LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Сакральна вишивка угорців Закарпаття ХVII - XIX ст. (на основі матеріалів по інвентаризації реформаторських церков з 1995 - 2000 р.р.)

вісім зігнутих на ліву сторону гілок, з яких відходить сім гілочок із розквітаючими пелюстковими квітами. Дана скатертина по стилю схожа на текстильні вироби які опубліковані у збірці Токача Бейли „Скатерті Столу Господнього, реформаторської церкви" в 1983 році.

Скатертини XVIIІ століття. З інвентаризації відомо, що з 81-го приходів у 24-х налічується 59 екземплярів скатертин датованих XVIIІ століттям (м. Виноградові - 6 од., с Шаланках - 4 од., с. Клиново - 5 од., м. Хуст - 4 од., м. Мукачеве - 4 од. і т.д.) [4].

Скатерть з с. Клиново (XVIIІст.) вишита золотом та сріблом. Подібні скатерки ми знаходимо в с. Білки в с. Чорнотисово, але це зовсім не випадковість адже в цих населених пунктах з кінця ХVII століття князь Ракоці у своєму Мукачівському володінні заснував майстерні по виготовленню золотих і срібних ниток, куди запросив майстрів з Туреччини та Вірменії [6].

Паралельно зі срібними і золотими нитками використовувались різні відтінки синіх. Прикладом використання палітри цих кольорів є скатерті з с. Шаланки за 1740-1744 р. та з с. Барнівці –скатерть 1751р. Доволі часто можна зустріти комбінування рожевого із срібним, наприклад, в м. Хусті текстиль з 1725 року в орнаментальному оздобленні домінує східний стиль з типовими угорськими доповненнями, ця суміш стилів носила назву „Панська вишивка" [3].

Мотиви кущиків завжди складалися із двох нахилених гілок, які перетинають одна одну утворюючи форму мигдалю, середину якого вишивали крапками. Найпоширеніший мотиви – це гранат і тюльпани. Іноді зустрічаються гвоздики та ірис, також лілії, квітки незабудки.

Середина гранату заповнялася різноманітними елементами у виді мигдалю, чотирьох чи восьмипелюсткової квітки. Для цього найчастіше використовували техніку гладь. Верхню частину гранату завершувало два закручених у протилежні сторони завитки а деколи трьох - чотирьохпелюсткові квіточки.

Також характерним у цих виробах є надписи, які комбінуються із різними рослинними мотивами. Зміст тексту передає окремі повчання у формі цитат із Біблії, біля яких можна знайти і автора виробу та того, хто його пожертвував. На скатертині із села Шаланки, яка була вишита в березні 1740 року відомо також автора вишивки, слова надпису у перекладі звучать так: "Я Соні Єва, із власного шовку вишила цю скатерть для Шаланківської парафії та слави Божої ...". Найпоширенішими цитатами, які зустрічаються на вишивках цього періоду являються різноманітні уривки із Євангелії.

Складна композиція вишивок підкреслюється улюбленими орнаментами Сходу - це переважно рослинні мотиви гранату, ананасу, тюльпанів, широких зубчастих листочків [5]. Цікавим є також і мотив перцю, який оздоблює скатерки реформаторських церков м. Мукачева та с. Білки. Ці мотиви також деколи комбінуються із маленькими краплинами роси, або з мотивами пелікана, який своєю кров'ю годує пташенят.

В різних джерелах ХVII ст. неодноразово згадуються церковні скатерті вишиті шовком. Нажаль в самій Угорщині, через невміння правильно зберігати їх та можливо і через інші причини, до наших днів ці витвори не дійшли. Тим не менш за дослідженнями на Закарпатті, які були проведені, знайдено 13 скатертей та хусток. Більшість із них вишиті по тафті або по шовкову. Вони маючи світську функцію зустрічаються і серед дарунків у церкві села Чорний потік. Ці хустки найчастіше були фарбовані, їх не вишивали, тому напис або рік видання рідко зустрічалися на них [4].

    Шовкові та тафтові скатерті столу господнього вишивалися в основному тільки для церкви. Подібний виріб але без рисунку з золотим мереживом знаходиться у церкві с. Дівичне, але і вище згадана община в с. Чорний Потік зберігає схожу скатерть.

Полотняні та із ситцю скатерки великих розмірів використовували для накриття столу господнього. Вони переважно були чисто білими. При дослідженні першими знаходилися завжди великі дамаскові обруси. Особливих відмінностей між ними не було, а якщо і чимось відрізнялися, то в інвентаризаціях відмічалися певні особливості наприклад, що вони оздоблені мереживом, бахромою, чи мають обметані краї золотими або срібними нитками [6].

Ці скатерті на протязі обох століть ніколи не оздоблювалися ні орнаментами ані надписами, тому зовнішній вигляд їх був постійно незмінним. А коли вони вже зношувались то їх компенсували такими ж самими.

Сітчасто-мереживні вишивки починають виготовляти вже у ХVІ столітті, спочатку їх виготовляли для оздоблення одягу, фартухів, хустинок. Пізніше для оздоблення білизни і в якості художнього оформлення скатертей. Також використовувалася ця вишивка і в побуті церкви. На Закарпатті їх найчастіше виготовляли з білого бавовняного ситцю або простого полотна. Так, в селах Клиново, Липово, місті Виноградові знаходилися скатертини із цих матеріалів. В селі Федорово також зберігається одна вишивка з мереживом.

На початку ХІХ століття сакральна вишивка на Закарпатті зазнала впливу стилів рококо та класицизму. Про це свідчать скатертини із реформаторських церков сіл Береги, Зміївка (Берегівський р-н.). Цей період характеризується відновленням моди на шовкові нитки, які починають використовуватися як у вишивці так і в одязі [2]. Структура орнаменту характеризується хвилястими стебельцями, які вигинаючись перетинають одна – одну та заповнюють краї скатерок по периметру. На кінцях стебел виростають маленькі пелюстки та шестипелюсткові квіточки синього кольору, центр яких оброблений мережкою. На менших стеблах, які перетинаючись із великими утворюють композиційну рівновагу розташовані великі червоні квіти по краю обшиті золотими нитками. Кольорова гамма пелюстків складається із поєднання білого та червоного кольорів, де червоний являється головним кольоровим акцентом, які ритмічно чергуються із квітами композиційно доповнюючи їх. По чотирьом кутам вишиті букети, які складаються із двох великих квіток червоного кольору по краям обшитих металевими нитками, а по центру вишита мережкою. У вишивці села Зміївка кольорова гамма більш яскрава та насичена порівняно із Берегською скатертиною, це пов'язано із контрастним поєднанням червоних та синіх кольорів, які вдало поєднуються із білою вишивкою та мережкою.

Також у цей період модним стає лінійно – силуетний орнамент, який відрізняється натуралізмом, асиметрією та графічними інтерпретаціями рослинних мотивів. Прикладом цієї вишивки являється скатертина столу господнього із реформаторської церкви с. Косино, яка виготовлена в 1825 році Марією Будої. По чотирьом кутам скатертини розташовані букети із різних квітів. В одному із них комбінуються мотиви тюльпану із розою, в другому гвоздика із конвалією, в третьому гранат з конвалією, в четвертому гранат з пелюстками. По периметру вишитий надпис „ Правдивому Богу на вічну честь. Для Косинівської високоповажної святої реформаторської парафії пожертвували Борош Єноі Рац Шамуел та його дружина Болчеї Будої Марія. 1821-у році на 21-й день від свята св. Георгія". Краї скатертини обшиті вишитою біллю тасьмою. Цікавість даного витвору у монохромній гаммі, яку складає червоний колір. Художня цінність також полягає в лаконічній простоті, яка найбільше характеризує тенденції народного мистецтва [5].

В 60-х роках ХІХ століття на деяких вишивках