LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Техніка виробу, як чинник формування художньої системи буковинського килима

№ 11/2006
41
ТЕХНІКА ВИРОБУ, ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ
СИСТЕМИ БУКОВИНСЬКОГО КИЛИМА
Дутка-Жаворонкова В. В., викладач
Косівський державний інститут декоративного і прикладного мистецтва
Анотація. У публікації розглядаються техніки виконання буковинських
народних килимів, автор акцентує увагу на їх художньо-виражальних якостях
й досліджує вплив на формування художньо-стильового вирішення килимових
виробів регіону.
Ключові слова: килим, техніка ткання, художньо-стилістична система,
рисунок.
Аннотация. Дутка-Жаворонкова В. Техника изделия, как фактор
формирования художественной системы буковинского ковра.
В
публикации рассматриваются техники тканья буковинских народных ковров,
автор уделяет внимание их художественно-выразительным качесствам и изучает
влияние на формирование художественно-стилистичесского решения ковровых
изделий региона.
Ключевые слова: ковер, техника тканья, художественно-стилистичесская
система, рисунок.
Annotation. Dutka-Zhavoronkova V. Weaving technique and its influences
on stylistic system of Bukovyna carpets.
The article reads about weaving
techniques of Bukovyna handmade carpets. The main objective of analysis is
artistic features of these techniques and them formative role on stylistic system of
the regional carpet production.
Key words: carpet, weaving technique, stylistic system, design.
Постановка проблеми. Різноманіття тканих виробів та їх художньо-
декоративна своєрідність великою мірою залежать від сировини, технології
й технік ткацтва. Тут відображаються й локальні особливості виробництва,
позначені певними преференціями тим чи іншим технікам, що у результаті
позначається на художньо-стильовому вирішені виробів.
Аналіз літератури. Техніка килимових виробів в українському
мистецтвознавстві розглядається здебільшого у контексті загальних
досліджень килимоткацтва. Зокрема, як важливий чинник формування
художньої системи килима її аналізує А.Жук у монографії „Український
народний килим” (1966), окрему увагу технічному вирішенню художніх
тканин приділяє С.Сидорович у монографії „Художня тканина Західних
областей УРСР” (1979). Серед зарубіжних джерел детальний аналіз тканих
структур килимових виробів різних народів подають I.Емері „The Primary
Structures of Fabrics” (1966), М.Маллет „Woven Structures” (1999).
Мета публікації. Висвітлити діапазон технік буковинського
килимарства та виявити їх виражальні якості у світлі художньо-стильової
системи цієї регіональної килимоткацької традиції.
42
Вісник ХДАДМ
Роботу виконано згідно із планом НДР Косівського інституту
декоративного і прикладного мистецтва.
Виклад основного матеріалу. Техніка виробу у ткацтві, як і у більшості
інших видах декоративно-прикладного мистецтва є достатньо
регламентованою, усе ж існують методи урізноманітнення й удосконалення
базових способів утворення полотна, узору. Характер декорування й
формат майбутнього виробу визначається у першу чергу типом ткацького
верстата, який може мати вертикальну або горизонтальну конструкцію.
Основний корпус вертикального станка складає рама з допоміжними
приладами для пересування основи та утворення зіву. Набагато складніша
будова горизонтального станка, у якій окремо виділяється кілька спеціальних
механізмів – для перемотування основи й полотна (навої), утворення зіву
(ремізки й підніжки), прибивання ниток піткання (бердо). Найбільш
трудомістким тут є процес натягу основи. Якщо вертикальний верстат
застосовується виключно для килимоткацтва, то горизонтальний є
поліфункціональним як щодо асортименту виробів так і щодо можливостей
технік виконання. Форматно, вертикальний верстат має більший запас
ширини й водночас обмежений довжиною виробу, горизонтальний –
навпаки, дозволяє створювати полотно кількаметрової довжини при ширині
до 1м, максимум 1,5 м.
На теренах України існувало та ще сьогодні практикується ткання як
на вертикальному, так і на горизонтальному верстатах. При цьому, якщо у
давнину перший тип був поширений на усій території [1, 23], то вже у
середині ХІХ – ХХ ст. його потіснила горизонтальна конструкція. Ця
тенденція була доволі потужною, оскільки вона відобразилася й у
контактних з Україною територіях.
Необхідно додати, що традиційно, горизонтальний станок в Україні
називали верстатом, а вертикальний – кроснами. Ми не ідентифікували ці
дві назви спочатку, оскільки у їх застосуванні на Буковині існує своя
специфіка: кроснами тут до сьогодні називають горизонтальний ткацький
станок. У своєму дослідженні ткацтва західних областей, С.Сидорович,
стверджує, що таким чином вздовж правого берега Дністра, а також на
Карпатському підгір’ї та й гірській зоні Карпат визначають вузькобердий
горизонтальний верстат, „тоді як для широкобердих верстатів на цій же
території вживається назва „верстат” [2, 34]. За Г. Кожолянком, у ХІХ –
першій половині ХХ ст. на території Буковини повсюдно були поширені
горизонтальний ткацький верстат (у гірській зоні) і кросна (у передгір’ї та
рівнинній зоні) [3, 238].
За характером декорування, виконання на вертикальному станку
дозволяє вільно укладати нитку й надавати рисунку плавний або
геометричний контур, у процесі роботи майстер може утворювати взір
поступово – окремими площинами. Виготовлення килимових виробів на
№ 11/2006
43
горизонтальному верстаті пов’язане із так званими геометричними
техніками, які утворюють скісний або ступінчатий рисунок, порядок
прокладання піткання здійснюється тут переважно „в одну прокидку”, тобто
рисунок формується одночасно по усій заправочній ширині полотна.
Прибивання витканого узора батанним механізмом гарантує досконалішу,
однаково рівну по ширині геометрію рисунку, ніж у аналогічних
композиціях, створених на вертикальному верстаті. Таким чином на
горизонтальних верстатах тчуться килими з геометричним орнаментом
або геометризованим квітковим узором. Обидва типи рисунку яскраво
представлені у буковинському ткацтві. Незважаючи на зміну преференцій
у килимовому декорі, що відбулася на початок ХХ ст., характерний для
Буковини рисунок форми із ступінчатим контуром залишився базовим.
У килимарстві виділяються два основні види технік – ворсова та
безворсна або гладкоткана. Кожна з них, відповідно, має різноманітні похідні
техніки ткання. На відміну від ворсових виробів, безворсі є дволицевими.
Гладке ткацтво є сприятливішим зображувально та володіє більшими
можливостями у відтворенні рисунка. Власне, гладке ткацтво є двох типів –
гобеленове та килимове. Гобеленове, відрізняється високою щільністю
ниток по основі (6 – 10 ниток на 1 см.), використанням тонших ниток
піткання та довільним укладання нитки згідно рисунку, килимове – навпаки,
може мати невисоку щільність основи (в українських килимах – 3-4 нитки
на 1 см.), має грубішу структуру ткацтва та відзначається більш
регламентованим порядком укладання ниток піткання. В українському
килимарстві виробилися два основні різновиди безворсого ткання – так
зване „кругляння”, найбільш