомерної нитки в структурі такого трикотажу залежить від площі контакту з нееластомерними нитками та підвищується при використанні еластомерних ниток підвищеної товщини. Такий трикотаж в рівноважному стані буде мати мінімальний петельний крок, а висота петельного ряду та товщина трикотажу буде визначатись діаметрами еластомерної та нееластомерної ниток. При цьому петлі переплетення ластик 1+1 блокують еластомерну нитку в результаті чого досягається ефект максимально щільного трикотажу.

Технологічне зменшення лінійних розмірів трикотажу внаслідок відновлення розмірів еластомерної нитки, відбувається до моменту, поки не настане рівновага між силами пружності петель базового переплетення і еластомерної нитки. Ступінь відновлення еластомерних ниток залежить від пружності і довжини нитки в петлі ластику, пружності, товщини і ступеня деформації еластомерних ниток, а також від співвідношення довжини нитки в петлі ластика і товщини еластомерної нитки в вільному стані.

Для трикотажу одного й того ж переплетення, що має однакові типи петель, форма взаємозв'язку між параметрами петельної структури змінюється із зміною модуля петлі. Враховуючи сказане, визначено умову отримання еластичного трикотажу, в якому нееластомерна нитка щільно обвиває армовану еластомерну нитку, прокладену у вигляду утоку, утворюючи максимально щільний трикотаж:

де - модуль петлі (рекомендований для переплетення ластик 1+1, =21 );

- умовний діаметр нееластомерної нитки, мм;

dел – діаметр еластомерної нитки, мм.


Максимальна товщина пряжі для переробки її на в'язальних машинах, визначається із співвідношення між її товщиною та класом в'язальної машини, виходячи з умов точного виконання операцій петлетворення. Особливістю отримання максимально щільного утокового трикотажу є необхідність використання в якості пружного елементу еластомерних ниток збільшеного діаметру. В зв'язку з цим виникає необхідність встановлення співвідношення, за яким можна було визначити максимальний діаметр еластомерної нитки. Діаметр еластомерної нитки визначено за умови необхідності її розташування нижче траєкторії руху голок під час їх підйому при замиканні (рис. 1).

Рис. 1. Схема необхідного розташування еластомерної нитки: 1 – голечниця плосков'язальної машини; 2 - язичкова голка; 3–петля базового переплетення ластик 1+1 з бавовняної пряжі; 4 – еластомерна нитка


Як видно, система „голки-петлі" утворюють геометричну фігуру, яку можна апроксимувати у формі чотирикутника, що складається з двох рівнобедрених трикутників, а діаметр еластомерної нитки, можна знайти, як діаметр кола вписаного в рівнобедрений трикутник. Тобто діаметр нитки, що прокладається у вигляді утоку, буде залежати від зміни глибини кулірування і відстані між фонтурами.

Максимальний діаметр еластомерної нитки визначається за формулою:


де а – відстань між голечницями, мм;

h – глибина кулірування, мм.


Діаметр еластомерної нитки буде змінюватись в залежності від ступеня її попереднього видовження. Чим більше розтягнута еластомерна нитка, тим менше її діаметр і легше проходитиме процес петлетворення. Тому при виборі еластомерної нитки потрібно враховувати її поперечну деформацію.

Виготовлення утокового трикотажу на в'язальних машинах потребує додаткового нитководія, що встановлюється перед петлетвірною системою та прокладає еластомерну нитку між лінією відбою, коли головки голок обох голечниць розташовані нижче відбійної площини. При цьому розташування утокового нитководія відносно ґрунтового повинно залишатись незмінним в процесі роботи машини. Такими нитководіями обладнані не всі плосков'язальні машини, але вони обладнані декількома нитководіями та механізмом їх зміни. Тобто є можливість одночасної або окремої подачі еластомерних ниток з нееластомерними. Тому постало питання розробки структури трикотажу, що можна було б виготовляти на плосков'язальному устаткуванні з урахуванням вищезазначених умов.

Для збільшення розтяжності та пружності еластичного трикотажу необхідно зменшити кількість і величину кутів обхвату еластомерними нитками ниток ґрунту, тобто забезпечити максимальну довжину протяжки, а для підвищення надійності закріплення еластомерної нитки в структурі трикотажу - необхідне пров'язування еластомерної нитки в петлі. Забезпечення цих умов можливе при пров'язуванні еластомерної нитки через певну кількість голок, тобто протяжка з еластомерної нитки, що буде розташована як і утокова протяжка між остовами петель, з'єднуватиме петлі утворені через певну кількість петельних стовпчиків ґрунтового переплетення. Це можливо при подачі еластомерної та нееластомерної ниток різними нитководіями.

В еластичному трикотажі (рис. 2, а), виконаному при окремому пров'язуванні