LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Легка промисловість → Технологія як пріоритетний чинник дизайну одягу

— j-й вузол;

k — кількість вузлів у дизайн-об'єкті одягу.

Такий підхід не тільки забезпечує використання композиційного засобу –пропорційності форм деталей та комбінаторики, але й одночасно є засобом отримання їх технологічності.

На цій основі запропоновано систематизацію елементів українського народного одягу у дизайнерському проектуванні із його технологічним забезпеченням та інтерпретацію цих елементів у сучасній сорочці з національною символікою (рис. 6, патент на промисловий зразок № 12567, Україна). У систематизації враховано морфологічну, конструктивну, оздоблюючу і технологічну складові. Наприклад, для сорочки з національними українськими ознаками запропоновано конструктивно-технологічні інваріанти виконання кольорових стрічок, які урізноманітнюють оздоблення та його естетичне сприйняття: канти; обкантування з кантами. В свою чергу використано такі прийоми гармонізації: нюансне визначення ширини кантів та площ поверхонь кольорових плям. Для графоаналітичного забезпечення процесу естетичного формотворення, яке спроможне надати більш певне використання у ньому композиційних засобів та прийомів гармонізації, розроблено математичний апарат щодо визначення геометричних показників криволінійних зрізів деталей одягу. Цей апарат грунтується на узагальненому методі моделювання криволінійних обводів, визначених дискретним каркасом, та теорії політканинних перетворень. Апроксимація





Рис.6 Варіанти сучасної сорочки з національною символікою:

1 – кант блакитного кольору; 2 – кант жовтого кольору

криволінійного зрізу виконується за допомогою кривих другого порядку з урахуванням значення дотичної у фіксованих вузлах та зв'язку між неявною та векторно-параметричною формами. Для знаходження дотичної та форми кривої використано метод найменших квадратів. При визначенні усіх параметрів вимальовується крива у системно-параметричному вигляді (рис. 7), що забезпечує параметричне формотворення деталей та вузлів одягу у його дизайні. Це дає можливість перейти до визначення якісних показників формотворення.


Рис. 7 Графічне зображення ділянок контуру

Величину напуску матеріалу для формотворення (%), позначену на рис. 7, визначено аналітично. Такі аналітичні залежності отримано для оболонок із площинними ділянками, а також їх різновиду - складених з частин і з попередньо деформованим зрізом (рис. 8), наприклад, рукав, лацкан, борт, комір, клапан пальто, піджака або жакета тощо. Для цього різновиду залежність має такий вираз:

Kд.під=, (13)

де Kд.під – коефіцієнт деформування попередньо посадженої та підігнутої ділянки;

- довжина криволінійного зрізу деталі;

- посадка (деформування) матеріалу, у % від довжини усієї ділянки;

R - радіус кривини зрізу;

- центральний кут;

- величина припуску матеріалу на шов.

Якщо Kд.під < Kд.кр, то вказані параметри залежності (13) задовольняють естетичність виробу – на поверхні матеріалу відсутні зморшки та складки, що є його кваліметричною характеристикою. Таким чином, художникові-конструктору надається можливість коригування вихідних даних в залежності від необхідного кінцевого результату. Для зручності користування такими залежностями у роботі наведено номограми (враховано також угнуті контури).

Залежність (13) забезпечує графоаналітичний метод дизайнерського проектування, оскільки це залежність між конструктивними параметрами плоскої деталі (розгортки), параметрами створюваної оболонки із площинними ділянками та технологічної операції, пластичними властивостями матеріалу.



До цих параметрів належать: радіуси кривини зрізу деталі або контуру оболонки; ступінь деформування матеріалу та значення припуску на обробку зрізу, а також матеріалознавчі та якісні показники формотворення. Це закладає основи параметричного формотворення із можливістю інформаційного забезпечення такого композиційного засобу, як пропорціонування, або контрастних чи нюансних відносин між формами елементів одягу. При цьому враховуються межі пластичності матеріалу щодо естетичного виконання та сприйняття форми, наприклад, таких вузлів та елементів одягу (рис. 9):



Рис. 9 Вузли плечового виробу

лацкан (поз. 1 – угнутий, шалевий, із закругленням уступу); комір (поз. 2); рукав-пройма (поз. 3); зшиті виточки (поз. 4); рельєфи (поз. 5); клапан (поз. 6); борт (поз. 7) тощо. Таким чином, аналітична залежність між факторами естетичного формотворення дає можливість оберненого зв'язку у проектному процесі, що відповідає вимогам художньо-конструкторських та інженерних методів проектування одягу. Запропонований науковий підхід сприяє поєднанню цих методів і забезпеченню інформаційними технологіями дизайнерського моделювання, в якому синтетично поєднуються утилітарні та естетичні складові процесу формотворення.

У четвертому розділі розглянуто дизайнерське формотворення елементів в гомеоморфних зразках одягу відповідно до загальних властивостей геометричних фігур, що системно віднесено до одностадійних процесів проектування. У цих операціях відповідно до художньо-конструктивних вимог формотворення матеріал трансформується, як правило, вздовж криволінійних його ділянок. Для визначення інформаційних показників формотворення оболонок з плоскої розгортки при стисненні криволінійного зрізу розглянуто плоску розгортку деталі одягу із зрізом у вигляді кола з радіусом R (рис. 10). Для відтворення криволінійного зрізу нитковою строчкою використано принцип подібності, за яким криволінійний зріз апроксимовано ламаною лінією з ділянкою ламаної, яка відповідає довжині стібка . Величина горизонтального та вертикального припуску на формотворення визначається так:

(14)

(15)

де - кількість стібків;

a=90-g ( - кут нахилу стібка до горизонтальної осі).

Таким чином, величина припуску матеріалу S, при утворенні просторової поверхні його трансформацією, залежить від величини стібка, ступеню деформування матеріалу у стібку і радіуса кривини криволінійного контуру. Це дозволяє скоротити проектні процедури художника-конструктора щодо визначення інформаційних показників формотворення.

Для визначення параметрів поверхні оболонки, що утворена стисненим

замкненим контуром, розглянуто її переріз - сегмент опуклості (рис. 10).



Рис. 10 Сегмент опуклості, утвореної стисненим контуром.

Відповідно до побудови: . (16)

Значення задаються () і підставляються у (16) до виконання умови: , за якою визначається .

Висота опуклості h у вертикальних перерізах визначається з виразу:

. (17)

Відповідно до цього визначено параметри та побудовані естетично задані поверхні оболонок із симетрично стисненим криволінійним зрізом. Створено інтегральну модель поверхні із зрізом зі змінним радіусом кривини з дискретно заданими величинами стиснення та виконано її побудову. Останнє продемонстровано схемою моделювання вузла "рукав-пройма" (рис. 11), який визначає силуетну форму плечового одягу, є одним з найскладніших етапів у дизайнерському проектуванні та виготовленні. В процесі моделювання враховуються: різновиди рукавів (рис. 12, а - реглан, б – "ліхтарик", в – вшивний з напуском матеріалу, г - суцільновикроєний); художньо-конструктивні параметри, які закладено у плоскій