LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка технології виробництва шкір, стійких до дії розчинів поверхнево-активних речовин

ПАР.

Практичне значення роботи. Розроблена технологія виробництва шкіри, що дозволяє одержати нові види шкір для одягу, рукавичних та технічних шкір, здатних зберігати свої властивості після обробки розчином ПАР; виключити забруднення навколишнього середовища органічними сполуками; застосовувати доступні хімічні матеріали, виробництво яких організовано в Україні.

Впровадження розробленої технології на шкіряному підприємстві ЗАО "ВОЗКО" забезпечило економічну ефективність 1321 грн. на 100 м2 шкір за рахунок збільшення сортності та зміни ціни на готову продукцію, а величина відверненого екологічного збитку склала 44830 грн. на рік.

Особистий внесок здобувача полягає у постановці задач, проведенні експериментів, обробці й аналізі одержаних результатів, науковому обґрунтуванні та розробці технології виробництва шкіри, стійкої до дії розчинів ПАР.

Апробація роботи. Результати роботи доповідалися на наукових конференціях молодих вчених і студентів КНУТД у 2001-2003 роках, а також на міжнародній науково-практичній конференції "Современные технологии и оборудование для получения и переработки полимеров, полимерных композиционных материалов и химических волокон" (Україна, м. Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових працях, з яких три у фахових журналах ВАК України, та захищені патентом України "Спосіб виробництва шкір придатних до прання у водних розчинах та органічних розчинниках".

Обсяг і структура роботи. Дисертацію викладено на 150 сторінках машинописного тексту. Робота включає вступ, п'ять розділів, висновки, список використаної літератури із 110 джерел та 7 додатків. Робота містить 26 таблиць та 19 рисунків.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено основні положення досліджуваної проблеми, визначено мету та задачі дослідження, сформульовано наукову новизну та практичну значимість дисертаційної роботи.

У розділі 1 узагальнено та проаналізовано наукові досягнення та практичні розробки в області виробництва шкіри, стійкої до дії розчинів ПАР. Розглянуто роль пластифікації шкір жирувальними матеріалами і фіксації на волокні дерми в результаті їх взаємодії з колагеном дерми, яка забезпечує стійкість шкіри до дії ПАР. Показано необхідність використання для цієї мети вуглеводнів з ненасиченими зв'язками, а також речовин, що можуть після повного просочення дерми взаємодіяти з жирувальними речовинами та білком. На підставі аналізу літературних даних обґрунтовано можливість вироблення шкіри, властивості якої не змінюються після дії розчинів ПАР.

У розділі 2 наведено характеристику об'єктів та методів дослідження.

Об'єктом дослідження була розробка процесу формування структури шкіри як результат сорбції жирувальних речовин та речовин здатних фіксувати їх на волокні колагену дерми. Дослідження проводили з використанням лицьового хромованого напівфабрикату та бахтармяного спилку.

Для оцінки властивостей вихідних хімічних матеріалів та готової шкіри використовували як традиційні так і сучасні методи досліджень, що дозволили виявити ефект стійкості шкіри до дії розчинів ПАР та розробити відповідну технологію. Заряд шкіри визначали електроосмотичним методом. Взаємодію компонентів між собою вивчали ІЧ-спектроскопічним та реологічним методом. Для визначення оптимальних параметрів проведення фарбувально-жирувальних процесів на всіх стадіях дослідження використано математичний метод планування – повний факторний експеримент, при обговоренні експериментальних даних – регресійний та кореляційний, а також диференційний аналіз рівнянь.

У розділі 3 наведено результати дослідження впливу параметрів фарбувально-жирувальних процесів на стійкість шкіри до дії розчинів ПАР.

Дослідження проводились в напрямку пошуку вуглеводнів, які містять у своєму складі ненасичені зв'язки і карбонільні групи, а також реагенту, що в певних умовах може сприяти незворотній сорбції жирувальних речовин і тим самим забезпечити стійкість шкіри до дії розчинів ПАР, який використовують при пранні шкіри.

Як відомо, хромований напівфабрикат під впливом лужних реагентів роздублюється і втрачає свої властивості. Враховуючи це, використовувати для прання аніонні ПАР не можливо, тому в роботі вивчали дію неіоногенних ПАР, які є продуктами приконденсації жирних кислот або ароматичних сполук з поліетиленгліколем з довжиною ланцюга 9-12. До таких сполук відносять "Савенол NWP", який випускається на фірмою "Барва".

У дослідженнях витрати гексаметилентетраміну розраховували виходячи зі стехіометричного співвідношення з оцтовою кислотою, тобто витрати гексаметилентетраміну й оцтової кислоти були постійні і складали відповідно 2 і 3,5 % від маси струганого напівфабрикату. Оцтова кислота дозувалася після повного поглинання барвників і жирувальних матеріалів.

Процес проводили при температурі 60 С протягом 2 годин при постійному обертанні барабана.

Після сушіння, зволоження та розтягування отримані зразки піддавалися п'ятикратній дії 0,4 %-го водяного розчину "Савенол NWP" з проміжним сушінням у вільному стані.

У результаті проведення експерименту були визначені наступні показники якості шкіри: вміст речовин, що екстрагуються органічними розчинниками (G), межа міцності при розтягуванні (σ), відносне видовження при розриві (lp), відносне видовження при напруженні 9,8 МПа (lн).

Таблиця 1

Властивості шкіри до та після дії розчину ПАР

Умови проведення експерименту

Властивості шкіри до дії розчину ПАР

Властивості шкіри після дії розчину ПАР

Ступінь переете-рифікації ефіру, %

Загальні витрати жирувальних матеріалів, %

G, %

σ, МПа

lн, %

lp, %

G, %

σ, МПа

lн, %

lp,