LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Система автоматизованого проектування у підготовці дизайнерів одягу

СИСТЕМА АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ДИЗАЙНЕРІВ ОДЯГУ

Лагода О.М., Бердник А.П.

Черкаський державний технологічний університет


Анотація. В статті висвітлено актуальність застосування САПР у підготовці дизайнерів одягу.

Ключові слова: дизайнер одягу, конструктор, комп'ютерне проектування.

Аннотация.Лагода О.М., Бердник А.П. Система автоматизированного проектирования в подготовке дизайнеров одежды. В статье отражено актуальность применения САПР в подготовке дизайнеров одежды. Ключевые слова: дизайнер одежды, конструктор, компьютерное проектирование.

Annotation.Lagoda O.M., Bеrdnik A.R. System of the automated designing in preparation of designers of clothes. In the article the actuality of the SAPR application is reflected in preparation of designers of clothes. Keywords: designer of clothes, designer, computer design.


Постановка проблеми. Вивчення та застосування систем автоматизованого проектування (САПР) сьогодні актуальні в усіх сферах виробництва, так само, як і в легкій промисловості. Однак, фахівці, які створюють програми з проектування одягу, вважають, що дизайнери легкої промисловості менш підготовлені до застосування комп'ютерних технологій ніж, скажімо, графіки або дизайнери промислових виробів. Чому? Щоб відповісти на це запитання, потрібно спочатку з'ясувати, яким чином та на якому етапі створення моделі можливе застосування комп'ютерних програм. Сучасна творчість дизайнера одягу поєднує у собі:

  • вміння грамотно та професійно відобразити в ескізі власну ідею, трансформувати та розвивати її, створювати колекцію;

  • досконале володіння конструкторською технікою з тим, щоб розробити базову конструкцію та виконати процес технічного моделювання;

  • володіння знаннями з технології виготовлення будь-якої асортиментної одиниці, оскільки ці знання необхідно використовувати в процесі конструювання.

Словом, дизайнер костюму – це і художник, і конструктор, і технолог в одній особі 1. Така універсальність завжди високо цінується в сучасному виробництві і є принципово відмінною від розподілу праці між різними фахівцями: художником – конструктором – технологом, які працюють паралельно. Але не слід думати, що дизайнер буде працювати один за трьох! В жодному випадку. Просто він зможе здійснювати авторський контроль в процесі створення та виготовлення нової моделі, впливати на весь процес, забезпечуючи максимальне втілення дизайн-ідеї. І в даному випадку комп'ютер має стати надійним помічником.

Мета роботи - висвітлити і дослідити актуальність застосування САПР у підготовці дизайнерів одягу.

Робота виконана у відповідності до плану НДР Черкаського державного технологічного університету.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.. Серед матеріалів, які б розкривали можливості застосування САПР в проектуванні одягу, переважна більшість має інформативно-рекламний характер і розкриває технічні можливості конкретного програмного продукту [3,4,5]. А така інформація ще не доводить необхідності застосування САПР в проектуванні одягу та не виявляє приорітетів стосовно існуючих взірців компютерних програм.

Чи не єдиним автором, що розкриває дану проблему і дає ґрунтовні відповіді на виникаючі запитання, є В.Я.Даниленко. У своїй книзі "Дизайн" він зазначає: "...сучасна комп'ютерізація може розглядатися як інтелектуальна революція ..." [2]. А як наслідок її– виникнення інформаційного суспільства. Однак, на думку автора, одна лише наявність та використання комп'ютерів ще не роблять суспільство інформаційним: "...електронізація та комп'ютеризація дають змогу судити про технічний, технологічний та економічний рівень розвитку суспільства. Але ототожнювати їх із процесом інформатизації не можна"[2]. Тому, що власне процес інформатизації полягає у створенні, обробці, накопиченні, зберіганні та розповсюдженні інформації та наукових знань завдяки використанню інформаційної технології, яка прогресивно нарощується. Далі В.Я. Даниленко роз'яснює що є "штучний інтелект", коли виникло дане поняття, та робить надзвичайно цікаві і необхідні для дизайнера висновки. Як відомо, у практичному житті під штучним інтелектом розуміють низку програмних та апаратних засобів, використання яких "мало б призводити до тих же результатів, що їх було б отримано при рішенні такого ж класу задач завдяки інтелектуальній діяльності людини"[2]. Власне до цього зводиться нині концепція штучного інтелекту, яку останнім часом прирівнюють по змісту до словосполучення "комп'ютерне мислення". Автор зазначає, що слід бути вкрай виваженими вживаючи дані терміни, оскільки, якщо визнавати мислення як унікальну здатність людини, "комп'ютерне мислення" являє собою імітацію інтелектуальної діяльності людини. Даниленко В.Я. доводить, що в жодному випадку знак рівності між цими поняттями ставити не можна, тому що "людське мислення, розум, інтелект – то є продукти біологічної еволюції, а комп'ютер – ні"[2]. Звідси автор робить висновки, що на даному етапі сучасний дизайнер, застосовуючи комп'ютер, має дві ефективні речі: є членом інформаційного суспільства, що дає змогу застосовувати отриману інформацію в його творчій діяльності, та має під рукою інструмент, який досить ефективно допомагає у вирішенні специфічних, саме дизайну притаманних, задач. Далі мова йде про комп'ютерну графіку та вміння машини створювати зображення. Автор доводить, що перш ніж машина зможе відтворити на папері чи то на екрані ідеї художника, ідеї ті "необхідно перетворити у числа – бо вони є єдиним, що доступно розумінню комп'ютера..." А "естетизована візуальна продукція з комп'ютера може виходити тільки під орудою такої людини, котра є художником, що навчився користуватися комп'ютером"[2]. Словом, рішення всеодно приймає художник, який отримав повноцінну художню підготовку та володіє навичками з рисунку, живопису, кольорознавства, композиції на достатньому професійному рівні, тому що "фундаментальні закони, які спрацьовують в усіх галузях фундаментальних мистецтв, є всезагальні"[2].

Виклад основного матеріалу досліджень. Враховуючи усе вище зазначене, повернемося до питання про можливість використання комп'ютерних технологій в проектуванні одягу. Для цього слід розглянути роботу дизайнера поетапно: від створення ескізу моделі, через етап конструкторсько-технологічний до втілення її в матеріалі.

Вміння відобразити свої ідеї на папері є невід'ємною характеристикою майстерності та професіоналізму кожного дизайнера, а дизайнера одягу – особливо. Тут не може бути питань: цінується креатив, ексклюзив, індивідуальність, оригінальність і, певною мірою, матеріальність. Ескіз моделі – це "полотно" художника, „живе", „дихаюче", провокуюче, в якому присутня не лише дизайн-ідея, але й сам автор з особистими переживаннями, відчуттями та світосприйняттям. Та сугестія, що виникає при спогляданні авторського ескізу, і є "дух" твору, який необхідно зберегти, втілити, "оживити". За словами дизайнера-педагога з багаторічним досвідом роботи Сандри Бурк: "Перенести на папір ідею моделі також не просто, як і придумати образ словесний" [6]. Комп'ютеру передати живі відчуття неможливо. Саме тому усі кутюрьє світу продовжують малювати власноруч – К. Лагерфельд, Ж-П Готьє, В. Зайцев, В. Юдашкін, Л. Пустовіт та інші. Однак, важливо не звести діяльність дизайнера-модельєра до