LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка технології виробництва шкір, стійких до дії розчинів поверхнево-активних речовин

%

50

5

10,8

14,1

48

68

8,9

12,2

58

75

50

10

12,7

20,5

56

93

9,2

18,6

54

83

50

15

18,2

14,5

66

83

13,3

13,2

64

83

50

20

22,4

7,7

66

73

16,4

7,0

60

67

100

5

9,2

17,3

48

80

8,5

14,3

52

66

100

10

13,0

18,7

45

81

9,2

17,3

40

63

100

15

16,3

17,4

52

71

12,8

16,0

55

70

100

20

13,6

10,1

67

67

11,2

10,0

59

54

Показники властивостей шкіри після дії розчину ПАР істотно залежать від фіксації жирувальних матеріалів на структурних елементах дерми та втрати здатності знову емульгуватися. Про це свідчить зміна показників властивостей шкір після дії розчину ПАР не більш ніж на 30 % (табл.1). Найкращі стабільні показники виявлені при загальних витратах жирувальних матеріалів 10 %, які і використовували в подальших експериментах.

Незмінність властивостей шкіри після багаторазової дії розчину ПАР досягається за рахунок використання особливостей будови жирувальних матеріалів та зміни властивостей колагену дерми у післядубильних процесах. Втрата здатності жирувальних речовин емульгуватися під впливом неіоногенних ПАР можлива в результаті сорбції вуглеводнів на поверхні тонкої структури колагену і взаємодії за рахунок сорбційних сил і хімічних зв'язків різної природи.

Емульгуюча здатність жирувальних матеріалів, що використовуються, різко зменшується в результаті фізико-хімічних процесів, які відбуваються при підкисленні системи навіть поза шкірою. У експерименті простежується істотна втрата здатності емульгуватися значної частини жирів після підкислення (рис.1).

До обробки вся жирувальна композиція легко емульгувалася, тривалість стійкості емульсії складала більше 2 годин.

Втрата емульгуючої здатності пов'язана зі збільшенням середньочасткової маси жирувальних композицій, що можна простежити по залежностях логарифмів відносних густин (ln h від = К1 + К2 * С) від концентрації С жирувального матеріалу у чотирьоххлористому вуглеці. В представленій залежності: К1 - вільний член, а К2 = d ln h від / d C - відповідає характеристичній в'язкості жирувальної композиції (табл. 2), що пов'язана з середньою молекулярною масою за рівнянням Марка-Куна-Хувінка .

Збільшення ступеня переетерифікації жирів зменшує логарифмічне число в'язкості (ЛЧВ) тому, що тригліцериди перетворюються в моноефіри жирних кислот і метилового спирту. ЛЧВ препарату "Сульфірокс" при дії гексаметилентетраміну й оцтової кислоти зменшується, а ЛЧВ метилових ефірів на основі кислот рослинних олій - збільшується. Тому ЛЧВ жирувальних композицій залежить від складу і ступеню переетерифікації олій. Це вказує на те, що речовини, які входять до складу композиції, по-різному взаємодіють з гексаметилентетраміном у кислому середовищі. Зважаючи на те, що гексаметилентетрамін разом з компонентами жирувальної суміші сприяє зменшенню ЛЧВ, тобто зменшенню її часткової маси, стає можливим проводити обробку шкіри всіма компонентами одночасно, крім кислоти. Кислоту, у цьому випадку, необхідно дозувати після сорбції реагентів, тому що вона сприяє збільшенню часткової маси композиції. Хімічні процеси, що відбуваються під впливом оцтової кислоти на волокні дерми після обробки жирувальною композицією і барвниками, істотно залежать також і від сорбції реагуючих речовин.







Таблиця 2

Характеристика жирувальних компонентів та композицій

Жирувальний компонент або композиція,

масові частки

Коефіцієнти

рівняння

ln hвід = К1 + К2* С

Коефі-цієнт

кореляції, %


К1

К2


"Сульфірокс"

4,17

0,195

99,6

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації, %:

- 50

- 100


4,17

4,17


0,059

0,055


99,6

99,2

Ефір кислот соняшникової олії зі ступенем переетерифікації 50 %

4,17

0,029

98,5

"Сульфірокс" – 10, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота – 3,5

4,19

0,082

99,9

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 50 % – 10, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,068

99,3

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 100 % – 10, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,063

99,5

Ефір кислот соняшникової олії зі ступенем переетерифікації 50% – 10, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,047

99,2

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 50 % – 5, "Сульфірокс" – 5, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,113

99,6

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 100 % – 5, "Сульфірокс" – 5, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,090

99,3

Ефір кислот соняшникової олії зі ступенем переетерифікації 50 % – 5, "Сульфірокс" – 5, гексаметилентетрамін – 2, оцтова кислота - 3,5

4,19

0,083

99,7

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 50 % – 5, "Сульфірокс" – 5, гексаметилентетрамін – 2

4,27

0,077

99,8

Ефір кислот ріпакової олії зі ступенем переетерифікації 100 % – 5, "Сульфірокс" – 5, гексаметилентетрамін – 2

4,27

0,090

98,1


Експериментально-теоретичне обґрунтування способу моделювання