LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Легка промисловість → Технологія як пріоритетний чинник дизайну одягу

Московського університету дизайну та технологій (2001), Російського заочного інституту текстильної та легкої промисловості (2001), кафедрі нарисної геометрії та інженерної графіки Київського національного університету будівництва і архітектури (2002-2005); кафедрі моделювання одягу Харківської державної академії дизайну і мистецтв (2005); Міжнародному науково-методичному семінарі "Філософія національного костюма: проблеми та перспективи підготовки фахівців" (2005); ювілейній міжнародній науково-технічній конференції КНУТД "Інноваційні технології – майбутнє України" (2005); кафедрі нарисної геометрії та інженерної графіки Київського національного університету технологій та дизайну (2006).

Публікації. Результати роботи опубліковані у 89 працях, з яких 50 – статті (18 –одноосібно), 28 – патенти та авторські свідоцтва, 11 – депоновані статті.

Структура і склад дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації – 539 сторінок, основна частина – 358 сторінок, у тому числі: 154 рисунка; 21 таблиця; 327 найменувань бібліографії; 151 сторінка додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі розглянуто проектні умови цілісності виробу і засоби дизайнерського проектування щодо її досягнення, засади і умови виробництва, вплив професійних аспектів, сутності традиційних і новітніх технологій на проектний процес.

Спільною рисою у роботах з моделювання одягу, у тому числі провідних зарубіжних дизайнерських фірм (Armani, Burberry, Chanel, Gucci, Lauren, Prada, Versace, В.Зайцев, В.Юдашкін і ін.) та дизайнерських шкіл (Esmop (France), Eccec (France), Instituto Marangoni (Itali), London school of fasion (Grate Britain), Parcsn's school of design (USA)) є те, що естетичний образ опосередковується у одязі технологічними діями. Однак також спільною є необхідність інформаційного забезпечення умов естетичного формотворення, оскільки проектні дії мають здебільшого евристичний характер, що і є основою протиріччя між естетичною та утилітарною його складовими. Окремі пошукові праці у цьому напрямку мають характер поступового наближення ( І.Герасименко, О.Пальцун, та ін.), а їх зміст потребує наукового обгрунтування та узагальнення відповідно до змісту та завдань технічної естетики. На цій основі сформульовано завдання щодо визначення зв'язків між естетичними і технологічними факторами у процесах дизайнерського проектування і виготовлення одягу.

У другому розділі на основі розгляду чинників естетики фактури, художньо-конструкторських та технологічних методів обробки матеріалів визначено пов'язуючу роль їх технологічних властивостей та естетичних показників у дизайнерському проектному процесі. Це відображено у системній моделі естетичного формотворення одягу (рис. 1), реалізація якої здійснюється за


використання оберненого зв'язку між художньо-конструкторською і технічною системами. Виконано методичне забезпечення системної моделі щодо визначення естетичних показників і технологічних властивостей матеріалів, чинників впливу на зорове сприйняття одягу та його декоративних аксесуарів. Такі технологічні властивості матеріалів, як здатність до формотворення, деформування, утворення хвилястої поверхні, пластичність, лежать в основі дизайнерського моделювання. Ці властивості обумовлюють підбір матеріалів, якщо для виробу використовуються декілька їх різновидів. Завдання полягає у визначенні показників цих властивостей з метою їх використання художником-конструктором та забезпечення цього приладовим устаткуванням. Технологічну властивість матеріалів створювати певний естетичний рівень одягу запропоновано використати у тканині для сорочкових та сукняних виробів (патент № 1430, Україна), де використано візерунок папілярних ліній та задіяна технологія промислової обробки тканини.

Ознаки тектоніки відповідно до оболонок одягу систематизовано як конструктивно визначені, декоративно-виявлені та візуальні. Оболонки одягу визначено як тонкостінні, багатошарові, сітчасті та з деформованою (хвилястою) поверхнею, наприклад, драпірованою. У свою чергу їх різновидом є оболонки з площинними ділянками, які в елементах одягу можуть бути складеними з частин, а також просторові (об'ємні). Така диференціація сприяє ефективному вибору художником-конструктором різновиду оболонки та відповідає можливості застосування композиційних принципів, наприклад, єдності змісту та форми виробу.

Процеси естетичного формотворення одягу класифіковано за ознаками художньо-конструктивних і відповідних їм технологічних способів. В основі класифікації (рис. 2) лежить поділ на формотворення поверхні матеріалу (тканина, трикотаж, шкіра, шкірзамінник), її оздоблення та формотворення елементів одягу. Такий поділ дозволяє художникові-конструктору не тільки диференціювати проектний процес, але й визначитись у засобах досягнення цілісності структури виробу та застосування прийомів його гармонізації. При цьому формотворення одягу і його елементів, як головне завдання художника-конструктора, є, у той же час, найбільш проблематичним щодо поверхонь оболонок, об'єктивної керованості у їх дизайнерському проектуванні та науково обгрунтованого прогнозу якісних показників, місця у такому проектуванні інженерних методів. Тому напрямком подальших досліджень було обрано саме ці процеси.

Для створення аналітичного та програмного забезпечення дизайнерського проектного процесу щодо об'ємно-пластичного вирішення оболонок з хвилястою поверхнею (реалізацію програмного забезпечення подано на рис. 3, а) у якості оптимізаційної задачі було досліджено процес драпірування матеріалу. Визначено функціональну залежність між параметрами драпірування, яка має такий вигляд:

, (1) де амплітуда хвилі;

довжина хвилі;

– ступінь деформування матеріалу ;

- напрям ниток у матеріалі.

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден


Для визначення цих параметрів і їх використання у дизайн-проектуванні, було розроблено пристрої (а.с. № 1688162, патенти №№ 21712 А Україна, 18232 А, Україна, 2032176, РФ, 2032175, РФ, 2017153, РФ), в яких враховано художньо-конструктивні вимоги. Ступінь деформування матеріалу, що є критерієм його пластичної організації, визначається як відношення довжини матеріалу до () та після () деформування – = (рис. 3, б). Допустимі, з урахуванням естетичного сприйняття, межі пластичності матеріалу при його трансформації з плоского стану в об'ємний, охарактеризовано критичним значенням ступеня деформування - Кд.кр (визначається на розроблених пристроях – патенти №№ 2015510, РФ; 15931А, Україна; а.с. №. 1751672). Ці межі характеризують геометричні та естетичні (рівність поверхні, гармонійність хвилеутворення) ознаки форми: у формотворенні контурів та поверхонь деталей; у проектуванні і виготовленні оздоблень – драпірування, защипів, складок, воланів, оборок, рюш; у визначенні недоліків – виникнення зморшок, недоцільної хвилястості. А це надає об'єктивності у застосуванні засобів та прийомів гармонізації, наприклад, пропорційності, або тотожості хвиль, їх ритмічній, контрастній чи нюансній розробці за параметрами хвилі (рис. 3, а, б). При цьому зміна товщини та характеру поверхні матеріалу має для естетичної оцінки критеріальне значення, що вказує на кваліметричний