LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка технології одержання та застосування нових композицій для заключної обробки текстильних матеріалів

Херсон;

  • на міжвузівській науково-технічній конференції "Проблеми легкої та текстильної промисловості на порозі нового віку", 19-22 жовтня 1999 р., м. Херсон;

  • робота була представлена на виставці "Використання високих технологій України в Китайській Народній Республіці" в рамках Українсько-Китайського технопарку, що проходила з 14 по 18 жовтня 2003 р., м. Цзинань;

  • на технічній раді опоряджувальної фабрики АТЗТ "Тіротекс", 16 червня 2004 р., Придністровська Молдавська республіка, м. Тирасполь;

  • на технічній раді фарбувально-опоряджувального виробництва АТЗТ "Черкаський шовковий комбінат", 03 листопада 2004 р., м. Черкаси;

  • на науковому семінарі кафедри хімічної технології Хмельницького національного університету, 2005 р., м. Хмельницький.

    Публікації за темою дисертаційної роботи включають 10 найменувань, у тому числі у спеціалізованих фахових виданнях - 5, 1 стаття у збірнику праць науково-технічної конференції, деклараційних патентів на винахід - 4.

    У роботах, виконаних у співавторстві, здобувачу належить теоретичне обґрунтування способу одержання нових композиційних препаратів на основі силіконових емульсій для заключної обробки текстильних матеріалів [1,2] та застосування їх для отримання малозмивних апретів на тканинах білизняного асортименту [3], розробка та апробація в виробничих умовах технології гідрофобного оздоблення препаратом Аквафоб-С целюлозовміщуючих тканин [4], надання стійкого водовідштовхування тканинам із суміші целюлозних і поліефірних волокон [5], розробка технології гідрофобної обробки тканин препаратом Аквафоб-ПСЦ та апробація на текстильному виробництві [6].

    Структура та обсяг дисертації.

    Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Дисертаційна робота містить 109 сторінки машинописного тексту основної частини; 31 таблицю; 29 рисунків; 4 додатки та 155 найменувань літературних джерел.

    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


    У вступі детально охарактеризовано сучасний стан досліджуваної проблеми, обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета, задачі дослідження та наукова новизна, доведена практична значущість роботи.

    У першому розділі дисертації представлений огляд літератури, у якому розглянуті традиційні і сучасні способи заключного оздоблення текстильних матеріалів при одержані малозмивних апретів та гідрофобних властивостей.

    Аналіз науково-технічної інформації в області одержання малозмивних апретів дозволив порівняти і визначити переваги та недоліки існуючих препаратів, при використані яких можливо отримати добротний зовнішній вигляд, м'який гриф та суттєво покращити фізико-хімічні показники оздоблених тканин.

    На основі критичного аналізу літературних даних щодо способів та асортименту текстильно-допоміжних речовин для гідрофобної обробки виявлена необхідність створення препаратів на основі вітчизняної сировини, які відрізняються від закордонних аналогів меншою вартістю, більш високою стійкістю одержаного оздоблення до прання та хімічного чищення.

    У другому розділі викладені загальні методики та основні методи дослідження.

    При одержанні стійких у часі водорозчинних емульсій на основі кремнійорганічних сполук в систему вводять препарати, які здатні емульгувати та стабілізувати систему.

    Для оцінки найбільш ефективного емульгатора було експериментально визначено поверхневий натяг (s) при різних концентраціях ПАР та критичну концентрацію міцелоутворення (Сккм), в результаті чого розраховані основні фізико-хімічні параметри: максимальна адсорбція (Гmax), мінімальна площа зайнята однією молекулою ПАР (Smin), середній радіус часток емульсії (гср), ступінь дисперсності (K) та оцінка диспергуючої дії ПАР (Ds/Cккм).

    З метою оцінки стабілізуючої дії водних розчинів гідроколоїдів використовували ротаційний віскозиметр "Reotest-2" (Німеччина) для виміру реологічних властивостей.

    Для одержання стійких емульсій використовували спеціально сконструйовану установку типу колоїдного млина.

    Оптимальні співвідношення основних компонентів розроблених композицій та дослідження властивостей оброблених тканин при одержані малозмивних апретів проводили згідно стандартних фізико-хімічних та аналітичних методів аналізу.

    При розробці композиційних гідрофобізаторів та визначенні оптимальної концентрації в просочувальних розчинах були використані такі основні показники якості обробки, як: водопоглинання (%), водовідштовхування (умов. од.), водотривкість (мм.в.ст., Па), крайовий кут змочування (град.) та ін. Якість одержаної гідрофобної обробки на тканинах оцінювали відповідно до діючих державних стандартів.

    Досліджено механізм взаємодії поліалкілгідросилоксану (Н-силікону) і целюлозного компоненту за допомогою мікроскопічного аналізу при використанні оптичного мікроскопу марки МІКМЕД-1 та методом ІЧ-спектроскопії на спектрофотометрі марки "Specord" (Німеччина), в діапазоні довжини хвиль 4000-500 см-1.

    Для визначення оптимального складу та технологічних умов обробки препаратом Аквафоб-С застосовували метод математичної статистики. В роботі використовували ПК та прикладні програми Exсel-2000.

    У третьому розділі викладені результати експериментальних досліджень.

    Розділ складається з трьох підрозділів, у яких представлені основні принципи одержання композиційних препаратів для процесів заключного оздоблення тканин побутового та спеціального призначення.

    Представлені результати досліджень основних фізико-хімічних та фізико-механічних властивостей тканин, оброблених новими композиціями для одержання малозмивних та гідрофобних обробок на текстильних матеріалах.

    Зроблено оцінку якості заключного оздоблення розробленими композиціями в порівнянні з аналогічними препаратами закордонного виробництва, визначені переваги та недоліки.

    У першому підрозділі експериментально визначені основні емульгуючі та стабілізуючі характеристики поверхнево-активних речовин (ПАР) неіоногенного типу та високомолекулярних речовин (ВМР), які використовували для одержання стійких у часі емульсій типу "олія у воді" на основі кремнійорганічних сполук різної реакційної здатності.

    Досліджено вплив концентрації розчинів ПАР на поверхневий натяг s (рис. 1) та розрахована емульгуюча здатність ПАР (табл. 1).

    В результаті комплексної оцінки виявлений найбільш ефективний емульгатор - препарат ОС-20 (табл. 1).

    Для визначення найбільш ефективного стабілізатора, були досліджені розчини гідроколоїдів: полівініловий спирт (ПВС), поліакриламід (ПАА) та препарат на основі модифікованого поліакриламіду (ЕПАА).

    В результаті порівняння реологічних характеристик розчинів гідроколоїдів було визначено, що ЕПАА проявляє найвищу стабілізуючу дію.

    Для одержання емульсій в


  •