LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Технологічні та якісні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

досліджень, у ярок таврійського типу встановлено взаємозв'язок між характером вовнового покриву (песижністю) ягнят при народженні та продуктивністю і якісними показниками вовни у цих овець в дорослому стані. Отримано нові дані щодо характеру вовнового покриву новонароджених ягнят, кількісного та якісного складу песиги, її топографічної мінливості та процесів випадання, сортового складу рун, вікової та топографічної мінливості якісних показників вовни, інтенсивності росту та розвитку молодняку. Отримані результати дозволяють визначити найбільш ефективні ознаки відбору новонароджених ягнят, які в дорослому віці будуть характеризуватися кращими показниками продуктивності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень на вівцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи є підставою для використання фенотипових ознак раннього онтогенезу (наявність песиги, її густота та довжина) при визначенні рівня розвитку кількісних та якісних показників вовнової продуктивності.

Основні положення дисертаційної роботи впровадженні в племзаводі "Асканія-Нова".

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержано здобувачем особисто при виконанні тематики науково-дослідної роботи. Методика і схема досліджень розроблені разом з науковим керівником. Автором самостійно проведено дослідження, одержано експериментальний матеріал та здійснено його аналіз.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації доповідались на засіданнях Вченої ради інституту тваринництва "Асканія-Нова" (1999...2006), на міжнародній науково-практичній конференції "Вівчарство: стан, проблеми, перспективи" (Кам'янець-Подільський, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції "Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики" (Львів 2005, 2006).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано в 6 наукових працях у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, всі одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота включає – вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки і пропозиції виробництву, список використаних джерел, додатки. Дисертація викладена на 140 сторінках комп'ютерного тексту, вміщує 33 таблиці, 16 додатків, 1 рисунок, 5 фото. Список використаної літератури налічує 243 найменування, в тому числі 26 іноземних.


МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ


У племзаводі "Асканія-Нова" в період ягніння вівцематок у лютому-березні 1999 р. було оцінено за характером вовнового покриву, складчастістю шкіри та живою масою 180 ярок таврійського типу. В основу групування новонароджених ярок покладено три ознаки - наявність песиги у їх вовновому покриві, її густоту та довжину. До групи безпесижних відносили ягнят, які не мають песиги, або мають поодинокі песижні волокна. До груп з короткою віднесли ягнят, песига яких досягає довжини штапелю або довша за нього на 0,1-0,3 см. Ягнят з песигою, яка була довшою, віднесли до групи довгої. З рідкою песигою - ягнят, що мають рідко розподілені песижні волокна, до густопесижних - ярок, які мають густу песигу по всьому тулубу. В залежності від песижності ярок було розподілено на п'ять піддослідних груп: без песиги (БП), з короткою рідкою (КР), з короткою густою (КГ), з довгою рідкою (ДР) та з довгою густою песигою (ДГ).

За ступенем складчастості шкіри новонароджені ярки були згруповані за загальноприйнятою схемою – нормальноскладчасті, мало- та багатоскладчасті.

Піддослідні ярки знаходилися з матерями увесь підсисний період. Після відлучення від вівцематок у 4-місячному віці ярок утримували в окремій групі до 15 місяців. Після першого стриження у віці 15 місяців їх було переведено до групи переярок.

Експериментальну частину роботи виконували згідно схеми досліджень (рис. 1). Для лабораторних досліджень у піддослідних ярок при народженні, у 2, 4, 8, 15 та 27-місячному віці відбирали зразки вовни з трьох ділянок тулуба – бік, спина, стегно для визначення: тонини, природної довжини, звивистості волокон, вирівняності їх за тониною та довжиною у штапелі та по руну. Фракційний склад вовни досліджували при народженні, в 2-х та 4-х місячному віці на боці, спині та стегні. Для визначення істинної довжини, густоти та міцності відбирали зразки вовни з боку в 15 та 27 місяців. Кількість жиру, поту





















































Рис. 1. Схема досліджень

та мінеральних домішок визначали у вовні 4, 15 та 27-місячних тварин. Під час першого та другого стриження проведено експертно-зоотехнічну оцінку сортового складу рун. Вовнову продуктивність вивчено за показниками настригу немитої і чистої вовни та виходом митого волокна. Дослідження зразків вовни проведено в лабораторії вовнознавства ІТСР "Асканія-Нова".

Ріст та розвиток ярок вивчено шляхом індивідуального зважування та взяття промірів при народженні, у 4, 8, 15 та 27-місячному віці з подальшим обчисленням індексів будови тіла.

Отримані експериментальні дані опрацьовано з використанням методів варіаційної статистики (М.О. Плохінський, 1969).


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ


Характеристика вовнового покриву новонароджених ярок і його вікова мінливість. У відповідності з методикою було описано 180 ярок. Із них до групи без песиги виділено 30 голів, або 16,7%. З короткою песигою було 55% ярок, в т. ч. з рідкою 62 голови і густою 37 голів. Ягнят з довгою рідкою песигою було 28 голів і з довгою густою 23 голови, або 15,5% та 12,8% відповідно.

Питома частка песижних волокон у вовновому покриві ягнят коливалася від 5,1% до 24,2% від загальної кількості волокон в штапелі (табл. 1). Найбільша її кількість знаходилася на стегні (в середньому 12,4%). На боці її менше – 10,4%, але вона грубіша – 32,3 мкм проти 30,7 мкм на спині та 30,0 мкм на стегні.

У ярок без песиги песижні волокна становили 5,1...8,4% від загальної їх кількості. Вони мали діаметр 26,3-27,0 мкм, звивистість і мало відрізнялися за цією ознакою від пухових волокон. У групах з рідкою песигою (КР та ДР) кількість песиги коливалася від 7,0 до 10,5% і була дещо грубіша – 27,9...33,5 мкм. У групах з густою песигою (КГ та ДГ) питома частка песижних волокон становила 9,1...24,2% з діаметром 30,2...34,4 мкм, вони не мали звивин і значна їх кількість була з серцевиною (від 25,8 до 41,2%).

Пухові волокна у ярок при народженні характеризуються тониною 15,8...17,7 мкм та