LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розробка технології проектування структури тканини та умов заправлення ниток основи на ткацьких верстатах

комп'ютера.

Утретьому розділі розроблено теоретичні положення (підрозділ 3.1) і практичні рекомендації (підрозділ 3.2) проектування структури й умов заправлення бавовняних тканин на ткацьких верстатах без необхідності виготовлення зразків.

Упідрозділі 3.1.1 за розробленою технологією проектування структури й умов заправлення тканини складений рисунок переплетення відповідно до заданого рельєфу її лицьової поверхні шляхом підбора варіантів структури площин зіву при прибої кожної уточини рапорту переплетення. На рис. 1 представлено основні варіанти взаємодії утокової нитки D, що прибивається, з площинами зіву, що складаються з п'яти ниток рапорту основи (Rwp). На рис. 1 (a1, b1, c1, d1) зображено структуру площин зіву в момент приєднання утокової нитки до опушки тканини, на рис. 1 (a2, b2, c2 і d2) – орієнтування уточини нитками основи по товщині тканини після відходу берда й утворення нового зіву. Нижче наведено варіанти структур площин зіву у фазі прибою кожної уточини рапорту переплетення.

– Для того, щоб нитка утоку розташовувалася на середньому рівні (NL) тканини, варто використовувати варіанти взаємодії ниток основи з нею (приклад представлений на рис. 1,а), при яких кількість активних ниток основи, що впливають на уточину зверху (типу вистоючої угорі 2 і що опускається 3) дорівнює кількості ниток, що впливають знизу (типу вистоючої унизу 5 і що піднімається 4).

– У випадку, коли за задумом проектувальника необхідно виділити яку-небудь поперечну нитку особливої якості й одержати уточину рапорту, що рельєфно виступає на лицьовій поверхні тканини, необхідно створити структуру площин зіву, при якій кількість активних ниток основи в нижній площині зіву, а отже і величина впливу на уточину, що прибивається, знизу більше (рис. 1, b).

– Якщо, наприклад, планується використовувати в якості однієї з уточин рапорту по утоку (Rwft) більш товсту і пухку нитку в порівнянні з іншими, варто створити при прибої цієї уточини невелике розрідження по утоку способом, проілюстрованим на рис. 1,с, де вплив на уточину D зверху роблять нитки, що вистоюють угорі, 1, 2, 3, і нитка, що опускається, 4, а знизу - тільки нитка 5, яка вистоює внизу. У підсумку уточина D буде вичавлена вниз нитками основи 1, 2, 3, 4, а при відході берда в заднє положення вона буде зміщена значно більше звичайного уздовж ниток основи в напрямку руху берда, що і створить бажане розрідження по утоку. Крім того, за задумом проектувальника тканини, основну нитку 3 можна перевести з верхньої в нижню площину зіву, що буде сприяти тому, що уточина D буде розташовуватися на середньому рівні тканини.

– Оригінальний ефект зовнішньої поверхні тканини можна одержати шляхом використання іншого варіанта взаємодії уточини D, що прибивається, з площинами зіву (рис. 1,d): нитка основи 1 вистоює у верхньому положенні, причому вона виходить із тканини раніше уточини, що прибивається, і впливу на неї практично не має; нитка основи 2 піднімається, вичавлюючи уточину D нагору таким чином, що при приєднанні її до опушки тканини, вона сковзає по нитках 3 і 4, що вистоюють унизу, і може бути переміщена бердом на попередню уточину. Остання обставина призводить до того, що уточина буде особливо рельєфно розташовуватися на лицьовій поверхні істотно вище прибитих раніше уточин, утворюючи півторашарову ділянку тканини.

Після вибору проектувальником необхідних варіантів структури площин зіву відносно до прибою кожної уточини і попереднього створення канвового рисунка рапорту переплетення, доцільно визначити порядок розташування ниток основи в рапорті Rwp, що відповідає задуму дизайнера.

Для цього необхідно скласти наочну імітаційну модель рельєфу тканини (рис. 2), тобто представити рисунок переплетення таким чином: основні перекриття зобразити вертикальними штрихами , а утокові – горизонтальними .

Варто врахувати, що уточини типу D (рис. 1,d), що знаходяться вище прибитих раніше ниток утоку типу F, перекривають їх, тому уточини типу F (5,9,16) на імітаційній моделі не відображаються. Наступний крок: змінивши порядок ниток основи в рисунку переплетення, проектувальник тканини одержує кілька версій її зовнішнього вигляду, з яких обирає оптимальний варіант.

Упідрозділі 3.1.2 визначено види проборки ниток основи в галева реміз, ламелі і бердо. У якості критерію раціональності проборки ниток основи в галева реміз і ламелі за відомою методикою прийнято мінімальну величину різнодовжинності ниток у верхній площині задньої частини зіву на ткацькому верстаті. Вибір виду проборки ниток у бердо за запропонованою технологією проведено з урахуванням стану ниток у кожнім зубі берда в межах рапорту по основі в циклі зівоутворення за період вироблення рапорту по утоку. Розмір зуба берда необхідно визначати з урахуванням спільного заповнення його вузлом і нитками.

Упідрозділі 3.1.3, за одержаними математичними залежностями, визначено рівень мінімально необхідного заправного натягу ниток основи, виходячи з умов запобігання провисання нитки під дією ваги ламелі і запобігання залипання зіву для найбільш небезпечного випадку розташування вузла поділу ниток на шляху руху прокладача утоку (рис. 3):

і , (1)

де - мінімальний натяг ниток основи у верхній площині відкритого зіву, Н;

- максимальне критичне значення натягу ниток у більш натягнутій верхній площині зіву, необхідне для поділу злиплих ниток, Н:

, (2)

де Pt – сила зчеплення ниток, Н;

b - кут відхилення злиплих ниток від верхньої площини зіву, град.;

a0 - половина кута розкритого зіву, град.;

- мінімальний натяг ниток основи в нижній площині відкритого зіву, Н;

- мінімальне критичне значення натягу ниток у нижній площині зіву, необхідне для поділу злиплих ниток, Н:

. (3)


Упідрозділі 3.1.4 проведено оцінку доцільності використання циклових діаграм зміни натягу ниток основи у фазах зівоутворення і прибою стосовно до кожної нитки основи за час вироблення рапортів розглянутих переплетень по утоку.

Упідрозділі 3.1.5 проведено аналіз розходження натягу ниток основи в пружній системі заправлення ткацьких верстатів. Результат аналізу максимального діапазону зміни натягу і ступеня різнонатягнутості всіх ниток основи в передній частині верхньої площини відкритого зіву в залежності від різних видів проборки, дозволяє науково обґрунтовано внести корективи в заправний рисунок тканини для досягнення заданих параметрів і бажаного зовнішнього вигляду тканини. Порівняння натягу ниток основи в площинах зіву при виробленні рапорту переплетення тканин у фазі відкритого зіву і перед прибоєм стосовно до кожної утокової нитки рапорту переплетення дозволяє досліджувати процес зміни натягу цих ниток і визначити імовірність появи перенапружених і недовантажених ниток. Порівняння натягу площин зіву при виробленні рапорту переплетення тканин дає додаткову інформацію проектувальнику для уточнення рельєфу і дизайну тканини.

Упідрозділі 3.1.6 визначено рельєф тканини за величиною тиску ниток основи на уток (рис. 4).

На основі розробленої автором схеми, представленої на рис. 4, складено аналітичні