LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Розроблення методу проектування одягу на жіночі фігури великих розмірів

2,а) та поліетиленової плівки (рис. 2,б).

Деформаційну здатність геометричних модулів (ГМ) визначено за аналізом суміщення деталей розгорток з бязі і плівки відносно основних осей розгортання за значеннями довжини зрізів і площ деталей (рис. 3).

а б

Рис. 2. Розгортка поверхні манекену:

а – по геометричних модулях з використанням бязі;

б – по геометричних модулях з використанням плівки



Рис.3. Величини відхилень довжин зрізів ГМ з бязі в розгортках поверхні манекену


Порівняння розгорток виконано на основі визначення їх площ. Обчислення площі деталей проведено з використанням програмного забезпечення AutoCAD 2004 (Serial No: 641-00045069).

Встановлено, що деталі розгортки, отримані за геометричними модулями, відображують габарити, пропорції і геометрію вихідної поверхні.

За результатами досліджень довжин зрізів розгортки в залежності від матеріалу виявлені розбіжності параметрів однакових формотворних елементів (рис. 4).

Це пояснюється з одного боку різницею формотворних властивостей матеріалів, з іншого різним розподілом величин формотворних елементів в укладках геометричних модулів, що свідчить про різну координацію деталей розгорток відносно екстремальних точок.

Запропоновано метод аналітичного розрахунку параметрів формо-творних елементів верхніх виточок для різних матеріалів на основі шаблонів деталей розгортки поверхні манекену. Аналітичні координати контурів розгортки оболонки, в якій лінія згину співпадає з віссю ОY, а зміна кутів між нитками основи та підткання однакова (рис. 5) розраховані за формулою:


, (1)

де – радіус дуги кола, см;

– ордината лінії згину, см.


Рис. 4. Характеристика формотворних елементів геометричних модулів


Рис. 5. Схема знаходження початкових координат точок на вихідній осі розгортання по кресленню шаблонів деталей


За допомогою формули (1) визначені координати точок розгортки зрізів виточок. Крок побудови дуг – 1,0 см, що відповідає вимогам членування манекену геодезичними лініями (рис. 6).


а


б

Рис. 6. Розміщення шаблонів деталей геометричних модулів

в прямокутній системікоординат: а – переду; б – спинки


Апроксимація контурів плечової виточки показала, що лівий бік представлений двома видами ліній в залежності від матеріалу огортання: для плівки дві ламані лінії, для бязі – одна пряма лінія. Лінії, що утворюють плечові виточки, достатнім ступенем точності апроксимуються рівняннями прямих (r2 = 0,79...0,89). Графіки побудови плечової виточки в розгортці з плівки підтверджує принцип її побудови за методикою ЄМКО РЕВ. Лінії, що утворюють правий і лівий бік нагрудної виточки з високим ступенем точності апроксимуються прямими лініями (r2 = 0,94...0,97), що підтверджує принцип їх побудови за сучасними методиками конструювання (рис. 7).


Рис. 7. Апроксимація контурів лівого зрізу нагрудної виточки



Загальна кривизна осі ОY визначається, як сума кривизни окремих ділянок:

, (2)


де ∆у – кривизна окремої ділянки розгортки, см.


Оскільки кривизна вихідної поверхні манекену постійна, різниця сумарних величин кривизни зрізів, шаблонів деталей з плівки і бязі показує абсолютну величину деформаційної здатності матеріалу, по зрізах виточок (див. рис. 5 і 6). Визначення ординати розгортки для плечової виточки має наступний запис:

для плівки: , (4)

для бязі: . (5)

Вихідні умови побудови конструктивних зон розгортки поверхні манекену відповідають першій умові аналітичного розрахунку розгорток оболонок з урахуванням проходження вихідних ліній розгортання по умовній лінії згину. Це створює передумови застосування запропонованого аналітичного методу для розрахунків параметрів формотворних елементів конструкцій з різних матеріалів. Деформаційні властивості матеріалів враховують, відповідні регресійні коефіцієнти.

У третьому розділі викладені методичні основи проектування типових силуетних конструкцій жіночого пальта на фігури великих розмірів на основі структурної декомпозиції трьох блоків вхідної інформації: антропометричної база даних, типізації конструктивних рішень, параметризації конструкцій (див. рис. 1).

Антропометрична база даних жіночих фігур великих розмірів сформована за результатами дослідження мінливості розмірних ознак (РО) типових фігур великих розмірів. Упорядкування РО здійснене на основі сформульованої гіпотези: антропометрична база даних жіночих фігур великих розмірів підпорядкована груповій мінливості РО просторової форми грудної клітини. Результатами аналізу мінливості приростів РО в чинних стандартах та методиках конструювання доведено, що зростання периметру грудної клітини є визначальними для збільшення розміру фігури.

Встановлено, що при міжгруповому переході розмірів мінливість РО на ділянках: Шс (47), dпзр (57), ШгІ (СгІІІ – Шс – dпзр) має характер різкого збільшення розмірів переду – для групи 108...120 – 70, 15, 15 %, для групи 124...136 – 70, 10, 20 %. Виявлено, що збільшення розмірів грудних залоз і жировідкладень на ділянках, прилеглих до пахви, викликають зростання поздовжніх розмірів верхньої опорної ділянки. Це проявляється у збільшенні приросту Впрп (34), Вг (35), Впрз (39) при переході від першої до другої групи розмірів. Встановлено, що нерівномірне збільшення поперечних розмірів тулубу на рівні ОгІІІ (16) і діаметру плечей dпл (53) приводить до змін у розташуванні верхніх кінцівок відносно плечових схилів і тулуба.

Для групи жінок з діапазоном розмірів 108...136, відповідно до вимог ГОСТ 17522–72, за спеціальною програмою було проведено антропометричне дослідження мінливості положення руки відносно тулуба і плечових схилів. Загальна кількість вибірки становила 100 жінок молодшої, середньої і старшої вікових груп. До програми обміру увійшли 14 розмірних ознак, які характеризують розмірну групи фігури та визначають розміри верхньої опорної ділянки фігури.

Характер змінності кута нахилу плечового схилу до зовнішньої лінії плеча підтвердив доцільність розподілу діапазону великих розмірів для жіночих фігур на дві групи розмірів 108–120 і 124–136. Зменшення значення кута нахилу плечового схилу при переході між групами пов'язано з тим, що для даної групи фігур збільшення ОгІІІ (обхвату грудей) викликано збільшенням розмірів грудних залоз, яке має локальний характер (рис. 8). Такий поділ груп підтверджує принципи розмірної градації та виявлений характер мінливості розмірних ознак в конструктивних ділянках базисної сітки плечового виробу.




Рис. 8. Графік емпіричної залежності між ОгІІІ і кутом

нахилу плечового схилу до зовнішньої лінії плеча


Середній кореляційний зв'язок кута нахилу плечового схилу з розмірними ознаками, які обмежують верхню опорну ділянку тулуба (r = 0,45...0,48), свідчить про комплексний вплив вікових та